Постанова № 15090561, 16.02.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 р. Справа № 2-а-1348/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та ТОВ "Промелектропостачання" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. по справі№2-а-1348/10/2070

за позовом ТОВ "Промелектропостачання"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Промелектропостачання”звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000592305/0 від 24.02.2009р., № 0000592305/1 від 30.04.2009р., № 0000592305/2 від 27.07.2009р., № 0000592305/3 від 28.10.2009р., якими визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 78203,50 грн. та № 0000602305/0 від 24.02.2009р, № 0000602305/1 від 30.04.2009р., № 0000602305/2 від 27.07.2009р., № 0000602305/3 від 28.10.2009р., якими визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 88699,50 грн., а також скасувати першу податкову вимогу № 1/1419 від 07.12.2009р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010року адміністративний позов ТОВ “Промелектропостачання” до ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000592305/0 від 24.02.2009р., № 0000592305/1 від 30.04.2009р., № 0000592305/2 від 27.07.2009р., № 0000592305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 53734,75 грн., в т.ч. основний платіж 31133,50 грн., санкції 22601,25 грн. та № 0000602305/0 від 24.02.2009р, № 0000602305/1 від 30.04.2009р., № 0000602305/2 від 27.07.2009р., № 0000602305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 42358,50 грн., в т.ч. основний платіж 11667,00 грн., санкції 30691,50 грн.

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду в частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме пп. 5.3.3 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5, пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010року , прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову і в цій частині відмовити.

ТОВ “Промелектропостачання”, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ, подало апеляційну скаргу , вважає постанову суду в цій частині винесеною при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010року в частині відмови у задоволенні позову, винести нову постанову , якою задовольнити позовні вимоги.

В частині відмови у задоволенні позову про скасування першої податкової вимоги, рішення суду позивачем не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ТОВ “Промелектропостачання”слід задовольнити , виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що ДПІ проведена виїзна планова перевірка ТОВ “Промелектропостачання”згідно плану-графу на 1-й квартал 2009 року, письмового повідомлення позивача № 17583 від 30.12.2008р.., направлення на перевірку № 33 від 19.01.2009р. , яке отримане позивачем 19.01.2009р., наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.01.2009р. № 47 , яким терміни проведення перевірки були подовжені, у звязку з чим видано направлення № 79 від 30.01.2009р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проведенні перевірки ТОВ “Промелектропостачання”ДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”та ч.2 ст. 19 Конституції України.

Результати перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р. оформлені актом від 09.02.2009р. № 559/2305/30989985, яким встановлені порушення ТОВ “Промелектропостачання” п. 4.1 ст. 4, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п.п 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2006р. на 33333,00 грн., за 3 квартал 2008р. на 28182,00 грн. та до завищення податку на прибуток за 1 квартал 2007р. на 14069,00 грн., а також положень п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження ПДВ за серпень 2006р. на 33333,00 грн., за вересень 2006р. на 1383,00 грн., за грудень 2006р. на 26667,00 грн., за вересень 2008р. на 30894,00 грн. та до завищення податку на додану вартість за жовтень 2006р. на 25166,00 грн., за листопад 2006р. на 9550,00 грн., за січень 2007р.на 12782,00 грн. та за лютий 2007р. на 2218,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 09.02.2009р. № 559/2305/30989985 та відповідно до п.п. 4.2.2 (б) п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”з урахуванням встановлених як занижень так і завищень сум податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, відповідачем 24.02.2009р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000592305/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в розмірі 78203,50 грн.: 47446,00 грн. основний платіж, 30757,50 грн. штрафна (фінансова) санкція та № 0000602305/0 про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 88699,50 грн.: 42561,00 грн. основний платіж, 46138,50 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2009р. підприємство оскаржило їх в порядку, визначеному п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, рішеннями податкового органу первинна та повторні скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.02.2009р. № 0000592305/0 та № 0000602305/0 - без змін.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, відповідач направив на адресу ТОВ “Промелектропостачання”податкові повідомлення-рішення від 30.04.2009р. № 0000592305/1 та № 0000602305/1, від 27.07.2009р. № 0000592305/2 та № 0000602305/2, від 28.10.2009р. № 0000592305/3 та № 0000602305/3 з визначенням сум податкових зобовязань в такому ж розмірі , що і за первісними з позначкою “0”.

Порушення п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено перевіркою у звязку з тим, що по даті надходження коштів від ТОВ “Союз і К”, що є першою подією, позивач не включив до складу валового доходу 4 кварталу 2006р. 133333,00 грн. та до складу податкових зобовязань грудня 2006р. 26667,00 грн. за платіжними дорученнями № 89 від 27.12.2006р. на суму 100000,00 грн., № 3391 від 28.12.2006р. на суму 10000,00 грн. та № 91 на суму 50000,00 грн.

