Ухвала суду № 15090932, 29.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р.Справа № 2а-3082/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

представників сторін: позивача - Жулавського С.А., відповідача - Волинцева І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальностю "Ойлтрейд-союз" на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010р. по справі№2а-3082/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю "Ойлтрейд-союз"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлтрейд-Союз" (далі - позивач, ТОВ "Ойлтрейд-Союз") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому, з урахуванням доповнень, прийнятих судом, просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001082312/0/59625 від 08.09.2009р., №0001082312/1 від 04.12.2009р., №0001082312/2 від 21.12.2009р., №0001082312/3 від 26.02.2010р., якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 214 198,00 грн.; податкові повідомлення-рішення №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р., №0001092312/1 від 04.12.2009р., №0001092312/2 від 21.12.2009р., №0001092312/3 від 26.02.2010р., якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 048 712,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000142312/0/11823 від 25.02.2010р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток в сумі 430763,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 р. по справі № 2-а-3082/0/1870 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтрейд-Союз" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2009р. за №0001082312/0/59625, №0001092312/0/59626, від 04.12.2009 р. за №0001082312/1, №0001092312/1, від 21.12.2009 р. за №0001082312/2, №0001092312/2, від 25.02.2010 р. за №0000142312/0/11823, від 26.02.2010р. за №0001082312/3, №0001092312/3 відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 р. по справі № 2-а-3082/0/1870 скасувати; прийняти нову постанову, якою податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 08.09.2009р. за №0001082312/0/59625, №0001092312/0/59626, від 04.12.2009 р. за №0001082312/1, №0001092312/1, від 21.12.2009 р. за №0001082312/2, №0001092312/2, від 25.02.2010 р. за №0000142312/0/11823, від 26.02.2010р. за №0001082312/3, №0001092312/3 скасувати як незаконні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п.1.20, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Стверджує про відсутність в діях позивача норм чинного законодавства, зокрема Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість". Вважає хибним твердження відповідача про заниження позивачем валових доходів за рахунок заниження орендної плати за автомобілі, надані у користування ФОП ОСОБА_3, у зв`язку з чим стверджує про безпідставність донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток за 3 квартал 2008 року 2 квартал 2009 року в сумі 25878 грн., та по податку на додану вартість в сумі 22206 грн.

Наполягає на безпідставності доводів суду першої інстанції про те, що витрати на придбання товару у ПП "Пром-Індустрія" не підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних на придбаний товар. Посилаючись на ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вказує на те, що чинним законодавством товарно-транспортну накладну не визначено в якості виключного документу, яким необхідно підтверджувати валові витрати. Зазначає, що ТОВ "Ойлтрейд-Союз" було правомірно, на підставі належним чином оформлених первинних документів (видаткових накладних) віднесено до складу валових витрат за 3-4 квартал 2008 року суму в розмірі 3384674,77 грн., сплачену за придбане у ПП "Пром-Індустрія" дизельне пальне, та правомірно сформовано податковий кредит в розмірі 676935 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих вказаним контрагентом.

