Постанова № 15091338, 29.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р. Справа № 2-а-3713/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Борівського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від19.08.2010р. по справі№2-а-3713/10/2070

за позовом Борівського комунального підприємства теплових мереж

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Борівське комунальне підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень - Ізюмської ОДПІ та скасувати податкові повідомлення - рішення по податку на додану вартість від 23.04.2008р. № 0000072320/0 на суму 7870,65 грн.; від 23.04.2008р. № 0000062320/0 на суму 31848,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від19.08.2010 р. по справі№2-а-3713/10/2070 у задоволенні адміністративного позову Борівського комунального підприємства теплових мереж до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, Борівське комунальне підприємство теплових мереж, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не вирішив справу по суті у зв'язку з тим, що порушив норми процесуального права і неправильно застосував норми статей 99-100 КАС України, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 р., ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень проти апеляційної скарги не надав, представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду відповідно ст.ст. 99, 100 КАС України та на застосуванні строків наполягав відповідач.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що головними державними податковими ревізорами - інспекторами на підставі п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведена виїзна документальна перевірка за період з 01.07.2005 року по 31.12.2007 року Борівського підприємства теплових мереж з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

За результатами проведення перевірки складено акт № 918/2320-32468926 від 14.04.2008 року. Перевіркою встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо несвоєчасного погашення податку на додану вартість, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у звязку з включенням до складу податкового кредиту з ПДВ в сумі 4340,00 грн. від вартості придбаної електроенергії, яка не відноситься до складу валових витрат (понаднормативні витрати електроенергії) на суму 21697,00 грн. в тому числі по періодах ПДВ: у жовтні 2005 р. в сумі 198,00 грн.; у квітні 2006 року в сумі 1498,00 грн.; у жовтні 2006 року в сумі 329,00 грн.; у листопаді 2006 року в сумі 1428,00 грн.; у березні 2007 року в сумі 249,00 грн.; у квітні 2007 року в сумі 182,00 грн.; у жовтні 2007 року в сумі 456,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки Ізюмською ОДПІ 23.04.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072320/0 на суму 7870,65 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000062320/0 від 23.04.2008 року на суму 31848,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що станом на момент подачі позову та винесення оскаржуваної постанови загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи було визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становив один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді даної справи слід враховувати приписи ч. 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання визначається з урахуванням положень статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку, суд першої інстанції не повинен був при розгляді спору відмовляти в задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском строку звернення до суду з позовом відповідно ст. ст. 99,100 КАС України.

Щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 23.04.2008р. № 0000072320/0 на суму 7870,65 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податкових повідомлень-рішень відповідач зараховував суми поточних платежів ПДВ в рахунок погашення податкового боргу (недоїмки), який виник раніше, а суми поточних платежів визначив податковим боргом та нарахував штраф за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн. згідно податкової декларації було здійснено без затримки понад 90 календарних днів, як стверджує відповідач, що підтверджується виписками Борівського відділення ХОД «Райффайзен Банк Аваль», а саме: 20.12.2006 року на суму 10000,00 грн. із зазначенням платежу: «ПДВ за листопад 2006 р.», 25.01.2007р. на суму 5000,00 грн. із зазначенням платежу: «ПДВ за листопад 2006 р.».

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлено, що декларації подаються при сплаті місячних (авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Колегія суддів зазначає, що для позивача базовим податковим (звітним) періодом є один місяць.

Відповідно до вимог пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Тобто, за звітний період листопад 2006 р. позивач зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання (поточний платіж) протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем звітного періоду.

Відповідно до пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- на платників податків, які не сплачують узгоджені суми податкових зобов'язань протягом граничних строків, визначених цим Законом, накладаються штрафні санкції: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10% такої суми, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20% такої суми, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50% такої суми.

При розгляді справи встановлено, що відповідач зараховував суми поточних платежів ПДВ за листопад 2008 року, в рахунок погашення податкового боргу (недоїмки), який виник раніше, а суми поточних платежів визначив податковим боргом та нарахував штраф і прийняв оскаржуване податкове повідомлення - рішення про застосування штрафу до підприємства позивача за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкових зобов'язань за рішенням суду (господарського суду).

