Ухвала суду № 15090536, 02.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 р.Справа № 2-а-3646/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Перцової Т.С. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Прокурора Семенівського району Полтавської області, Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010р. по справі№2-а-3646/10/1670

за позовом Прокурора Семенівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурора Семенівського району Полтавської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2534,88 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 року зазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по сплаті фінансових санкцій у розмірі 1 567,08 грн. (тисяча п'ятсот шістдесят сім гривень) 08 (вісім) копійок на р/р 31119104700442, одержувач - УДК у Семенівському районі, код за ЄДРПОУ - 34698317, банк одержувача - ГУДК України у Полтавській області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Прокурором Семенівського району Полтавської області, Хорольською міжрайонною державною податковою інспекцією в Полтавській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, Прокурор Семенівського району Полтавської області просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 3, 17, 21, 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Хорольська міжрайонна державна податкова інспекція в апеляційній скарзі просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема, ст.ст. 3, 17, 21, 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 250 Господарського кодексу України.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 року в частині задоволення позовних вимог на суму 1525грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на недоведеність порушення нею режиму попереднього програмування найменування цін товарів, відсутність порушення з її боку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2009 працівниками Державної податкової адміністрації у Полтавській області проведено перевірку магазину “Юлія”, що розташований в с. Вереміївка, Семенівського району та належить відповідачці, щодо дотримання субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт № 0010/16/27/23/НОМЕР_1 від 26.01.2010 року, яким зафіксовано порушення відповідачем п. 9, 11, 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме:

- невикористання при здійсненні реалізації товару режиму попереднього програмування товарів;

- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем здійснення реалізації товарів на суму 313,90 грн. (згідно інвентаризаційної відомості);

- незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку та незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чека.

А також встановлено порушення ч. 1 ст. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, а саме:

- здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту за період з 01.12.2009 року по 08.12.2009 року;

- порушення порядку використання торгового патенту.

На підставі акту перевірки Семенівським відділенням Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102303 від 18.02.2010 на суму 2412.80 грн. року та № 0000112303/0 від 18.02.2010 року на суму 122,08 грн., в тому числі:

-згідно п. 6 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за невикористання при здійсненні реалізації товару режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 85 грн.;

-згідно ст. 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем здійснення реалізації на суму 313,90 грн. в подвійному розмірі в сумі 627,80 грн.;

-згідно п. 4 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку (1 випадок) та незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чеку (4 випадки) в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок в загальній сумі 1700 грн.;

-згідно абз. 4 ч.1 ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” за здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту за період з 01.12.2009 року по 08.12.2009 року в сумі 42,08 грн.;

-згідно абз. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” за порушення порядку використання торгового патенту- в розмірі вартості торгового патенту за календарний місяць в сумі 80 грн.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій направлені відповідачці 19.02.2010 року та отримані нею 30.02.2010 року, в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за невикористання відповідачем при здійсненні реалізації товарів попереднього програмування цін у сумі 85 грн.,незабезпечення зберігання фіскального звітного документу (1 випадок) та незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чека (3 випадки) у сумі 1360грн., здійснення діяльності без придбання торгового патенту за період з 01.12.2009 року по 08.12.2009 року у сумі 42,08грн. та порушення порядку використання торгового патенту на суму 80грн.

При цьому суд першої інстанції вказав на відсутність порушень відповідачем порядку обліку матеріальних цінностей та застосування штрафної санкції за незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чека 25.01.2009 року поза межами строку, встановленого ст. 250 ГК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі рішень № 0000102303 від 18.02.2010 та № 0000112303/0 від 18.02.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час перевірки, результати якої оформлені відповідним актом від 26.01.2010 року, встановлені наступні порушення:

- невикористання при здійсненні реалізації товару режиму попереднього програмування товарів;

- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем здійснення реалізації товарів на суму 313,90 грн. (згідно інвентаризаційної відомості);

- незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку та незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чека;

- здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту за період з 01.12.2009 року по 08.12.2009 року;

- порушення порядку використання торгового патенту.

Відносно здійснення відповідачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем здійснення реалізації товарів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

При цьому колегія суддів зазначає, що на теперішній час зазначений у ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»порядок обліку фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності товарних запасів чинним законодавством не визначено, а тому посилання податкового органу на порушення позивачем приписів п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є необґрунтованими.

Щодо незабезпечення відповідачем зберігання фіскального звітного чеку та незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чека колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому колегія суддів зазначає, що матеріалами справи доведено незабезпечення зберігання відповідачем фіскального звітного чеку № 863 та незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чеку за 25.01.2009 року, 16.09.2009 року, 19.10.2009 року та 23.10.2009 року.

Відповідачем на виконання положень приписів ч. 1 ст. 71 КАС України, у відповідності до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували порушення нею п. 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

При цьому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при вирішення справи обґрунтовано застосовано положення ст. 250 ГК України.

Так, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Податковий орган повинен був виявити порушення позивачем приписів Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” протягом одного року з дня вчинення такого порушення та застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу протягом шести місяців з дня такого виявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення позивачем Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” шляхом незабезпечення щоденного друку фіскального звітного чеку вчинено 25.01.2009 року, виявлене податковим органом та оформлене актом перевірки лише 26.01.2010 року, тобто після спливу строку, визначеного ст. 250 ГК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування до відповідача фінансових санкцій за зазначене порушення у розмірі 340грн.

Відносно порушення порядку використання торгового патенту колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Положеннями ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що торговий патент має бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату.

При цьому, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, податковим органом під час проведення перевірки встановлено відсутність розміщення на доступному для огляду місці оригіналу чи нотаріально засвідченої копії торгового патенту.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про недоведеність матеріалами справи факту розташування у відкритому та доступному для огляду місці торгового патенту, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у податкового органу підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення останнім ст. 7 Закону України "про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення № 0000102303 від 18.02.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 967,80грн., Хорольська МДПІ діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому здійснення стягнення зазначених коштів колегія суддів вважає необґрунтованим.

Відповідно до положень статті 25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Згідно п. 3. ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.

Оскільки станом на момент розгляду справи заборгованість по сплаті фінансових санкцій у розмірі 1 567,08 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення зазначених коштів у судовому порядку.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Прокурора Семенівського району Полтавської області, Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції в Полтавській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010р. по справі№2-а-3646/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Перцова Т. С. Катунов В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.