Підсумовуючи викладене, вважає спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачеві податкових зобов`язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 р. по справі № 2-а-3082/0/1870 скасувати; прийняти нову постанову, якою спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач у надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, як таку, що прийнята при повному і правильному встановленні обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що позивачем було проведено господарську операцію з надання в оренду власних транспортних засобів ФОП ОСОБА_3, яким в подальшому вказані транспортні засоби було передано в суборенду ВАТ "Путивльське АТП-15944". Вказана господарська операція у розумінні п.1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є операцією з пов`язаною особою, оскільки головою правління ВАТ "Путивльське АТП-15944". є засновник ТОВ "Ойлтрейд-Сюз" ОСОБА_4 Транспортні засоби було передано в оренду за ціною 170,0 грн. на місяць, тобто, нижчою від рівня звичайних цін, оскільки розмір орендної плати є меншим, ніж амортизаційні відрахування на дані основні фонди. За таких обставин, податковим органом у відповідності до пп.1.20.5-1 ст.1 цього Закону було самостійно визначено звичайну ціну на вартість послуг з надання в оренду транспортних засобів позивача на рівні суми амортизаційних відрахувань в сумі 112725,86 грн., та зроблено обґрунтований висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону заниження валового доходу на 111027 грн. Крім того, позивачем внаслідок невірного визначення по даним господарським операціям бази оподаткування податком на додану вартість, було завищено податковий кредит за період липня 2008 року червня 2009 року на суму 22206 грн., що є порушенням вимог п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вказали, що позивачем було завищено валові витрати на 3384674,77 грн. внаслідок безпідставного віднесення до їх складу витрат на придбання товару (дизельного пального) у ПП "Пром-Індустрія", які не підтверджені обов`язковими первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними. Посилаючись на пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначає, що податкові накладні, виписані вказаним контрагентом, не можуть бути підставою для збільшення податкового кредиту позивача, оскільки ТОВ "Ойлтрейд-Союз" не надано документів, що підтверджують фактичну поставку товару. За таких обставин, стверджують про завищення позивачем податкового кредиту за 2008 рік на суму 676935 грн.

Зазначили, що позивачем було порушено граничні строки погашення податкового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0001082312/0/59625 від 08.09.2009 р., у зв`язку з чим ДПІ в м. Суми у відповідності до приписів пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було нараховано позивачеві штрафні (фінансові) санкції в сумі 430763 грн., про що винесено відповідне податкове повідомлення-рішення № 0000142312/0/11823 від 25.02.2010 р.

Підсумовуючи викладене, вважають правомірним донарахування позивачеві податкових зобов`язань з податку на прибуток на суму 872046 грн. та по податку на додану вартість на суму 699141 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідних розмірах, та не вбачають підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Ойлтрейд-Союз" 20.04.2005р. було зареєстровано виконавчим комітетом Сумської міської ради як юридичну особу та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 33389924). З 04.05.2005р. позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Суми та є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво від 17.05.2005р. за №25782183. Вказані обставини зафіксовані в акті перевірки (т.1, а.с.26) та підтверджуються копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.11), копією довідки АА №147721 з ЄДРПОУ (т.1, а.с.12).

Як свідчать матеріали справи, у період з 30.07.2009р. по 12.08.2009р. та з 13.08.2009р. по 19.08.2009р. фахівцями ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Ойлтрейд-Союз" за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті №5918/2312/33389924/79 від 25.08.2009р. (т.1, а.с.25-72), ДПІ в м. Суми, серед іншого, було встановлено порушення: п.1.20.51 п.1.20, п.1.26, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.1, пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 872 046 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 7 518,00грн.; п.4.2 ст.4, пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість на загальну суму 699 141,00грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ в м. Суми 08.09.2009р. було винесено податкові повідомлення-рішення: №0001082312/0/59625 про визначення ТОВ "Ойлтрейд-союз" податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1214198,00 грн., в тому числі за основним платежем - 872046,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 342152,00грн. (т.1, а.с.78); №0001092312/0/59626 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1048712,00 грн., в тому числі за основним платежем - 699141,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 349571,00грн. (т.1, а.с.79).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПІ в м. Суми, ДПА в Сумській області та ДПА України. За результатами розгляду скарги позивача залишились без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін (т.1, а.с.80-90, 94-105, 109-114, 116-121), та були винесені податкові повідомлення-рішення: №0001082312/1 від 04.12.2009р. (т.1, а.с.92), №0001082312/2 від 21.12.2009р. (т.1, а.с.107), №0001082312/3 від 26.02.2010р. (т.2, а.с.27), якими визначено новий строк для сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 214 198,00 грн.; №0001092312/1 від 04.12.2009р. (т.1, а.с.93), №0001092312/2 від 21.12.2009р. (т.1, а.с.108), №0001092312/3 від 26.02.2010р.(т.2, а.с.28), якими визначено новий строк для сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 048 712,00 грн.

