Ухвала суду № 15091249, 04.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р.Справа № 2а-15371/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. по справі№2а-15371/10/2070

за позовом Українсько-Болгарського ТОВ "Пірана"

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року позов Українсько-Болгарського ТОВ "Пірана" задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від № 0000120844/0 від 21.10.2010 р., яким Українсько-Болгарському товариству з обмеженою відповідальністю "Пірана" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у сумі 818013,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 545342,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 272671,00 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харків, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 24.12.2010р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Українсько-Болгарського ТОВ "Пірана" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харків, суд першої інстанції виходив з того , що висновок СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харків про порушення позивачем п.п.7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суперечить обставинам справи, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000120844/0 від 21.10.2010 р. з податку на додану вартість на загальну суму 818013,00 грн., з яких: 545342,00 грн. - за основним платежем, 272671,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 15.09.2010р. по 29.09.2010р. фахівцем СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харків проведено документальну невиїзну перевірку Українсько-Болгарського ТОВ "Пірана" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-червень 2010 року по правовим відносинам з ТОВ "Донтранеторг", за результатами якої складено акт перевірки від 29.09.2010р. №3602/44-016/22699101.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215,п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання зазначених вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємством позивача з ТОВ "Донтранеторг"; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено позивачем податок на додану вартість за період березень-червень 2010 року на загальну суму 545341,88 грн.

На підставі акту перевірки керівником СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харків прийнято податкове повідомлення рішення № 0000120844/0 від 21.10.2010 року яким визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 818013,00 грн., у тому числі за основним платежем 545342,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 272671,00 грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що за результатами опрацювання відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкового кредиту з ПДВ за період березень-червень 2010р. Українсько-Болгарського ТОВ "Пірана" та податковими зобовязаннями його контрагенту ТОВ "Донтранеторг" встановлено розбіжності внаслідок того, що податкові декларації з податку на додану вартість контрагенту за зазначений період статус «не визначено як податкова декларація», дані податкової звітності ТОВ "Донтранеторг" свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, що свідчить про відсутність здійснення ними господарської діяльності та відповідно відсутності виникнення податкових зобовязань, тому у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених в податкових накладних, виданих контрагентом позивача.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що УБ ТОВ "Пірана" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.10.1994р. та є платником податку на додану вартість , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №30008956.

11.01.2010 р. між УБ ТОВ "Пірана" та ТОВ "Донтранеторг" № 3.

Відповідно до умов цього договору ТОВ "Донтранеторг" (продавець) зобовязаний поставити, а позивач (покупець) прийняти та оплатити сировину та матеріали за замовленням покупця, за узгодженими цінами. Ціна сировини зазначається в накладній на кожну окрему партію на умовах : доставка на склад покупця.

В ході господарських операцій в рамках зазначеного договору ТОВ "Донтранеторг" контрагентом позивача виписані видаткові накладні : № 182 від 11.03.10р. , № 207 від 19.03.10р. , № 255 від 25.03.10р., № 314 від 01.04. 10р. , № 391 від 09.04.10р. , № 442 від 20.04.10р. , № 495 від 05.05.10р. , № 524 від 14.05.10р. , № 571 від 20.05.10р., № 655 від 14.06.10р. , № 691 від 21.06.10р. та податкові накладні : № 182/10 від 11.03.10р. , № 207/10 від 19.03.10р. , № 255/10 від 25.03.10р. , № 314 від 01.04.10р. , № 391 від 09.04.10р. , № 442 від 20.04.10р. , № 495 від 05.05.10р. , № 524 від 14.05.10р. , № 571 від 20.05.10р. , № 655 від 14.06.10р. , № 691 від 21.06.10р.

Оплата за поставлений товар проведена в повному обсязі , що підтверджується копіями платіжних документів.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що зазначені податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідних періодів та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Товар, який виступає обєктом договірних відносин поставки, призначається, як правило, для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. На момент укладення договору поставки товар може бути відсутнім у продавця. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Донтранеторг" як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем і вказаним контрагентом інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (видатковими і податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується ствердження відповідача про те, що при укладенні цього договору сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ним обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаним договором позивач фактично сплатив своєму контрагенту грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата товарів, послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як передача у власність позивачу певних матеріальних цінностей, а також виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача та ТОВ "Донтранеторг" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів, їх поставку та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за період березень - червень 2010року.

Щодо посилань податкового органу , як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту , неподання його контрагентом податкової звітності , колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається , що ТОВ "Донтранеторг" знаходиться на обліку в податковій та зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, про що видані відповідні свідоцтва платника ПДВ.

ТОВ "Донтранеторг" подавало податкову звітність до податкової інспекцій за березень, квітень, травень, червень 2010 року, але вони не визнані як податкова звітність.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ "Донтранеторг", на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності його контрагентом.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп. 7.2.3 п. 7.2 , п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у звязку з чим податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харків № 0000120844/0 від 21.10.2010 р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. по справі№2а-15371/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2011 р.