Постанова № 15091333, 05.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 р. Справа № 2а-13171/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.12.2010р. по справі№2а-13171/10/2070

за позовом комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", звернувся до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить визнати незаконною документальну перевірку Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області по відношенню до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.10.2010 року № 0000751501/0 в сумі 100921,19 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 67419,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 33501,69 грн., за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від07.12.2010р. по справі№2а-13171/10/2070 адміністративний позов комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 05.10.2010 року № 0000751501/0, в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Відповідач, Ізюмська обєднана державна податкова інспекція Харківської області, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу в частині задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Право постійного користування на земельні ділянки зареєстровано в державному реєстрі за Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет", правонаступником якого є позивач.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питань дотримання комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678) вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті земельного податку за період з 01.01.2008 року по 31.08.2010 року.

За результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки було складено акт від 17.09.2010 № 5/1530/00191678, на підставі якого відповідно до пп. “в” п. 4.1.1 п. 4.1. та пп. “а” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та пп. 17.1.1. та пп. 17.1.2. п. 17.1. ст. 17 Закону винесено по відношенню до КП “Компанія “Вода Донбасу”податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0000751501/0 про нарахування податкового зобов'язання в сумі 100921,19 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 67419,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 33501,69 грн., яке отримане 11.10.2010 року.

Актом про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки від 17.09.2010 № 5/1530/00191678 визначено період, за який проводилась перевірка суб'єкта господарювання, а саме: з 01.01.2008 по 31.08.2010. на думку відповідача, позивач самостійно повинен був обчислити суму земельного податку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подати до відповідача податкову декларацію, однак, жодної податкової декларації (розрахунку) позивачем подано не було.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є суб'єктом плати за землю, оскільки не є власником земельної ділянки, земельної частки (паю), землекористувачем, орендарем.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Приписами ст.20 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контроль за правильністю обчислення субєктами права, що мають статус платників податків, розміру податкових зобовязань покладений на органи державної податкової служби України.

Зазначений контроль за змістом ст.ст.8-11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснюється шляхом реалізації органами державної податкової служби України права на проведення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Положеннями ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не обмежений перелік документів, які досліджуються податковим органом при проведенні документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205; далі за текстом Порядок) передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Так, згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За правилами ч.1 ст.5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а в силу ч.2 цієї статті суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом ст.13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

В силу вимог ст.125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 126 цього кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

На запит Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області Борівський районний відділ Харківської регіональної філії за вих. №0520/65 від 26.08.2010 року повідомив, що державні акти (у кількості 7 штук та додатки до них) на право постійного користування земельними ділянками на території Борівської селищної ради, Піско-радьківської, Підлиманської, Богуславської, Гороховатської, Підвисочанської, Вищесолоненської сільських рад було видано 06.10.2005 року Державному виробничому підприємству “Укрпромводчормет”.

Згідно п. 1.2 Статуту Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" - комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є правонаступником прав та обовязків Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет", у тому числі за раніше укладеними договорами, всіма отриманими ліцензіями, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до їх переоформлення на Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет", правонаступником якого є позивач, було набуто право користування спірними земельними ділянками, оскільки були отримані відповідні державні акти, до державного земельного кадастру були внесені відповідні записи.

Отже до позивача перейшли права на користування спірними земельними ділянками та повязані з цим обовязки, дані земельного кадастру змінені не були.

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що з урахуванням обставин правонаступництва між ДВП по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" та позивачем, з огляду на відсутність доказів припинення права на користування спірними земельними ділянками, позивач згідно з Законом України "Про плату за землю" має обовязок сплачувати земельний податок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.12.2010р. по справі№2а-13171/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову комунального підприємства "Компанія" Вода Донбасу" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 11.04.2011 р.