Крім того, 25.02.2010р. в ході оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми з урахуванням пп.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) на підставі акта перевірки №5918/2312/33389924/79 від 25.08.2009р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000142312/0/11823 (т.1, а.с.123).

Скориставшись правом, наданим пп.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону № 2181, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення №0001082312/1 від 04.12.2009р., №0001082312/2 від 21.12.2009р., №0001082312/3 від 26.02.2010р.; №0001092312/1 від 04.12.2009р., №0001092312/2 від 21.12.2009р., №0001092312/3 від 26.02.2010р., №0000142312/0/11823 від 25.02.2010 р. до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що останні прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Колегія суддів, погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань стало заниження ТОВ "Ойлтрейд-Союз" суми валового доходу за рахунок незастосування звичайних цін при наданні в оренду транспортних засобів СПД-ФО ОСОБА_3, завищення валових витрат, за рахунок включення до їх складу витрат на придбання дизельного палива у ПП "Пром-Індустрія", заниження податку на додану вартість у період з 3 кварталу 2008р. по 2 квартал 2009р. та як наслідок завищення податкового кредиту за липень-жовтень2008р..

Як встановлено судом першої інстанції, TOB "Ойлтрейд-Союз" було придбано у ДП TOB "Девелопмент Макс ЛЛС "Автоінвестстрой-Суми" (код 30845637) згідно накладної №001681 від 08.04.08року наступні автомобілі: автобус - Д марки ПАЗ модель 4234, 2008р. випуску, №НОМЕР_2, загальною вартістю 196 672,10 грн., в т.ч. ПДВ- 32 778,68 грн., автобус - Д марки ПАЗ модель 4234, 2008р. випуску, №НОМЕР_3, загальною вартістю 196 672,10 грн., в т.ч. ПДВ- 32 778,68 грн.

04.04.2008р. TOB "Ойлтрейд-Союз" було укладено договір оренди автомобілів б/н з СПД-ФО ОСОБА_3, відповідно до умов якого орендна плата за користування майном складає 170,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ - 28,33 грн. (т.1, а.с.124).

В ході перевірки було встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_3 вищевказані автобуси здано в суборенду на підставі договору від 04.04.2008р. б/н, укладеного з ВАТ "Путивльське АТП-15944" (код 00426443), в особі голови правління ОСОБА_4, ід.н. НОМЕР_1. Згідно п.5.1 даного договору орендна плата встановлена в розмірі 20000,00 грн. на місяць без ПДВ (т.2, а.с.58).

На підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1, а.с.125-139), рахунків-фактур (т.1, а.с.140-154), податкових накладних (т.1, а.с.155-169), ТОВ "Ойлтрейд-Союз" за 3 квартал 2008р. - 2 квартал 2009р. сформовано валовий дохід від зазначених операцій в сумі 1700,04 грн. Дебіторська заборгованість ТОВ "Ойлтрейд-Союз" по вказаному договору склала 510,00грн. (т.1, а.с.170-174, 30).

Згідно пп.4.1.3 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Пунктом 7.4 ст.7 даного Закону врегульовано порядок оподаткування операцій з пов'язаними особами, при цьому згідно пп. 7.4.3 п. 7.4 вказаного закону, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ТОВ "Ойлтрейд-Союз", ФОП ОСОБА_3 та ВАТ "Путивльське АТП-15944" у розумінні п. 1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є пов`язаними особами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником позивача, засновник та директор ТОВ "Ойлтрейд-Союз" (в період з 01.07.2005 р. по 27.11.2007 р.) ОСОБА_4 є одночасно головою правління ВАТ "Путивльське АТП-15944", а ФОП ОСОБА_3 обіймав посаду комерційного директора ТОВ "Ойлтрейд-Союз" (станом на 29.12.2008 р.).

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Колегія суддів зазначає, що висновок про заниження ТОВ "Ойлтрейд-Союз" валового доходу за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року на 111027 грн. було зроблено відповідачем виходячи з невірного та необґрунтованого визначення позивачем вартості орендної плати за договором, укладеним з ФОП ОСОБА_3

Так, позивачем орендну плату за вказаним договором було встановлено в розмірі 170,00 грн. на місяць, тобто, у розмірі нижчому від рівня звичайних цін, оскільки сума орендної плати не покривала витрат орендодавця на утримання об`єкта оренди, зокрема, амортизаційних відрахувань, розмір яких за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року склав 112725,86 грн.

