Ухвала суду № 15090205, 01.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р.Справа № 2-а-3228/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Курило Л.В.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М., Подобайло А.В.

представника позивача: Буц М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Оксана" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2010р. по справі№2-а-3228/10/1670

за позовом Селянського (фермерське) господарства "Оксана"

до Лубенської обєднаної державної податкової інспекції (Гребінківське відділення) Полтавської області

про визнання недійсним та скасування акту і податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Селянське (фермерське) господарство "Оксана",звернувся до суду з адміністративним позовом до Лубенської обєднаної державної податкової інспекції (Гребінківське відділення) Полтавської області, в якому просив визнати недійсними та скасувати акт № 497/15-21045716 від 26 лютого 2010 року про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки СФГ «Оксана»; визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000031501/0 від 26 лютого 2010 року та № 0000031501/1 від 20 травня 2010 року на суму 54 470 грн. 16 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на наступне.

15.01.2010 року Селянським (фермерським) господарством "Оксана" подано до Гребінківського відділення Лубенської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року. У звязку з неправильним заповненням вказаної податкової декларації, 22.01.2010 року подано уточнену податкову декларацію з корегуванням податкових зобовязань та податкового кредиту.

Всупереч вимогам п. 4.1.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язання платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" канцелярією Гребінківського відділення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції відмовлено йому у прийняті уточненої декларації, у зв`язку з чим в ході перевірки досліджувалась попередньо подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2009 року з помилками.

Крім того позивач посилається на порушення порядку проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки, передбаченого ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а саме: без повідомлення про її проведення.

Вимогу про визнання нечинним та скасування акту перевірки № 497/15-21045716 від 26 лютого 2010 року позивач обґрунтовує порушенням з боку Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції (Гребінківське відділення) п. 1.7, п. 2.3.4. "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Селянського (фермерське) господарства "Оксана".

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2010 року та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, Лубенська обєднана державна податкова інспекція Полтавської області, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 22 лютого 2010 року по 26 лютого 2010 року старшим податковим інспектором Гребінківського відділення Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції на підставі п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведено документальну невиїзну перевірку Селянського (фермерського) господарства "Оксана" (код ЄДРПОУ 21045716) з питання правомірності формування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 497/15-21045716 від 26 лютого 2010 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення Селянським (фермерським) господарством "Оксана" абз. 2 пп. 7.4.2. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на загальну суму 49518 грн. 60 коп.

На підставі акту перевірки № 497/15-21045716 від 26 лютого 2010 року Лубенською об`єднаною державною податковою інспекцією (Гребінківське відділення) винесено податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0000031501/0, яким Селянському (фермерському) господарству "Оксана" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 49 518 грн. 33 коп.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням рішенням, звернувся зі скаргою у порядку, визначеному п.5.2. ст. 5 Закону України № 2181- 14 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції.

Рішенням за результатами розгляду первинної скарги від 06.05.2010 р. № 2887/10/25-018 Лубенською ОДПІ залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0000031501/0, а скаргу голови СФГ «Оксана» без задоволення.

З метою доведення нових граничних строків сплати податкового зобовязання відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2010 року № 0000031501/1, яким СФГ «Оксана» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на загальну суму 54470, 16 грн., у тому числі: за основним платежем - 49 518 грн. 33 коп., штрафні (фінансові) санкції - 4951грн. 83 коп.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законом, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, встановлених перевіркою.

Перевірка правомірності формування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року проведено відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Акт перевірки не є нормативно-правовим актом та правовим актом індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не впливає на права та обовязки фізичної особи та не є обовязковим для виконання, тому позовні вимоги про визнання його нечинним є необгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (вх. № 9664 від 15 січня 2010 року) та додатку 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", який є невід`ємною частиною декларації, встановлено, що в складі податкового кредиту вказаної декларації та розділі "Податковий кредит" додатку 5 відображені взаємовідносини з ТОВ "Автоприватінвест".

Позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Автоприватінвест" № 0000000108 від 17 грудня 2009 року на загальну суму 90 950 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ 34360 грн.00 коп. та № 0000000109 від 23 грудня 2009 року на загальну суму 206 160 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ 34360 грн 00 коп., сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту в розмірі 49 518 грн 33 коп., що зазначено в декларації по податку на додану вартість за грудень 2009 року та відображено в розділі ІІ "Податковий кредит" додатку 5.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з безпідставним віднесенням позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні транспортного засобу марки TOYOTA, модель PRADO (реєстраційний номер ВІ 5600ВЕ, тип легковий універсал), придбаного згідно податкових накладних № 0000000108 від 17 грудня 2009 року на суму 15158, 33 грн. ПДВ, № 0000000109 від 23 грудня 2009 року на суму 34360 грн. ПДВ.

Номенклатурою поставки товарів продавця у вказаних податкових накладних є TOYOTA PRADO GX 2.7, ідентифікаційний номер JTEBL 29J585110849.

У тимчасовому реєстраційному талоні ДАП № 262971, виданого СФГ «Оксана» на транспортний засіб зазначено: марка TOYOTA, модель PRADO, реєстраційний номер В15600ВЕ, тип легковий універсал, кількість сидячих місць з місцем водія 6.

Відповідно до п. 1.10 розділу 1 "Правил дорожнього руху", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, легковий автомобіль - це автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев`яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.

Нормою п.п 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином позивачем завищено податковий кредит в сумі 49 518 грн. 33 коп. за грудень 2009 року.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача щодо неприйняття уточненої декларації по податку на додану вартість за грудень 2009 року Гребінківським відділенням Лубенської ОДПІ, з огляду на наступне.

Форма уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість затверджена наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30 травня 1997року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09 липня 1997 р. за № 250/2054.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків , передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень, не застосовується.

Вчинення вищезазначених дій позивачем проведено не було, уточнені розрахунки до Гребінківського відділення Лубенської ОДПІ не надходили. Своїм правом подання таких розрахунків за період, що перевірявся, позивач не скористався.

Отже, податкова декларація зподатку на додану вартість за грудень 2009року подана СФГ «Оксана» 15.01.2010 року (вх. № 9664 від 15.01.2010 р.).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає невиїзну документальну (камеральну) перевірку СФГ «Оксана», за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проведеною відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи наступне.

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-XII (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки позивача), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ .

Приписами ст. ст. 8, 9, 10, 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Перевірка СФГ «Оксана» проводилась на підставі п.1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", яка передбачає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), а саме, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Згідно п. 4 ст. 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Як свідчать матеріали справи, в запрошені від 22 лютого 2010 року № 154/10/15 вказано дату та час, на який необхідно з`явитися для проведення перевірки. Запрошення отримане платником податків 25 лютого 2010 року. Позивач з`явився до Гребінківського відділення 26 лютого 2010 року, де після ознайомлення з актом перевірки керівник Селянського (фермерського) господарства "Оксана" Буць М.М. підписав матеріали перевірки та отримав один примірник акта (а.с.41,42, 10).

Крім того, даний акт перевірки не є нормативно-правовим актом та правовим актом індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не впливає на права та обовязки фізичної особи та не є обовязковим для виконання. Таким чином, заявлені позовні вимоги про визнання нечинним та скасування акту перевірки від 26 лютого 2010 року № 497/15-21045716 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати до суду докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2010 р. по справі№2-а-3228/10/1670 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерське) господарства "Оксана" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.08.2010 р. по справі№2-а-3228/10/1670 за позовомСелянського (фермерського) господарства "Оксана" доЛубенської обєднаної державної податкової інспекції (Гребінківське відділення) Полтавської областіпро визнання недійсним та скасування акту і податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Рєзнікова С.С. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.03.2011 р.