Ухвала суду № 15091336, 30.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 р.Справа № 2а-12119/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бенедик А.П.

суддів Резнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Подобайло А.В.

представника позивача: Моїсеєнко К.О.

представника відповідача: Говорун М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2010р. по справі№2а-12119/10/2070

за позовом Малого державного підприємства "СІЛЬГОСПТЕХНІКА"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Мале Державне виробниче підприємство «Сільгосптехніка» (далі МДВП «Сільгосптехніка»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі ДПІ у Київському районі м. Харкова), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000742307/0 від 23.09.2010р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що отримане ним податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту № 5380/233/21185334 від 13.09.2010р. про результати документальної невиїзної перевірки МДВП «Сільгосптехніка» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала господарські відносини з платником податків, ПП «ТКФ Міран-Трейд», за період з 01.04.2008 р. по 01.04.2010 р. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228 ЦК України.

Позивач заперечував проти встановленого порушення та стверджував, що понесені підприємством витрати повязані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, а відповідачем безпідставно зроблено висновок про нікчемність правочину між ТОВ МДВП «Сільгосптехніка» та ПП «ТКФ Міран-Трейд». На думку позивача податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у Київському районі м. Харкова, незаконне і необґрунтоване, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Крім того позивач зазначив, що перевірка проведена ДПІ у Київському районі м. Харкова з порушенням ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року адміністративний позов Малого Державного виробничого підприємства «Сільгосптехніка» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000742307/0 від 23.09.2010р.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наполягаючи на законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що МДВП «Сільгоптехніка» зареєстровано рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 03.09.1991 року № 326-5 та взято на податковий облік ДПІ в Київському районі м. Харкова 12.12.1991 року за № 636 (а. с. 70, 71).

23.04.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова направлено запит на адресу МДВП «Сільгосптехніка» щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження стосовно відображення в податковому та бухгалтерському обліку наслідків фінансово-господарських санкцій позивача з підприємством ПП «ТФК «Міран-Трейд» за період з 01.04.2008 року по 01.04.2010 року (а. с. 15).

07.06.2010 року МДВП «Сільгосптехніка» надано відповідь на запит ДПІ у Київському районі м. Харкова (а. с. 16).

ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка МДВП «Сільгосптехніка» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ТКФ Міран-Трейд», за період з 01.04.2008 р. по 01.04.2010 р., про що складено акт № 5380/233/21185334 від 13.09.2010р. (а. с. 11-14).

Актом перевірки від 13.09.2010 року встановлено порушення МДВП «Сільгосптехніка» вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 22200 грн., у тому числі за травень 2008 року на суму 2720 грн., за липень 2008 року на суму 3930 грн., за серпень 2008 року на суму 3900 грн., за вересень 2008 року на суму 4750 грн., листопад 2008 року на суму 6900 грн. , а також порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ МДВП «Сільгосптехніка» з ПП «ТКФ Міран-Трейд» (а. с. 13).

23.09.2010 ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742307/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування МДВП «Сільгосптехніка» з податку на додану вартість на 33300,00 грн. (а.с. 10).

21.09.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова надана відповідь на заперечення позивача про те, що висновки, викладені в акті перевірки від 13.09.2010 року є вірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а. с. 68-69).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що не має законодавчо встановлених підстав для позбавлення добросовісного платника податків права на бюджетне відшкодування ПДВ, оскільки він виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Перевірка позивача проводилася на підставі ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Частиною 1 ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова документальна невиїзна перевірка МДВП «Сільгосптехніка» проведена на підставі витребуваних у позивача документах, а тому відбулася в межах повноважень та у спосіб визначений ст. 11 вищевказаного Закону.

