Ухвала суду № 15091717, 14.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р. м. КиївК-21487/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008 у справі № 11/65-АП-08 Господарського суду Херсонської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Херсонес”

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 05.02.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008, позов ТОВ «Херсонес»задоволений, визнане нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 19.12.2007 № 0006952301/0 про зменшення в картці особового рахунку ТОВ «Херсонес» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, серпень 2006 року на загальну суму 28540,17 грн. (за березень 2006 року на 13646,00 грн., за серпень 2006року на 14894,17 грн.).

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований відсутністю правового звязку між правом позивача на відшкодування з Державного бюджету сплаченого у звязку з придбанням товару податку на додану вартість та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми податку контрагентами його постачальників в ланцюгу поставок товарів від виробника.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), ст. 159 КАС України, неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що відсутність факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентами постачальників товару позивачу має вирішальне значення для встановлення правомірності формування позивачем бюджетного відшкодування податку за березень, серпень 2006 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 28540,17 грн. (в тому числі за березень 2006 року на 13646,00 грн. та за серпень 2006 року на 14894,17 грн.) слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від18.12.2007 № 3460/23-7/14113558, про завищення задекларованих сум бюджетного відшкодування з посиланням на факт не підтвердження сплати податку до бюджету та формування податкових зобовязань контрагентами постачальників позивача приватного підприємця Лугової Г.В. (постачальник якої в четвертому ланцюгу поставок ПП ОСОБА_3 має податковий борг в розмірі 773,5 тис. грн., не звітує перед податковий органом з 01.04.2007, проведення перевірки якого є неможливим у звязку із відсутністю первинних документів); приватного підприємця ОСОБА_4 (постачальник якого у другому ланцюгу ПП «Еоніум»не знаходиться за юридичною адресою, не звітує перед податковим органом з січня 2007 року, свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульоване 26.04.2006), ТОВ «Лідер-Юг»(постачальник якого ТОВ «Джетта Плюс»не знаходиться за юридичною адресою, не звітує з грудня 2006 року).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування податку від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам.

Позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з тими підприємствами, які не знаходяться за юридичною адресою, не звітують перед податковим органом, ухиляються від виконання податкового обовязку.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 05.02.2008, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписЛ.В.Ланченко

підписН.Є.Маринчак

підписО.І.Степашко