Виходячи зі змісту пункту 1.18 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" здійснена позивачем вищевказана господарська операція, яка передбачала надання основних фондів (автобусів) у користування іншій фізичній та юридичній особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк є лізинговою (орендною) операцією.

Колегія суддів зазначає, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У відповідності до положень п.п.1.20.1 п.1.20 ст. 1 вказаного Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих звичайних цін.

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що оскільки СПД-ФО ОСОБА_3 був також працівником ТОВ "Ойлтрейд-Союз", при визначенні звичайної ціни неможливо використовувати справедливу ринкову ціну, у зв`язку з тим, що для її використання необхідно, щоб обидві сторони договору були взаємно незалежними юридично та фактично, в той час як у спірних правовідносинах такі обставини відсутні.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.п. 1.20.2. п. 1 20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого, для визначення звичайної ціни товару ( робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту у випадку отримання такого запиту від податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів наведеної норми ДПІ у м.Суми було направлено на адресу ТОВ "ОйлтрейдСоюз" письмовий запит з пропозицією надати пояснення щодо визначення розміру орендної плати за договором оренди автомобілів, укладеним з ФОП ОСОБА_3 (т.2, а.с.59).

Позивачем на запит податкового органу, з посиланням на ст. 632 Цивільного кодексу України, ст.6, п.5 ст.180, ст.190 Господарського кодексу України, не було надано відповідних пояснень щодо обґрунтування рівня звичайних цін за вказаним договором оренди, про що свідчить надана до матеріалів справи копія листа ТОВ "Ойлтрейд-Союз" від 12.08.2009р. за №12-08/1 (т.2, а.с.60-61).

Відповідно до ч. 6 ст.19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено. об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено механізму та способу, за допомогою якого податковий орган для визначання звичайної ціни повинен здійснювати встановлення вартості наданих аналогічних послуг.

Враховуючи зазначене, а також, те, що аналіз вартості за аналогічними послугами у встановлений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" 20 денний строк здійснити неможливо, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі строки для проведення планових виїзних перевірок, порушення яких є неприпустимим, відсутні будь-які загальнодоступні статистичні дані за аналогічними договорами оренди вказаних транспортних засобів, що унеможливлює здійснення аналізу цін по даному виду послуг, платником під час перевірки не надано обґрунтування рівня звичайної ціни, суд, приходить до висновку про правомірність позиції ДПІ в м. Суми щодо неможливості визначити звичайну ціну за методами, визначеними пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Виходячи з того, що звичайна ціна договору оренди автомобілів б/н від 04.04.2008 р., укладеним позивачем із з ФОП ОСОБА_3, не могла бути визначена із застосуванням норм пп.пп.1.20.3, 1.20.4, 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які передбачають визначення рівня звичайної ціни за умов прилюдного оголошення умов продажу, з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції на організованому ринку цінних паперів, у примусовому порядку, а також у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню, ДПІ в м. Суми при визначенні рівня звичайної ціни правильно застосовано правила пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 вищевказаного Закону.

Так, підпунктом 1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для обґрунтування звичайної ціни можна застосовувати правила, встановлені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" мінімальні орендні платежі (за винятком вартості послуг і податків) мають бути збільшені на суму гарантованої ліквідаційної вартості об`єкта оренди.

На підставі наведеної норми відповідачем зроблено вірний висновок про те, що сума орендної плати повинна компенсувати витрати орендодавця, пов`язані з утриманням об`єкта оренди, тобто, не може бути меншою рівня амортизаційних відрахувань.