Позивач стверджує, що кошти в сумі 160000,00 грн. отримані в межах посередницького договору доручення на закупівлю товарів № 12/21-106-06 від 21.12.2006р. з ТОВ “Союз і К”(а.с.87-а.а.89), а тому не є валовим доходом.

З матеріалів справи вбачається, що за договором № 12/21-1 від 21.12.2006р. позивач отримав доручення від імені та за рахунок ТОВ “Союз і К”укласти угоди на придбання товарів за цінами і в кількості, встановленими довірителем, розрахунки з продавцями товарів здійснюються через розрахунковий позивача, по угодам, укладеним повіреним з третіми особами, набуває прав та стає зобовязаним довіритель, що не суперечить вимогам Цивільного Кодексу України.

Позивач стверджує, що в межах виконання договору доручення № 12/21-1 від 21.12.2006р. ним придбано лист оцинкований у ЗАТ “Ілліч-Сталь”за контрактом № 1/20/07 від 06.12.2006р. (а.с.91-а.с.92) з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2007р. (а.с.93) вартістю 326984,28 грн. відповідно до рахунку № 702314 (а.с.94) та накладної № 3212 від 16.01.2007р. (а.с.95).

Поставка товару на адресу ТОВ “Союз і К”листа оцинкованого вартістю 209587,50 грн. здійснена позивачем згідно з видатковою та податковою накладними № 01/16-1 від 16.01.2007р.

Відповідно до положень п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

За змістом п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Водночас, положеннями п. 1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”передбачено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

При цьому, суд звертає увагу, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставки управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження позивача про отримання в грудні 2006р. коштів в загальній сумі 160000,00 грн. в межах посередницького договору, оскільки укладення договору на придбання товару у ЗАТ “Ілліч-Сталь”06.12.2006р. за контрактом № 1/20/07 не може вважатись таким, що здійснене на виконання договору доручення № 12/21-1 від 21.12.2006р. з ТОВ “Союз і К”, оскільки станом на 06.12.2006р. у позивача відсутні повноваження від ТОВ “Союз і К”, які виникли за договором від 21.12.2006р.

Крім того, за договором № 12/21-1 від 21.12.2006р. з ТОВ “Союз і К”позивач отримав повноваження на придбання товару вартістю лише 260000,00 грн., а за контрактом від 06.12.2006р. № 1/20/07 у ЗАТ “Ілліч-Сталь” придбано товару на суму 326984,28 грн., згідно виписок банку грошові кошти від ТОВ “Союз і К”в загальній сумі 160000,00 грн. надійшли саме як оплата за товар.

Разом з цим, суд правильно встановив , що кошти від ТОВ “Союз і К”в сумі 160000,00 грн., що не були включені позивачем до складу валового доходу в 4 кварталі 2006р. в розмірі 133333,00 грн. та до складу податкових зобовязань з ПДВ в грудні 2006р. в розмірі 26667,00 грн. зайво включені позивачем до складу валового доходу в 1 кварталі 2007р. та до складу податкових зобовязань в січні 2007р. в цих же розмірах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку про відсутність заниження зобовязань по сплаті податку на прибуток підприємств та ПДВ, а відповідні і відсутні донарахування вказаних податків за результатами проведеної відповідачем перевірки, які визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

До правильних висновків щодо відсутності з боку позивача порушень п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”дійшов суд першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)платником податку.

Актом перевірки № 559/2305/30989985 від 09.02.2009р. встановлено порушення зазначеної норми пп.7.7.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки позивач включив до складу податкових зобовязань податкові накладні № 08/31-3 від 31.08.2006р. виписані ТОВ “Вояджер”на суму 200000,00 грн. (ПДВ-33333,33 грн.) у вересні 2006р. замість серпня 2006р., № 09/26-2 від 26.09.2006р. на суму 130163,40 грн. (ПДВ-21693,90 грн.), № 09/26-4 від 29.09.2006р. виписані на адресу ТОВ “Бекас”на суму 36397,50 грн. (ПДВ-6066,25 грн.) та № 09/27-3 від 27.09.2006р. в адресу ТОВ “Союз і К”на суму 41737,61 грн. (ПДВ-6956,27 грн.) у жовтні 2006р. замість вересня 2006р., № 10/31-3 від 31.10.2006р. в адресу ТОВ “Союз і К”на суму 57300,00 грн. (ПДВ-9550,00 грн.) у листопаді 2006р. замість жовтня 2006р., № 1/30-2 від 30.01.2007р. в адресу ПП “Трансбізнес”на суму 13305,50 грн. (ПДВ-2217,58 грн.) у лютому 2007р. замість січня 2007р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку заниження податкових зобовязань у звязку з неправильним визначенням дати їх виникнення в одному податковому періоді фактично нівелюється їх завищенням в наступному податковому періоді та не призводить до донарахувань податку (ПДВ) за наслідками проведеної перевірки. Відсутні донарахування (заниження ПДВ), відповідні відсутні підставі і для застосування штрафу в розумінні пп.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В акті перевірки від 09.02.2009р. № 559/2305/30989985 зазначено, що позивачем завищенні амортизаційні відрахування на загальну суму 66202,0 грн. по легковому автомобілю Honda Accord, оскільки не надано документів, які б підтверджували використання в господарській діяльності. Відповідач вважає придбаний легковий автомобіль невиробничим капітальним активом, який не використовується у господарській діяльності платника податку та не підлягає амортизації в розумінні п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність таких тверджень ДПІ, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Згідно п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

