Постанова № 15091456, 25.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2011 р. м. КиївК-15379/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва та Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року

та постанову Господарського суду м. Києва від 24.01.2007 року

у справі № 29/200-11/649-А

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним рішення № 0001262360/0 від 08.04.2005 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року у даній справі позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0001262360/0 від 08.04.2005р. в частині: застосування в його назві слів "податкове повідомлення"; застосування підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; визначення фінансової санкції у розмірі 1517851,80 грн. як податкового зобовязання; визначення вказаної суми податковим боргом в разі несплати її в установлені терміни; можливості застосування податковим органом заходів з погашення вказаної суми як податкового боргу в порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; можливості вжиття заходів з продажу активів; нарахування пені та штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Відповідач також подав касаційну скаргу в якій просить змінити постанову суду першої інстанції, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позову. Рішення судів попередніх інстанцій відповідач вважає такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а скаргу позивача необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі акту № 2657-185/2360-26196526 від 19.03.2005р. щодо контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262360/0 від 08.04.2005 року, яким згідно з п. 1 ст. 2 та п. 1 ст.17 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон №265/95-ВР) РВУ "Київавтогаз" філії "Управління "Укравтогаз" ДК "Укртрансгаз" визначено податкове зобов'язання за платежем "фінансові санкції" в розмірі 1517851,80 грн.

Актом перевірки встановлено, що на АГНКС здійснюється реалізація газу метану по картках та по відомостях без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа. За період з 01.01.2005 по момент проведення перевірки реалізовано газу-метану по картках 294678 куб. м на загальну суму 300571,56 грн. та по відомостях 2940 куб. м на загальну суму 2998,80 грн. без застосування РРО та видачі розрахункового документа встановленої форми. На ГНКС електронний термінал "Omni 395" з принтером "VeriFong 250B" працює не в єдиному циклі з ЕККА SAMSUNG ЕВ 310F UA.

Таким чином, актом перевірки встановлено порушення п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Встановлено, що позивач на підставі договорів з ЗАТ "Нафтогазкард" АИ № 1102-01 від 01.07.2002 здійснював відпуск стисненого природного газу в пунктах роздрібної торгівлі і через систему РТЦ "Нафтогазкард" по пластиковим магнітним ідентифікаційним карткам, оплата якими здійснюється ЗАТ РТЦ "Нафтогазкард" відповідно до розділу 4 Договору. Зокрема в п. 4 передбачено, що оплата обсягів пального, реалізованого через систему "РТЦ "Нафтогазкард", здійснюється стороною-2 щоденно (наступного банківського дня за звітним) на підставі наявних даних про кількість відпущеного пального, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1 в певному обсязі вартості газу. Сторона-2 має право здійснювати попередню оплату пального в об'ємі середньомісячного відпуску палива по ПК.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, в достатній мірі свідчать про наявність факту порушень Регіональним відділенням управління "Київавтогаз" філії "Управління "Укравтогаз" ДК "Укртрансгаз" правил здійснення господарської діяльності, а тому фінансові санкції до позивача застосовані податковим органом правомірно, з урахуванням безпідставності визначення вказаної суми штрафу як податкового зобовязання.

Однак, при прийнятті рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність. реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Суб'єкти господарювання господарські організації, які діють на основі права власності. права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства філії та їх підрозділи не є юридичними особами. Крім того, як вбачається з Довідки № 10406/02 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що міститься у матеріалах справи, Регіональне виробниче управління "Київавтогаз" філії "Управління "Укравтогаз" ДК "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не є юридичною особою.

Отже, Регіональне виробниче управління "Київавтогаз", якому визначено суму штрафних санкцій за порушення Закону № 265/95-ВР філії "Управління "Укравтогаз" дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не є суб'єктом підприємницької діяльності, рівно як і суб'єктом господарювання, а відтак визначення Регіональному виробничому управлінню (РВУ) "Київавтогаз" штрафних санкцій є неправомірним.

Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 № 110. Однак, пунктом 6.5. зазначеної Інструкції визначено, що у разі порушення юридичними особами та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законами з питань зовнішньоекономічної діяльності та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, штрафні санкції застосовуються в розмірах, передбачених відповідними законодавчими актами.

Таким чином, відповідач прямо порушив вимоги зазначеної вище інструкції та норми вищезазначеного законодавства, застосувавши фінансові санкції до структурного підрозділу філії позивача, на що суди помилково не звернули увагу.

За наведених обставин, спірне податкове повідомлення рішення від 08 квітня 2005 року №0001262360/0 підлягає визнанню недійсним в цілому.

Отже, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 24.01.2007 року у справі № 29/200-11/649-А.

Постановити нове рішення, яким позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001262360/0 від 08.04.2005 року.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 27.01.2011р.