Отже, Закон надає платникам податків право самостійно розпоряджатися своїми активами і визначати черговість погашення своїх зобов'язань при наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань.

Колегія суддів дійшла висновку, що в порушення вказаних вимог Закону і незважаючи на те, що позивач на виконання вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами в межах встановленого строку і в повному обсязі сплачував поточні платежі з ПДВ, які не є податковим боргом, відповідач на власний розсуд безпідставно зарахував ці поточні платежі ПДВ в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Посилання ДПІ в обґрунтування правомірності прийнятого рішення на п. 7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в якому вказано, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, є необґрунтованим та такими, що суперечать діючому законодавству, оскільки даний Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не надає податковому органу права змінювати призначення платежу і тим більш не надає права зараховувати поточні платежі в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше поточних зобов'язань.

Колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення рішення від 23.04.2008р. № 0000072320/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 7870,65 грн. є необґрунтованим і незаконними, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 23.04.2008р. № 0000062320/0 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту при перевірці встановлено порушення пп.7.4.1,7.4.4.,п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту по ПДВ в сумі 4340,00 грн. від вартості придбаної електроенергії, яка не відноситься до складу валових витрат (понаднормативні витрати електроенергії).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної вартості товарів(послуг), але не вище звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з...придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку....

Позивач, що підтверджується актом перевірки, сплатив вартість електроенергії згідно рахунків за договірною ціною для використання цього ресурсу при виробництві теплової енергії, яка є безпосередньо його господарською діяльністю, що підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари(послуги) на вимогу їх отримувача.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи(послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 4340,00 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними.

Зокрема, пп. 5.2.1 п. 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає віднесення до складу валових витрат суму будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7". П. 5.3 статті 5 Закону встановлює вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових. Зазначений перелік не містить витрат електроенергії, в тому числі понаднормативних. Особливості віднесення витрат до складу валових витрат, визначені в пп. 5.4-5.7, також не включають особливостей, пов'язаних з витратами електроенергії, в тому числі понаднормативними. Крім того, п. 5.11 статті 5 Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом при перевірці були досліджені первинні бухгалтерські документи: акти приймання-передачі на переробку природного газу, акти виконаних робіт по виробництву тепла, рахунки на використану електроенергію, специфіковані норм витрат енергоносіїв на випуск тепла.

Разом з тим, колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги позивача про те, що специфіковані норми витрат енергоносіїв на випуск тепла не є первинними бухгалтерськими документами і не відображаються по бухгалтерському обліку підприємства, а тому не можуть бути пов'язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що Борівське комунальне підприємство теплових мереж правомірно включив до податкового кредиту суму у розмірі 4340,00 грн., яка підтверджена податковими накладними, складеними АК «Харківобленерго», у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності, отже податок на додану вартість донараховано неправомірно, у звязку з чим неправомірним є застосування штрафних санкцій за вказане порушення.

У разі встановлення судом неправомірності податкового повідомлення рішення в певній частині, воно підлягає скасуванню повністю, оскільки суд не є тим органом, який визначає суму податкового зобовязання та нараховує штрафні санкції, та не може перебирати на себе вказані функції. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 23.04.2008р. № 0000062320/0.

Колегія суддів вважає, що вимога про визнання неправомірними дій Ізюмської ОДПІ, а саме прийняття податкового повідомлення-рішення, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Закону України “Про Державну податкову службу в Україні” податковий орган має право приймати рішення, в тому числі і податкове повідомлення-рішення, тому, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення , Ізюмська ОДПІ діяла в межах повноважень та її дії не підлягають визнанню неправомірними.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень з податку на додану вартість від 23.04.2008р. № 0000072320/0 на суму 7870,65 грн.; від 23.04.2008р. № 0000062320/0 на суму 31848,00 грн.

При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від19.08.2010р. по справі№2-а-3713/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Борівського комунального підприємства теплових мереж задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.04.2008р. № 0000072320/0, від 23.04.2008р. № 0000062320/0.

В іншій частині в позовних вимог Борівського комунального підприємства теплових мереж відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 04.04.2011 р.