Ухвала суду № 15090206, 01.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р.Справа № 2-а-77/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010 р. по справі №2-а-77/10/1670

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

за участю: прокурора Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2,звернувся до суду з адміністративним позовом до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0121141701/0 від 12.05.2009 року, № 0121141701/1 від 20.08.2009 року, № 0121141701/2 від 30.10.2009 року та № 0121131701/0 від 12.05.2009 року, № 0121131701/1 від 20.08.2009 року, № 0121131701/2 від 30.10.2009 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на невідповідність висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, зафіксованих в актах перевірки № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року та № 2767/17-1776608829 від 22.09.2009 року, оскільки відповідач не мав можливості об'єктивно та в повному обсязі здійснити перевірку через вилучення працівниками податкової міліції Лубенської ОДПІ оригіналів первинної документації. Зазначив, що вимоги перевіряючих про надання товарно-транспортних накладних, договорів на поставку продукції ті інших документів, які б свідчили про факт проведення розрахунків між контрагентами, є безпідставними, посилаючись на те, що фізична особа-підприємець не є юридичною особою і не має обовязку вести бухгалтерський облік. Також зазначив, що товарно-транспортні накладні виписувались на кожне перевезення, проте не зберігались.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від05.08.2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 8 , ст. 19, 61 Конституції України, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість», ст. 204 ЦК України, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, Лубенська об`єднана державна податкова інспекція Полтавської області, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач двічі надав письмової заяви з проханням визнати іншу дату судового засідання у звязку із її хворобою та хворобою представника.

Колегія суддів визнала можливим переглянути справу за відсутністю позивача та його представника, оскільки жодного разу не надано доказів поважності причини неявки в судове засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області 22.05.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, та перебуває на податковому обліку в Лубенській об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області (т. 2 а.с.47).

У період 29.12.2005 року по 15.10.2009 року СГД ФО ОСОБА_2 зареєстрована як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 76290411 від 29.12.2005 року, акт № 5 про анулювання реєстрації платника ПДВ від 15.10.2009 року) ( т. 2 а.с.5, 6).

У період з 26.01.2009 року по 22.04.2009 року працівниками Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на підставі направлень № 34 від 26.01.2009 року, № 59 від 09.02.2009 року, № 142 від 31.03.2009 року, № 179 від 14.04.2009 року відповідно до плану перевірки проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року. Термін проведення документальної перевірки переносився у звязку із втратою документів, згідно поданих заяв приватним підприємцем ОСОБА_2 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області.

За результатами перевірки складено акт № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року, згідно висновків якого перевіркою встановлені наступні порушення:

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого по декларації за 3-4 квартал 2007 року допущено заниження суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 709676,35 грн., по податковій декларації за 1-3 квартал 2008 року занижено суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 269519,58 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ПП ОСОБА_2 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 946 167,00 грн., в тому числі по періодах:

- в сумі 56788,00 грн. по строку сплати 30.08.2007 року;

- в сумі 188221,00 грн. по строку сплати 01.10.2007 року;

- в сумі 211937,00 грн. по строку сплати 30.10.2007 року;

- в сумі 105909,00 грн. по строку сплати 30.11.2007 року;

- в сумі 189488,00 грн. по строку сплати 04.01.2008 року;

- в сумі 180786,00 грн. по строку сплати 03.03.2008 року;

- в сумі 200,00 грн. по строку сплати 30.05.2008 року;

- в сумі 12838,00 грн. по строку сплати 30.07.2008 року;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті не підтвердження податковими накладними декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року (від 21.07.2008 року № 20587 в сумі 867,00 грн., занижено суму податкового зобов'язання в сумі 867,00 грн. по строку сплати 30.07.2008 року).

На підставі акту перевірки № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0121141701/0 від 12 травня 2009 року, згідно з яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 979195 грн. 93 коп., та податкове повідомлення-рішення № 0121131701/0 від 12 травня 2009 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1420551 грн., в тому числі за основним платежем - 947034 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 473517 грн. (т. 2 а.с.25,26).

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, звернувся зі скаргою у порядку, визначеному п.5.2. ст. 5 Закону України № 2181- 14 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" до Лубенської ОДПІ, ДПА у Полтавській області, ДПА України послідовно.

