Ухвала суду № 15090958, 30.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 р.Справа № 2-а-1236/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

представника позивача Шаповалової В.М.

представників відповідача Уварова В.М., Пономаренко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства фірма "Деріс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010р. по справі№2-а-1236/10/2070

за позовом Приватного підприємства фірма "Деріс"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010р. відмовлено в задоволені адміністративного позову приватного підприємства фірма "Деріс" про скасування податкових повідомлень - рішень Дергачівської міжрайонної ДПІ Харківської області № 0000062310/0 та № 0000052310/0 від 01.02.2010 року.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій після її доповнення, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.102.2010р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги просив її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти вимог апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін,, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що приватне підприємство фірма "Деріс" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою, перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Дергачівській МДПІ Харківської області, є платником податку на додану вартість.

Дергачівською МДПІ Харківської області, була проведена планова виїзна перевірка ППФ "Деріс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2007р. по 30.09.2009р., за наслідками якої було складено Акт № 17/23-104/35206991 від 14.01.2010 року.

Листом № 259/10/25-110 від 22.01.2010 року відповідачем до зазначеного акту перевірки були внесені зміни.

Перевіркою встановлено порушення підприємством позивача п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження об'єкту оподаткування на загальну суму 1 169 031 грн. (по рядку 8 Декларації), що призвело до заниження нарахованої суми податку на прибуток підприємства (по рядку 12 Декларації) на загальну суму 238 735 грн.

Перевіркою збільшено об'єкт оподаткування на - 1 169 031 грн., донараховано податку на прибуток в сумі 238 735 грн. та зменшене від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі - 145378 грн.

Перевіркою також встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за лютий 2009 року - 14045, 0 грн., березень 2009 року - 22734, 0 грн., червень 2009 року - 488, 0 грн., липень 2009 року - 299223, 0 грн., серпень 2009 року - 31254, 0 грн., вересень 2009 року - 13498, 0 грн., а усього за перевіряємий період - в сумі 111942, 0 грн.

01.02.2010р. на підставі висновків акту перевірки Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області були винесені:

-податкове повідомлення-рішення № 0000062310/0, яким визначено ППФ "Деріс" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 167914,00 грн., у тому числі 111942 грн. - за основним платежем та 55972 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 27);

- податкове повідомлення-рішення № 0000052310/0, яким визначено ППФ "Деріс" податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 331214 грн., у тому числі 2785079 грн. - за основним платежем та 56135 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с 28).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкової інспекції, викладені в акті перевірки, в судовому засіданні не спростовані, а тому оскаржувані рішення податковим органом прийняті в межах повноважень та у спосіб встановлений законом, а отже є правомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

ППФ "Деріс" у 2009 році здійснювало фінансово- господарську діяльність. На формування показників валових доходів вплинуло провадження господарчих операцій двох видів діяльності, а саме купівля та подальший продаж соняшника, олії, шроту та жмиху; купівля соняшнику та передача його на переробку на Пересічанський маслоекстраційний завод у 1 півріччі 2009 року та на Балаклійський олійний завод у 3 кварталі 2009 року з метою одержання та подальшої реалізації олії, шроту та жмиху.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується актом перевірки, що при перевірці складу валових витрат та первинних документів підприємство позивача в січні 2009р. реалізувало соняшник у кількості 444,152т. на суму 567127,50 грн., який був придбаний у січні 2009р. у тій же кількості на суму 637354,17 грн., таким чином товар був реалізований нижче ціни придбання на 70 226,67 грн. ТОВ " Авіта САм". В березні 2009р. позивачем продано шроту та жмиху 104,04 т., який поступив з переробки нижче ціни придбання. Собівартість даного товару за даними бухгалтерського обліку складала 1512,92 грн., середня ціна реалізації 420,37 грн.(без ПДВ). Таким чином партію товарів , собівартість якого складала 157 404,20 грн. було реалізовано за 43 735,08 грн., тобто нижче ціни придбання на суму 113 669,12 грн. Всього за 1 квартал 2009р. позивачем було реалізовано товар нижче собівартості на 183895,79 грн. (без ПДВ).

25.06.2009р. позивачем за ціною нижче собівартості було продано ТОВ « АПК Надія ЛТД» 3,251 т. шроту та жмиху, який поступив з переробки, собівартість якого склала 1708,33 грн., середня ціна реалізації 958,33 грн. (без ПДВ), партію товару, собівартість якого склала 5553,78 грн. підприємство реалізувало за 3775,50 грн., тобто за ІІ квартал 2009р. позивачем реалізовано товару нижче собівартості на 2438,24 грн. (без ПДВ).

В ІІІ кварталі 2009р. позивачем реалізовано шроту та жмиху нижче собівартості на 373371,35 грн.(без ПДВ).

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду , та акту перевірки первинним бухгалтерським документам, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки перевірка податковим органом та аналізу господарської діяльності перевіряючими проводився за участю бухгалтера підприємства ОСОБА_4, на підставі наданих представниками позивача на перевірку прибуткових та видаткових накладних.

Позивач, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі визнавав, що товар був реалізований нижче собівартості, зазначаючи, що це було обумовлено економічною необхідністю, як-то зміна ринкової кон"юктури, приближення витікання терміну зберігання, втрата якості.

Проте жодних доказів в підтвердження такої економічної необхідності ні до суду першої , ні до суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Крім того, документів, які б надали змоги податковому органу зробити висновок щодо правомірності включення сум до складу валових витрат, підприємством надано не було.

Відповідно до вимог ст. 189 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Одночасно, при веденні податкового обліку право платника податків на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, які встановлені діючим законодавством.

Так п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва (обігу) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які були придбані (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Тобто, у податковому обліку до витрат, які пов'язані зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду, що відповідачем доведена наявність порушень позивачем п.5.1 ст.5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, яким ППФ «Деріс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та штрафні санкції на загальну суму 331214,00 грн.

Окрім того, перевіркою було встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість, по рядку 10.1. у розмірі 111942,0 грн., а саме в періодах: лютий 2009 року - 14045,0 грн., березень 2009 року - 22734,0 грн., червень 2009 року - 488,0 грн., липень 2009 року -29923,0 грн., серпень 2009 року - 31254,0 грн., вересень 2009 року - 13498,0 грн. Проведеною перевіркою встановлено, що підприємством здійснювались операції з реалізації товарно-матеріальних цінностей за цінами, нижче ціни придбання.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги) , які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) , не включається до складу податкового кредиту.

В порушення пп. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за лютий 2009 року -14045.0 грн., березень 2009 року - 22734,0 грн., червень 2009 року -488,0 грн., липень 2009 року - 29923,0 грн., серпень 2009 року - 31254,0 грн., вересень 2009 року - 13498.0 грн. всього за перевіряємий період в сумі 111942,0 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "Деріс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2010р. по справі№2-а-1236/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЛюбчич Л.В.

Судді Спаскін О.А. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 05.04.2011 р.