Як свідчить акт № 5380/233/21185334 від 13.09.2010р., за результатами перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків, ПП «ТФК «Міран-Трейд», податковим органом зроблено висновок про нікчемність угод, укладених між МДВП «Сільгосптехніка» та ПП «ТКФ Міран-Трейд», як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків і порушують публічний порядок, зокрема: від 29.04.2008 року договір № 13 про надання послуг компютерної обробки даних гідрохімічних досліджень, від 08.09.2008 року договір № 31 про надання послуг розробки компютерного оригінала-макета і обробки даних гідрохімічного моніторингу газових місце народжень, від 08.09.2008 року договір № 32 про надання послуг розробки паспортів робочих місць. Як наслідок, МДВП «Сільгосптехніка» зависило податковий кредит на суму 22200 грн. (а.с. 13).

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Положеннями п. 1.7 і 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що податковий кредит, це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, і відповідно, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пункт 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать письмові докази, угоди, укладені між позивачем та ПП «ТКФ Міран-Трейд» на загальну суму 133200,00 грн. (ПДВ 22200,00 грн.), виконанні у повному обсязі та оплачені у безготівковому порядку, що підтверджується первинними документами, а саме:

- по договору № 13 від 29.04.2008 року про надання послуг компютерної обробки даних гідрохімічних досліджень на суму 75600,00 грн. (ПДВ-12600,00 грн.): актами виконаних робіт: № 1 від 27.05.2008 року на суму 6420,00 грн., № 2 від 24.06.2008 року на суму 9900,00 грн., № 3 від 25.07.2008 року на суму 23580,00 грн., № 4 від 28.08.2008 року а суму 23400,00 грн., № 5 від 29.09.2008 року на суму 12300,00 грн.; податковими накладними № 270588 від 27.05.2008 року на суму 6420,00 грн., № 300583 від 30.05.2008 року на суму 9900,00 грн. № 250731 від 25.07.2008 року на суму 23580,00 грн. № 280816 від 28.08.2008 року на суму 23400,00 грн. № 290984 від 29.09.2008 року на суму 12300,00 грн.; платіжними дорученнями № 83 від 30.05.2008 року, № 146 від 22.09.2008 року, № 149 від 01.10.2008 року, № 180 від 21.11.2008 року (а. с. 17-18, 23, 24, 25, 26, 27, 31, 32, 33, 34, 35, 39, 40);

- по договору № 31 від 08.09.2008 року про надання послуг розробки компютерного оригінала-макета і обробки даних гідрохімічного моніторингу газових місце народжень вартістю 43200,00 грн. (ПДВ-7200,00 грн.): актами виконаних робіт № 1 від 29.09.2008 року на суму 16200,00 грн., № 2 від 28.11.2008 року на суму 27000,00 грн.; податковими накладними № 290985 від 29.09.2008 року на суму 16200,00 грн., № 281108 від 28.11.2008 року на суму 27000,00 грн.; платіжними дорученнями № 149 від 01.10.2008 року (а. с. 19-20, 28, 29, 36, 37, 40);

- по договору № 32 від 08.09.2008 року про надання послуг розробки паспортів робочих місць вартістю 14400,00 грн. (ПДВ-2400,00 грн.): актами виконаних робіт № 1 від 28.11.2008 року на суму 14400,00 грн.; податковими накладними № 282108 від 28.11.2008 року на суму 14400,00 грн.; платіжними дорученнями № 189 від 11.12.2008 року (а. с. 21-22, 30, 38, 41).