Згідно п.17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000р. №181, дохід від операційної оренди визначається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта тої оренди.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. за №87, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с.28-31, 124), згідно умов договору б/н від 04.04.2008р. між TOB "Ойлтрейд-Союз" та СПД-ФО ОСОБА_3, сума орендної плати за користування двома автобусами складає 170 грн. на місяць. Згідно даних бухгалтерського та податкового обліку TOB "Ойлтрейд-Союз" за 3 - 4 квартали 2008 року та 1-2 квартали 2009 року, до валового доходу було віднесено дохід від оренди вказаних автобусів у сумі 1 700,04грн., при цьому, витрати на утримання основних засобів, які були передані в оренду (амортизаційні відрахування), склали 112 725,86 грн. (т.1, а.с.29-30).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції з надання ТОВ "Ойлтрейд-Союз" в оренду транспортних засобів ФОП ОСОБА_3 не тягнуть за собою економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта оренди, оскільки нараховані позивачем амортизаційні відрахування на вказані основні фонди перевищують розмір орендної плати, встановленої за користування ними.

Враховуючи те, що договір оренди двох автобусів від 04.04.2008р. є таким, що укладено між пов`язаними особами, має ознаки збитковості, (збиток склав 111027 грн.), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Ойлтрейд-Союз" при передачі в оренду транспортних засобів СПД-ФО ОСОБА_3 було порушено вимоги п.1.20.5-1 п.1.20, пп.7.4.1 п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми валового доходу за 3 квартал 2008р. - 2 квартал 2009р., а саме: за 3 квартал 2008р. - 32354грн.; 4 квартал 2008р. - 29 076грн.; 1 квартал 2009р. - 26126грн., 2 квартал 2009р. - 23471грн. (т.1, а.с.32, 43-44) та до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 півріччя 2009р. в сумі 7518грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток за договором оренди транспортних засобів на суму 25 878грн.

Крім того, перевіркою було встановлено заниження ТОВ "Ойлтрейд-Союз" податкового зобов`язання з ПДВ за період липня 2008 року червня 2009 року, що виникло за результатами вказаних господарських операцій, на суму 22206 грн.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем у квітні 2008 року придбані автомобілі було оприбутковано на рахунок "основні засоби". За період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року позивачем було задекларовано доходу від здійснення господарських операцій з надання в оренду придбаних автомобілів в сумі 1700,04 грн., та нараховано суму податку на додану вартість в сумі 339,96 грн.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що заниження податкового зобов`язання з ПДВ сталося внаслідок невірного визначення позивачем бази оподаткування податком на додану вартість по вищевказаним господарським операціями.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.4.2 ст. 4 вказаного Закону, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СПД-ФО ОСОБА_3 не зареєстрований у встановленому законом порядку як платник ПДВ.

Беручи до уваги встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів вважає, що позивачем внаслідок заниження орендної плати за користування автомобілями, переданими в оренду ФОП ОСОБА_3, було занижено фактичну ціну операції за договором оренди від 04.04.1008 р. б/н.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Ойлтрейд-Союз" в порушення норм п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з надання автомобілів в оренду ФОП ОСОБА_3, на суму 22 206грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ДПІ в м. Суми було правомірно донараховано позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у вищевказаному розмірі.

З приводу донарахування позивачеві податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з ПП "Пром-Індустрія", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, TOB "Ойлтрейд-Союз" на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №0307- 08 від 03 липня 2008 року (т.1, а.с.175) та відповідних податкових накладних (т.1, а.с.196-215), видаткових накладних за 3-4 квартали 2008 року (т.1, а.с.176-195) було оприбутковано товар (дизельне паливо), придбане у ПП "Пром-Індустрія", на загальну суму 4 061 609;72 гривень з ПДВ. (т.1. а.с.34).

На підставі виставлених рахунків (т.1, а.с.176-195) позивачем було сплачено ПП "Пром-Індустрія" грошові кошти за придбане дизельне пальне в сумі 4 061 609,72 грн., що підтверджується виписками з банківських рахунків TOB "Ойлтрейд-Союз" (т.1, а.с.216-253).