За результатами розгляду скарг позивача в апеляційному порядку податковими органами зазначені скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

З метою доведення до позивача нових граничних строків сплати податкових зобовязань, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0121141701/1 від 20.08.2009 р., № 0121141701/2 від 30.10.2009 р. та № 0121131701/1 від 20.08.2009 р., № 0121131701/2 від 30.10.2009 р.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивач, СПД ФО ОСОБА_2, у періоді з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року здійснювала оптову торгівлю паливом на загальній системі оподаткування.

Як свідчить акт перевірки № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення, перевіркою встановлено, що СПД ФО ОСОБА_2 понесені витрати на закупівлю транспортного засобу, запасних частин, ремонт, діагностику транспортних засобів на загальну суму 162237, 13 грн. (без ПДВ).

СПДФО ОСОБА_2 до перевірки не надано первинних документів бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів для підтвердження здійснення витрат на придбання транспортного засобу, ремонт та технічне обслуговування в 3-4 кварталах 2007 року в сумі 162237, 13 грн. (без ПДВ).

У перевіряємому періоді при поданні до Лубенської ОДПІ декларації за 3-4 квартал 2007 року ФОП ОСОБА_2 до складу валового доходу віднесено суми за фактично відвантажений та частково оплачений товар, що призвело до завищення суми валового доходу в розмірі 309963 грн. 41 коп. В частині формування складу валових витрат включено до складу валових витрат суми за фактично отриманий та частково оплачений товар, що призвело до завищення суми валових витрат в розмірі 5041139 грн. 09 коп.

За результатами перевірки декларації про доходи за 3-4 квартали 2007 року встановлено, що сума одержаного ФОП ОСОБА_2 валового доходу склала 6252429 грн. 59 коп. (у декларації 6562393 грн.), сума понесених валових витрат - фактично складала 1511184 грн. 91 коп. (у декларації 6552324 грн.).

Також при поданні декларації за 1-3 квартали 2008 року допущено включення до декларації перекручених даних внаслідок не включення позивачем до складу валового доходу сум за фактично відвантажений та частково оплачений товар, що призвело до заниження суми валового доходу в розмірі 1544106 грн. 52 коп.

Крім того, СПД ФО ОСОБА_2 включено до складу валових витрат суми за фактично отриманий та частково оплачений товар, що призвело до завищення суми валових витрат в розмірі 252690 грн. 65 коп.

За результатами перевірки декларації за 1-3 квартал 2008 року встановлено, що сума одержаного позивачем валового доходу склала 2077970 грн. 52 коп. (у декларації - 533864), сума понесених валових витрат склала 279680 грн. 35 коп.(у декларації - 532371)

Отже, позивачем занижено суму податкового зобовязання у податковій декларації за 3-4 квартал 2007 року по податку з доходів фізичних осіб в сумі 709676,35 грн., у податковій декларації за 1-3 квартал 2008 року по податку з доходів фізичних осіб на 269519,58 грн.

З 01 січня 2004 року набрав чинність Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до пункту 22.10 статті 22 якого визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до додатку 7 Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001 р. N 53) до податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництво", будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком.

Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Також встановлено, що СПД ФО ОСОБА_2 у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту та валових витрат віднесено суми по придбанню у ТОВ "Прадо-Приват" на загальну суму 982879 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ 163813 грн. 23 коп. (нафтогазовоконденсатна суміш) та у ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр" на загальну суму 4694119 грн. 92 коп., у тому числі ПДВ 782353 грн. 32 коп. (пісчане паливо, нафтогазовоконденсатна суміш).

В податковому обліку СПДФО ОСОБА_2 по вищевказаних операціях віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 946167 грн. 00 коп., в тому числі по періодах:

за липень 2007 року в сумі 56788,00 грн., за серпень 2007 року в сумі 188221,00 грн., за вересень 2007 року в сумі 211937,00 грн., за жовтень 2007 року в сумі 105909,00 грн., за листопад 2007 року в сумі 189488,00 грн., за лютий 2008 року в сумі 180786,00 грн., за квітень 2008 року в сумі 200,00 грн., за червень 2008 року в сумі 12838,00 грн.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до Закону.

Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що документи бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні, накладні, рахунки, відповідно до акту перевірки по ТОВ "Прадо-Приват" та ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр", надані СПДФО ОСОБА_2 до перевірки, не містять необхідної інформації на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності (з урахуванням часу, місця, знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для торгівлі товарами, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу наявності технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, сплати податків за результатами такої діяльності).