Крім того, письмові докази свідчать, що отримані від ПП «ТКФ Міран-Трейд» послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, та у подальшому передані ТОВ «СВНЦ інтелект-сервіс» ЛТД та ХКЕПОП на загальну суму 138000,00 грн. (ПДВ-23000,00 грн.) у складі робіт за наступними договорами: від 25.04.2008 року договір № 25/4/08-ПЗ по обробці матеріалів гідрохімічних досліджень обєкт моніторингу вартістю 78120,00 грн. - акти виконаних робіт № 1 від 27.05.2008 року на суму 6600,00 грн., № 2 від 25.06.2008 року на суму 10200,00 грн., № 3 від 28.07.2008 року на суму 9300,00 грн., № 4 від 29.08.2008 року на суму 3600,00 грн., № 5 від 29.09.2008 року на суму 12720,00 грн., податкові накладні № 35 від 13.05.2008 року, № 43 від 29.05.2008 року, № 60 від 08.07.2008 року, № 69 від 28.07.2008 року, № 70 від 30.07.2008 року, № 78 від 29.08.2008 року, № 84 від 29.09.2008 року, а також виписки банку про отримання коштів (а. с. 44-45, 50, 51, 52, 53, 54, 58, 59, 60, 61, 64, 65); договір № 04/09-ПЗ від 04.09.2008 року по виготовленню компютерного оригінал-макету територій гірських відводів та компютерної обробці даних гідрохімічного моніторингу вартістю 44880,00 грн. - акти виконаних робіт № 1 від 30.08.2008 року на суму 16800,00 грн. № 2 від 28.11.2008 року на суму 28080,00 грн., податкові накладні № 85 від 30.09.2008 року, № 97 від 28.11.2008 року, а також виписки банку про отримання коштів (а. с. 46-47, 55, 56, 62, 65, 66); договір № 20-08-ПЗ від 12.08.2008 року по розробці паспортів робочих місць вартістю 15000,00 грн. - акт виконаних робіт № 1 від 28.11.2008 року на суму 15000,00 грн., податкові накладні № 86 від 02.10.2008 року, № 98 від 28.11.2008 року, а також виписки банку про отримання коштів (а. с. 48-49, 57, 63, 66).

Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не спростовано факт розрахунків позивача з контрагентом за виконану роботу у безготівковій формі. Факт оплати послуг і сплати податку на додану вартість не заперечувався відповідачем і в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, надані позивачем податкові накладні і документи на підтвердження здійснення фактичної оплати робіт, а також податку на додану вартість, є належними доказами, що підтверджують його право на податковий кредит і цим обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту відповідних періодів суми податку на додану вартість, що значилось в податкових накладних, тобто діяв відповідно до положень п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.09.2010 року, ПП «ТКФ «Міран-Трейд» зареєстровано 20.04.2007 року, засновником є ОСОБА_6, керівник з 10.04.2010 року Хмеловський Вячеслав Львович (а. с. 114-116).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 року у задоволенні адміністративного позову Ленінської міжрайонної державної інспекції у м. Луганську до ПП «ТФК «Міран-Трейд», третя особа державний реєстратор Луганської міської ради про визнання недійним запису про державну перереєстрацію, припинення юридичної особи, визнання недійсним свідоцтва платника податку відмовлено (а. с. 78-81).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 року залишена без змін (а. с. 82-84).

Відповідачем не надано належних доказів щодо припинення державної реєстрації ПП «ТФК «Міран-Трейд» або анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ПП «ТФК «Міран-Трейд» на час укладання угод з позивачем знаходилось в єдиному державному реєстрі, а тому мав повну правоздатність, і суд першої інстанції цій обставині також дав належну оцінку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів на підтвердження недійсності господарських угод, укладених МДВП «Сільгосптехніка» з ПП «ТКФ Міран-Трейд» та податкових накладних, виданих ПП «ТКФ Міран-Трейд».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач своєчасно і належним чином сплатив податок на додану вартість за зазначеними угодами, а тому правомірно включив відповідні суми до податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на отримані прокуратурою Ленінського району м. Харкова пояснення ОСОБА_6 про порушення, які мали місце при укладанні угод МДВП «Сільгосптехніка» з ПП «ТКФ Міран-Трейд», оскільки ДПІ у Київському районі м. Харкова при розгляді справи не надано з цього приводу відповідні докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, і не обґрунтовано належність конкретного доказу для підтвердження заперечень.

Таким чином, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не мало підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000742307/0 від 23.09.2010 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, не кореспондуються з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не виконав вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, і не надав належних доказів на підтвердження законності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 02.12.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2010р. по справі№2а-12119/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 р.