Як зазначає позивач, отримане дизельне пальне було ним оприбутковано на складі (т.2, а.с.83), та подальшому реалізовано третім особам. На підтвердження даних обставин позивачем надано до матеріалів справи роздруківку руху товару (т.2, а.с.90-93, 160-163), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності (т.2, а.с.84,85, 94-117,164-187), журнали-ордери і відомості по рахунку 281 Товари на складі (т.2, а.с.118-137,188-207). А тому TOB "Ойлтрейд-Союз" вважає, що мало усі необхідні документи та підстави, щоб керуючись п.5.1 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднести до валових витрат 3 384 674,77 грн., сплачені за придбане дизельне паливо (т.2, а.с.215).

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням позивача, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств", визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат платник податку включає, в тому числі, суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилаючись на вказані норми та ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка визначає дату збільшення валових витрат, позивач стверджує, що ТОВ "Ойлтрейд-Союз" правомірно віднесло суми коштів, які були фактично перераховані на банківські рахунки ПП "Пром-Індустрія", до складу валових витрат, за першою подією - за фактом перерахування грошових коштів (т.2, а.с.215). Дані паливно-мастильні матеріали придбавались позивачем для цілей господарської діяльності.

При цьому позивач погоджується з доводами ДПІ в м. Суми (т.2, а.с.215) стосовно того, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, згідно яких ведеться бухгалтерській облік.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні").

Колегією суддів встановлено, що у відповідності до пункту 3.2. договору № 0307- 08 від 03 липня 2008 року (т.1. а.с.175) покупець проводить приймання товару по кількості та якості згідно з умовами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, від 02.04.1998р. за №81/38/101/235/122 (далі - Інструкція від 02.04.1998р. за №81/38/101/235/122), яка діяла станом на момент укладення вказаного договору та втратила свою чинність згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №382/291/891/235/244 від 17.07.2008р.(наказ набрав чинності з 13.09.2008р.).

При цьому, станом на момент здійснення ряду операцій, відображених видатковими накладними № 16-09/03 від 16.09.2008 р., № 20-10/01 від 20.10.2008 р. (т.1, а.с. 194-195) набрала чинності Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Держаного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. за №281/171/578/155 (далі - Інструкція від 20.05.2008р. №281/171/578/155), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496.

Згідно пп. 5.1.1, 5.4.1 даної Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо. Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортні засоби для заправки та транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри та загальні технічні вимоги".

Відповідно до абзацу 27 пункту 1 вказаних вище Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою ( штампом) (п.11.4, 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику ( п. 11.7 Правил).

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" також визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, в т. ч. це є дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші, передбачені законодавством України.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових форм обліку роботи вантажного автомобіля", затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника. Згідно п. 2 цього наказу застосування вказаних форм первинного обліку є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Пунктом 7.5.6 Інструкції від 20.05.2008р. № 281/171/578/155 також визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Виходячи з аналізу вказаних норм, враховуючи специфічний об`єкт договору поставки, укладеного ТОВ «Ойлтрейд-Союз» із ПП «Пром-Індустрія», а саме паливно-мастильні матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що товарно-транспортна накладна є необхідним первинним транспортним документом, наявність якого є обов`язковою для підтвердження факту поставки, та, відповідно, для обґрунтування віднесення вартості придбаного дизельного пального до складу валових витрат.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про відсутність обов'язку мати товарно-транспортні накладні з тих підстав, що не на нього покладався обов'язок транспортування товару.

Пунктом 3.3 Договору обов'язок по сплаті витрат на доставці паливно-мастильних матеріалів покладено саме на покупця. При цьому в розділі 4 договору "Ціна товару та порядок розрахунків" не вказано, що в ціну товару входить і вартість його доставки.

Матеріали справи не містять доказів того, що транспортування придбаних паливно-мастильних матеріалів здійснювалося ПП «Пром-Індустрія» або сторонніми підприємствами.

Натомість, у відповідь на запит ДПІ в м. Суми ТОВ «Ойлтрейд» повідомило про те, що послуг по транспортуванню товару від ПП "Пром-Індустрія", іншим підприємствам або постачальнику товару ТОВ "Ойлтрейд-союз" не оплачувало (т.2, а.с.63).