Крім того, перевіркою встановлено відсутність договорів на поставку продукції, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували певний час, спосіб та вид транспортування, об'єми отриманих нафтопродуктів за конкретним видом транспорту. Не надано документів первинного бухгалтерського обліку щодо прийому та відпуску нафтопродуктів у відповідності до існуючих стандартів та правил обліку паливно-мастильних матеріалів, наявність відповідних працівників , які б здійснювали приймання та відпуск нафтопродуктів у певний спосіб.

Значний обсяг отриманих паливно-мастильних матеріалів зумовлює потребу відповідного об'єму у позивача ємностей для їх зберігання.

Довіреною особою позивача на підтвердження наявності таких ємностей надано лише письмове пояснення, в якому зазначено, що зберігання ПММ проводилось на базі в с. Красне Чорнухинського району (без сплати орендної плати), власником якого є спілка власників майнових паїв.

Проте, незважаючи на значний обсяг господарських операцій паливно-мастильними матеріалами, договори оренди або договори зберігання не надано.

Надане в ході перевірки довіреною особою ОСОБА_4 письмове пояснення свідчить про те, що транспортування ПММ від постачальників продукції, у тому числі від ТОВ "Прадо-Приват" та ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр" здійснювалось транспортними засобами марки RENAULT ДНЗ НОМЕР_3, та IVECO ДНЗ НОМЕР_4, власником яких є гр. ОСОБА_2

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 (чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлювався єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Проте, позивачем не надані товарно-транспортні накладні на перевезення конкретного обєму ПММ, відомості про спосіб вимірювання при відвантаженні та розвантаженні таких матеріалів, та інші документи, ведення яких передбачено зазначеною Інструкцією, а також не надано доказів, які б свідчили про проведення розрахунків між СПДФО ОСОБА_2 та зазначеними вище контрагентами.

Крім того, відповідно до листів (відповідей) на запити Лубенської ОДПІ до відділення ДАІ з обслуговування Лубенського району та автомобільно-технічної інспекції від 20.05.2009 р. № 3176/10/26-31-007, до ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" від 10.06.2009 р. № 3749/10/26-31-006 та до Української фондової біржі від 10.06.2009 року № 3748/10/26-006, свідоцтв про допущення транспортних засобів (автомобіль РЕНО днз. НОМЕР_3 та ІВЕКО днз. НОМЕР_4) до перевезення небезпечних вантажів ОСОБА_5 не наддавалось, а також повідомлено, що СПД-ФО ОСОБА_2, ТОВ "Прадо-Приват" (код ЄДРПОУ 34705617) та ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр" (код ЄДРПОУ 34590410) не були учасниками аукціонів з продажу нафти на газового конденсату.

Положення про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 р. № 599, регулює порядок продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля на внутрішньому ринку України, встановлює порядок організації та проведення аукціону, визначає повноваження аукціонного комітету та бірж, на базі яких проводяться аукціони з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, зміст аукціонних угод і гарантії їх виконання.

Відтак, нафта, газовий конденсат на внутрішньому ринку України реалізуються у відповідності до зазначеного Положення.

Таким чином, СПДФО ОСОБА_2 до перевірки не надані належні первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження реальності здійснених господарських операцій щодо отримання від ТОВ "Прадо-Приват", ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр" значного обсягу паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, під час проведення перевірки перевіряючими відібрано письмові пояснення:

у водія ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах із позивачем, у яких ОСОБА_6 вказав, що перевезенням паливно-мастильних матеріалів він не займався;

у представника спілки пайщиків СТОВ "Темп" Сови М.І., у яких останній зазначив, що ємкості та диз. колонки, які згідно договору оренди на 2006 рік орендовані позивачем терміном на 1 рік, були недіючими, договір не пролонгований та новий договір оренди не складався;

у завідувача тракторною бригадою с. Красне Чорнухинського району Яцюка М.Н., який зазначив, що на території транспортної бригади, де знаходились ємкості та диз. колонки, які орендувались позивачем у 2006 році, протягом останніх двох років вїзду та виїзду транспортних засобів не було.

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкового зобовязання), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010р. по справі№2-а-77/10/1670 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргусуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010р. по справі№2-а-77/10/1670 за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2доЛубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіза участю: прокурора Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Рєзнікова С.С. Калиновський В.А.