За змістом п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”під терміном “основні фонди”слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього відноситься до 2 групи основних фондів.

Як свідчать матеріали справи, позивач має у власності легковий автомобіль Honda Accord, кузов № НОМЕР_1, придбаний у ТОВ “Донбас-Мотор”, зареєстрований в органах ДАІ , який використовується ТОВ “Промелектропостачання”в господарській діяльності, що підтверджується наказами по підприємству про відрядження директора (а.с.45-а.с.51) , подорожніми листами службового легкового автомобіля (а.с.52-а.с.79), розрахунками по податку з власників транспортних засобів, що безпідставно не взято до уваги в ході перевірки та при розгляді скарг підприємства .

Тобто пп.8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” містить вичерпний перелік витрат, що не підлягають амортизації та фондів, що є невиробничими, але використання спірного автомобіля не підпадає під такі критерії, а відповідно амортизації підлягають витрати на придбання автомобіля , як основного фонду 2 групи для власного виробничого використання.

В акті перевірки зазначено, що позивач в січні 2007р. отримав від ПП “Спектр-Південь”на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 70000,00 грн. за платіжним дорученням № 493 від 31.01.2007р. та з цих підстав відповідачем зроблено висновок про необхідність збільшення валових доходів в першому кварталі 2007р. на суму 58333,00 грн. та податкових зобовязань на суму 11667,00 грн. в січні 2007р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність встановлених порушень, виходячи з наступного.

В розумінні п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою збільшення валового доходу та датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів робіт, послуг), що підлягають продажу (поставці), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку).

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку дата відвантаження товарів є подією, яка сталася раніше, оскільки товар труба електрозварювальна відвантажений позивачем в адресу ПП “Спектр-Південь”в липні 2006р. відповідно до видаткової та податкової накладних № 07/15-3 від 15.07.2006р. на суму 70000,00 грн. Податкова накладна № 07/15-3 від 15.07.2006р. на суму 70000,00 грн. включена позивачем до складу податкових зобовязань липня 2006р., про що свідчить реєстр виданих позивачем податкових накладних.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що факт отримання позивачем від ПП “Спектр-Південь”на розрахунковий рахунок коштів в сумі 70000,00 грн. за платіжним дорученням № 493 від 31.01.2007р. є другою подією для визначення валового доходу та податкових зобовязань з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності встановленого перевіркою факту подвійного проведення позивачем коригування валових доходів на суму 65250,00 грн. ( податок на прибуток 25% 16312,50 грн.) та податкових зобовязань з ПДВ на суму 13050,00 грн. у звязку з поверненням грошових коштів підприємству “Кіра”з наступних підстав.

Згідно з приписами п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Вказана норма кореспондується з положеннями п. 5.10 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”щодо відповідного перерахунку валових доходів або валових витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено, що позивач у звязку з поверненням грошових коштів на суму 78300,00 грн. (ПДВ 13050,00 грн.) підприємству “Кіра”, розрахунок коригування № 03/05-1 від 05.03.2008р. до податкової накладної № 12/27-1 від 27.02.2007р., коригування валових доходів та податкових зобовязань здійснив двічі у квітні та у вересні 2008р., що підтверджується дослідженими в ході судового розгляду деклараціями позивача з ПДВ за квітень та вересень 2008р. з додатками № 5 “Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”, що не спростовано підприємством в ході розгляду справи.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність встановленого перевіркою факту порушення позивачем п.п. 7.4.5 п . 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”щодо включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2008р. суми ПДВ в розмірі 17844,00 грн. по контрагенту ТОВ “Акма Трейд”не підтвердженої податковою накладною.

