Ухвала суду № 15090551, 23.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 р.Справа № 2а-4859/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Баланс 777" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-4859/10/1670

за позовом Приватного підприємства "Баланс 777"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач), яким просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2010 р. № 0000442301/0/1673 та від 27.08.2010 р. № 0000442301/1/2701, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 1 635 888 грн., та податкові повідомлення-рішення від 01.06.2010 р. № 0000432301/0/1674 та від 27.08.2010 р. № 0000432301/1/2700, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1 988 180 грн. 33 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ПП «Баланс 777» просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та Закону України «Про систему оподаткування».

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтовано прийшов до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами носять ознаки фіктивності, так як в матеріалах справи наявні достатні докази-всі необхідні первинні документи на підтвердження законності укладених договорів.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.195 КАС України та згідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство “Баланс 777”(ідентифікаційний код юридичної особи 33000992) зареєстровано виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 29.10.2004 р. (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР 1584102 0000 000026), про що має свідоцтво серії А00 № 149380.

Позивач перебуває на податковому обліку у Комсомольському відділенні Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції з 23.11.2004 р. за № 1216, є платником, зокрема, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.04.2007 р. № 100032649 серії НБ № 000583).

Згідно довідки АБ № 115284, виданої 25.06.2008 р. відділом статистики у м. Комсомольську Головного управління статистики у Полтавській області, підприємство позивача здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 29.52.3 - ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості і будівель; 45.21.1 - будівництво будівель; 13.10.0 - добування залізних руд; 28.75.0 - виготовлення інших готових металевих виробів; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 52.44.9 - роздрібна торгівля іншими товарами для дому.

В період з 05.05.2010 р. по 19.05.2010 р., на підставі направлення від 05.05.2010 р. № 1164/001164, виданого Кременчуцькою ОДПІ відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 05.05.2010 р. № 1007 на виконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.04.2010 р. по справі № 4-119/2010, ГДПРІ Дудник Л.С., ГДПРІ Гамзою В.Є. було проведено позапланову виїзну перевірку ПП “Баланс 777” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 22.04.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 22.04.2010 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 20.05.2010 р. № 2138/23-209/33000992.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1339048 грн., а також порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 1090590 грн.

Крім того, згідно вилучених ВПМ Кременчуцькою ОДПІ документів, фактичні витрати підприємства становлять 628808 грн., а по р. 04.1 декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2010 року задекларовано суму 648740 грн.

Також підприємством до складу податкового кредиту за січень 2010 року зайво віднесено суму ПДВ 83 грн. 33 коп., сплачено ОДА “Захист" за порушення правил внутрішнього розпорядку на території ВАТ “Полтавський ГЗК”громадянами, які працювали на території комбінату від імені ПП “Баланс 777”, але не являлись його працівниками.

На підставі вищевказаного акту за результатами перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 01.06.2010 р. були винесені, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0000442301/0/1673, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1635888 грн., з них 1090592 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 545296 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000432301/0/1674, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1988180 грн. 33 коп., з них за основним платежем 1339048 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями 649132 грн. 08 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини позивача з контрагентами не підтверджуються первинною бухгалтерською документацією, яка б відповідала вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість». А також, факт реального здійснення господарських операцій заперечується посадовими особами контрагентів позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обовязкових реквізитів, зокрема підпису особи, що брала участь у господарській операції.

Згідно пункту 2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання (у тому числі для включення до регістрів бухгалтерського обліку) первинні документи, що суперечать законодавству, зокрема, статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктах 2.4 і 2.13 вищезазначеного Положення, які передбачають наявність підпису особи, уповноваженої на проведення господарської операції і підписання первинного документа.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття “господарська операція" ( бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути обєктом оподаткування.

Як встановлено матеріалами справи, у перевіряємому періоді ПП “Баланс 777” було віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 3066242 грн. з оплати робіт поточного та змішаного обладнання згідно укладених договорів із ТОВ “Компанія “Євро Строй Груп”. На виконання укладених договорів сторонами було підписано акти виконаних робіт та проведено оплату позивачем на суму 3491942 грн., в т.ч. ПДВ 466666 грн. 67 коп.

Однак, згідно письмової відповіді директора ТОВ “Компанія “Євро Строй Груп” Криворучко І.О. на запит старшого слідчого СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ Носач О.П., встановлено, що в період з 2007 року по 2010 рік ТОВ “Компанія “Євро Строй Груп” не виконувало робіт для ТОВ “Баланс 777”.