Поясненнями директора ПП "Пром-Індустрія" Кочерженка А.А. підтверджено, що придбані товарно-матеріальні цінності перевозились транспортом TOB "Ойлтрейд-союз" (т.2, а.с.53).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно п.п.5.4.1 Інструкції від 20.05.2008р. за № 281/171/578/155 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град. С відповідно до ГОСТ 3900. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, від 02.04.1998р. за №81/38/101/235/122, яка діяла до 13.09.2008р., також було передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами нормативної документації, умовами поставки та договорами. Приймання продукції за якістю проводиться у повній відповідності до вимог нормативної документації на нафту або нафтопродукти, умов поставки та договорів, на підставі яких здійснена поставка продукції та додатку 1 Інструкції. Згідно п. 11 якого зокрема у всіх випадках для визначення якості нафти або нафтопродуктів проводиться відбір проби у відповідності до вимог ГОСТ 2517. Відібрані проби опечатуються або пломбуються з доданням етикетки, яку підписують особи, що брали участь у відборі (п.п.4.1.3.1, 4.1.3.5).

Однак позивачем до матеріалів справи не надано документів на підтвердження перевірки якості пального, врахування якої при прийманні Товару передбачено положеннями п.2.3, п.3.2 Договору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що позивачем ні в ході перевірки, ні під час розгляду справи не надано документів, якими було беззаперечно підтверджено факт отримання товару на виконання договору, укладеного TOB "Ойлтрейд-Союз" з ПП "Пром-Індустрія", що свідчить про безтоварність таких операцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження відповідача про безпідставне віднесення до складу валових витрат вартості дизельного пального в сумі 3384674,77 грн., придбаного у ПП «Пром-Індустрія».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним донарахування позивачу суми податку на прибуток за договором купівлі-продажу ППМ на загальну суму 846 168грн.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про безпідставність висновків ДПІ про зменшення податкового кредиту за 2008р. за вказаними операціями на суму 676935,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи, що позивачем, ні під час перевірки, ні в судовому засіданні, не було надано документів, які б підтверджували факт поставки товару, колегія суддів вважає, що надані позивачем податкові накладні, виписані ПП «Пром-Індустрія», не підтверджують суми податкового кредиту, сформованого ТОВ «Ойлтрейд-Союз» за результатами взємовідносин з вказаним контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок відповідача про зменшення позивачеві податкового кредиту за операціями з придбання товару у ПП «Проміндустрія» на суму 676935,00 грн.

Відповідно до пп.17.1 ст. 17 Закону №2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи доведеність допущених позивачем порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість", та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", факт вчинення яких не було спростовано в судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 342 152грн., застосованих згідно податкового повідомлення-рішення №0001082312/059625 від 08.09.2009р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на прибуток, та 349 571грн., застосованих згідно податкового повідомлення-рішення №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р., про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на додану вартість.

Щодо вимог апеляційної скарги про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2010р. №0000142312/0/11823, яким до позивача було застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 430763грн з податку на прибуток, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 17.1.6. ст. 17 Закону №2181, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Враховуючи, що позивачем, в результаті декларування об'єктів оподаткування, було занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у великому розмірі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПІ в м. Суми правомірно застосовано до ТОВ "Ойлтрейд-Союз" штрафні (фінансові) санкції у розмірі 430 763грн. (т.1. а.с.123).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001082312/0/59625 від 08.09.2009р, №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р., №0000142312/0/11823 від 25.02.2010р., а також податкові повідомлення-рішення №0001082312/1 від 04.12.2009 р., №0001082312/2 від 21.12.2009 р., №0001082312/3 26.02.2010р. та №0001092312/1 від 04.12.2009р., №0001092312/2 від 21.12.2009 р., №0001092312/3 від 26.02.2010р. прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України, з дотриманням ч.3 ст.2 КАС України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальностю "Ойлтрейд-союз" - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2010р. по справі№2а-3082/10/1870 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 р.