Вказані дії позивача суперечать приписам п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивач включення до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2008р. суми в розмірі 17844,00 грн., яка не підтверджена податковою накладною, не заперечує, до матеріалів судової справи податкова накладна на таку суму не надана.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою передбачено у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули при застосуванні штрафних санкцій, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення цим вимогам закону не відповідають, позаяк сума штрафних (фінансових) санкцій знаходиться поза межею в пятдесят відсотків від суми самостійно визначеного відповідачем податкового зобов'язання з податку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та не прийняття до уваги доводів позивача щодо заниження валових витрат на суму 268280,2 грн., що призвело до завищення податку на прибуток у розмірі 55891,71 грн. та заниження податкового кредиту з ПДВ на суму 44713,37 грн. по господарській операції з ТОВ “СП “Секонд ЛТД”, які підтверджуться первинними документами з підстав відсутності доказів надання цих документів в ході проведення перевірки , виходячи з наступного.

Згідно пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган за даними перевірки зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання як у випадку заниження, так і у випадку завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається , що 22.09.2008р. позивачем отриманий рахунок-фактура № СФ-0000192 від ТОВ “СП “Секонд ЛТД”на придбання труб сталевих на загальну суму 328748,0 грн., ПДВ 54791,33 грн.

23.09.2008р. позивачем була проведена часткова сплата згідно зазначеного рахунку на загальну суму 268280,2 грн., в т. ч. ПДВ - 44713,37 грн. та отримана податкова накладна № 310 від 23.09.2008 р. на повну суму поставки.

В подальшому під час формування податкової декларації з податку на прибуток позивач помилково не включив суму сплачену згідно рахунку № СФ-0000192 до складу валових витрат, занизивши таким чином свої валові витрати на суму 268280,2 грн. та, відповідно, завищив податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 55891,71 грн., а також занизив свій податковий кредит з ПДВ та завищив податкові зобов'язання на суму 44713,37 грн., що є значно більшим суми заниження податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку із відсутністю податкової накладної від ТОВ “Акма Трейд” на суму 17844,0 грн. та за рахунок подвійного коригування валових доходів на суму 65250,00 грн.- податок на прибуток 25% - 16312,50 грн. і податкових зобовязань з ПДВ на суму 13050,00 грн. у звязку з поверненням грошових коштів підприємству “Кіра”.

Твердження суду першої інстанції про відсутність вказаних документів в ході проведення перевірки спростовується перевіреними ДПІ банківськими виписками, як зясовано в суді апеляційної інстанції, суцільним порядком, що спростовує необізнаність ДПІ про понесені підприємством витрати 23.09.2008р. на придбання товару та зазначення про цей факт при подачі первинної скарги, що безпідставно, в порушення пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не враховано відповідачем та не прийнято до уваги як доказ в розумінні приписів ч. 1 ст. 69 , частин 1 та 4 ст. 70 КАС України судом першої інстанції.

За таких обставин скарга ДПІ залишається без задоволення, оскільки її доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та відмови про скасування першої податкової вимоги.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у позові про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000592305/0 від 24.02.2009р., № 0000592305/1 від 30.04.2009р., № 0000592305/2 від 27.07.2009р., № 0000592305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24468,75 грн., в т.ч. основний платіж 16312,50 грн., санкції 8156,25 грн., та податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000602305/0 від 24.02.2009р, № 0000602305/1 від 30.04.2009р., № 0000602305/2 від 27.07.2009р., № 0000602305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 46341,0 грн., в т.ч. основний платіж 30894,0 грн., санкції 15447,70 грн. з прийняттям в цій частині нової постанови.

В іншій частині постанова суду відповідно положень ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198,200,202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ "Промелектропостачання" задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010року в частині відмови у позові про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000592305/0 від 24.02.2009р., № 0000592305/1 від 30.04.2009р., № 0000592305/2 від 27.07.2009р., № 0000592305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24468,75 грн., в т.ч. основний платіж 16312,50 грн., штрафна санкція 8156,25 грн., та податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000602305/0 від 24.02.2009р, № 0000602305/1 від 30.04.2009р., № 0000602305/2 від 27.07.2009р., № 0000602305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 46341,0 грн., в т.ч. основний платіж 30894,0 грн., штрафна санкція 15447,70 грн.

В цій частині прийняти нову постанову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000592305/0 від 24.02.2009р., № 0000592305/1 від 30.04.2009р., № 0000592305/2 від 27.07.2009р., № 0000592305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24468,75 грн., в т.ч. основний платіж 16312,50 грн., штрафна санкція 8156,25 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000602305/0 від 24.02.2009р, № 0000602305/1 від 30.04.2009р., № 0000602305/2 від 27.07.2009р., № 0000602305/3 від 28.10.2009р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 46341,0 грн., в т.ч. основний платіж 30894,0 грн., штрафна санкція 15447,70 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 21.02.2011 р.