Ухвала суду № 15090549, 23.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 р.Справа № 2а-6134/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Полтавського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2010р. по справі№2а-6134/10/1670

за позовом Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Полтавського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту

до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Українського геологорозвідувального інституту в особі Полтавського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про скасування рішення.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що приймаючі оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував положення ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV), відповідно до яких перерахунок страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що несплата страхових внесків до ПФУ напряму залежить від його фінансування і самостійно здійснюватись не може, тому відсутність коштів на рахунку позивача призводить до того, що ним несвоєчасно проводиться сплата страхових внесків до ПФУ.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Український геологорозвідувальний інститут (ідентифікаційний номер 01432032) зареєстровано як юридичну особу Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 18 липня 1996 року. Український геологорозвідувальний інститут в особі Полтавського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в УПФУ Октябрського району в м.Полтаві.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві від 12 серпня 2010 року №894 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 15274,99 грн. та пеню в розмірі 8664,22 грн. за період з 20 квітня 2010 року по 21 липня 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано до позивача фінансові санкції та пеню в порядку, встановленому ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки останній здійснював оплату недоїмки з порушенням гранічного строку її виплати, встановленого ст. 20 вказаного закону.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1 Закону України № 1058-ІV страхові внески - кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1058-ІV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок, обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Відповідно до п. 1 ст. 14, п. 1 ст. 15 Закону України № 1058-ІV та п. 2.1.1 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", платниками страхових внесків є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Статтею 18 Закону України № 1058-ІV передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а також не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Згідно ст. 17 Закону України № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду. Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно п. 6 ст. 19, п. 12 ст. 20 Закону України № 1058-ІV, страхові внески нараховуються на суми, незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати і підлягають сплаті, незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з п. 11.11 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1, платники щомісяця складають у двох примірниках розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначається самостійно обчислені суми страхових внесків.

Відповідно до ст. 106 Закону України № 1058-ІV, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обовязку по своєчасній сплаті внесків на обовязкове державне пенсійне страхування в період з 20.04.2010р. по 21.07.2010 року не виконав, у звязку з чим до нього рішенням Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві від 12 серпня 2010 року № 894 застосовано фінансову санкцію на суму 115274,99 грн. та нараховано пеню в сумі 8664,22 грн. на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вказане рішення оскаржувалося до Головного управління ПФУ в Полтавській області та Пенсійного фонду України. Рішеннями зазначених управлінь рішення № 894 від 12.08.2010 р. залишено без змін.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ст. 20 Закону України № 1058-ІV, вимоги якої, на думку апелянта, не застосовано судом першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України № 1058-ІV передбачено, що у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, платники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що нараховуються на ці виплати (дохід). При недостатності коштів у страхувальника для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати авансових платежів, виплата зазначених сум (коштів на оплату праці) та сплата страхових внесків (авансових платежів) здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Таким чином, абз. 5 та абз. 6 ст. 20 Закону України № 1058-ІУ врегульовано сплата саме авансових платежів, які справляються страхувальником - роботодавцем у разі виплати заробітної плати (доходу) протягом базового звітного періоду, за який нарахована така заробітна плата.

Виходячи з наведеного, у разі виплати протягом звітного місяця заробітної плати, нарахованої за звітний місяць, одночасно із виплатою цих сум у пропорційних розмірах роботодавцем сплачуються авансові платежі зі страхових внесків. Решта несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний місяць, має бути перерахована роботодавцем на рахунок органу Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступною за звітним, що можна назвати остаточним розрахунком.

Разом з тим, посилаючись в апеляційній скарзі на ч.ч. 6, 12 ст. 20 Закону України № 1058-ІУ, позивач прирівняв обов'язок страхувальника сплачувати авансові платежі до іншого обов'язку - остаточно розрахуватись із Пенсійним фондом до закінчення граничного терміну сплати внесків та помилково вважає, що сплата внесків повинна відбуватись одночасно з виплатою заробітної плати.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, через той факт, що за позивачем рахується прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з квітня по липень 2010 року на суму 15274,99 грн. та нараховано пеню в сумі 8664,22 грн.

На момент апеляційного розгляду вказаної справи, рішення Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві від 12 серпня 2010 року №894 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в сумі 15274,99 грн. та пені в розмірі 8664,22 грн. за період з 20 квітня 2010 року по 21 липня 2010 року відповідачем в судовому порядку не оскаржувалось і є чинним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт відсутності фінансування відповідача, колегія суддів до уваги не бере, оскільки страхові внески нараховуються на суми, незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати і підлягають сплаті, незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Полтавського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2010р. по справі№2а-6134/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А.