Крім цього, під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ “Монолітбуд Альянс” підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат у 1 кварталі 2010 року суму 48599 грн., оскільки акти виконаних робіт за березень 2008 року на суму 48599 грн. не були оформлені належним чином, а саме відсутня печатка і підписи посадових осіб, дане порушення мало вплив також на формування податкового кредиту в сумі 9712 грн.

Що стосується взаємовідносин позивача із ПП “Алікон Агросервіс” встановлено, що позивачем за перевіряємий період за результатами господарських операції із вказаним контрагентом було віднесено до валових витрат суму в розмірі 339523 грн., а у вилучених документах відсутні акти виконаних робіт, в наявності лише рахунок - фактура № 29-3 від 29.10.2010 р., на якому відсутні печатка і підписи посадових осіб.

Щодо правовідносин з контрагентами ПП “Дельта Юг”, ПП “Дніпро Агротехбуд Регіон” та ПП “Алікон Агросервіс”, відповідачем в акті перевірки зазначено, що їх керівники також не підтвердили взаємовідносини з позивачем, та взагалі зазначили, що не мали ніякого відношення до діяльності вказаних підприємств. Участь вказаних контрагентів на обєктах не підтвердилась.

Виходячи із аналізу вищевказаних норм та враховуючи, що керівник ТОВ “Компанія “Євро Строй Груп” заперечив взаємовідносини із позивачем, а керівники ПП “Дельта Юг”, ПП “Дніпро Агротехбуд Регіон” та ПП “Алікон Агросервіс” не підтвердили взаємовідносини з позивачем, та взагалі зазначили, що не мали ніякого відношення до діяльності вказаних підприємств, тобто не можливо встановити особу, яка підписувала первинну документацію та яка брала участь у господарській операції, а також не належним чином оформлення акту виконаних робіт за березень 2008 року між позивачем та ТОВ “Монолітбуд Альянс”(відсутня печатка і підписи посадових осіб) та відсутність актів виконаних робіт з контрагентом ПП “Алікон Агросервіс”, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що первинні документи по господарським операціям між зазначеними контрагентами у перевіряємому періоді не містили всіх обовязкових реквізитів, встановлених вищезазначеними нормами, а відтак не містять повної та достовірної інформації про здійснені господарські операції. Таким чином дані операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Будь-яких інших документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне здійснення операцій та належне їх оформлення позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, згідно вилучених ВПМ Кременчуцької ОДПІ документів, фактичні витрати підприємства за 1 квартал 2010 р. становлять 628808 грн., а позивачем по р. 04.1 декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2010 р. (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) задекларовано 648740 грн. Тобто підприємством порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, у сумі 19932 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно не було визнано вищевказані витрати та донараховано податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Вищевикладені порушення мали вплив на формування позивачем податкового кредиту, що формувався позивачем в т.ч. за результатами вищевказаних господарських операцій.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України “Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

При цьому для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, підприємством позивача в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" було зайво віднесено до складу податкового кредиту за січень 2008 р. сума ПДВ в розмірі 83 грн. 33 коп., сплачену ОДА “Захист" в сумі штрафу за порушення правил внутрішнього розпорядку на території ВАТ “Полтавський ГЗК” громадянами, які працювали на території комбінату від імені ПП “Баланс 777”, але не являлись його працівниками.

Враховуючи, що реальність вищезазначених господарських операцій не підтверджується у звязку із запереченням взаємовідносин із позивачем керівниками ТОВ “Компанія “Євро Строй Груп”, ПП “Дельта Юг”, ПП “Дніпро Агротехбуд Регіон” ПП “Алікон Агросервіс” та відсутністю належним чином оформленої документації за березень 2008 року, яка б підтверджувала проведення такої господарської операції між позивачем та ТОВ “Монолітбуд Альянс”, через що не можливо встановити осіб, які підписували складені первинні документи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем правомірно зменшено розмір податкового кредиту за перевіряємий період, у звязку з чим встановлено заниження позивачем податкових зобовязань за платежем податок на додану вартість та донараховано його у вищевказаному розмірі.

Згідно із п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - закон № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

З огляду на зазначене, в матеріалах справи відсутні докази, що позивачем доведено обставини, якими обґрунтовує свою позицію, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції під час розгляду вказаної справи вимог Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Закону України «Про систему оподаткування», колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що будь-яких письмових доказів-первинних бухгалтерських документів, платіжних доручень на підтвердження реальності виконання укладених угод позивача з контрагентами, ПП «Баланс 777» ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано. Крім цього, відповідно до наявних в матеріалах справи документів, керівники підприємств, з якими, за твердженням позивача, ПП «Баланс 777» мало господарські правовідносини, категорично заперечують факт взаємовідносин, взагалі, з позивачем.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Баланс 777" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-4859/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А.