Ухвала суду № 15089805, 05.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 р. Справа № 26381/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-суддіОлендера І.Я.,

суддівУлицького В.З., Каралюса В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001292302/0 та № 0001302301/0 від 07 квітня 2009 року,-

в с т а н о в и л а :

12 листопада 2009 року позивач - ТзОВ «Карпат-Полімер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської ОДПI в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001292302/0 та № 0001302301/0 від 07 квітня 2009 року якими: за порушення п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств на суму 160965 грн. та за штрафними санкціями 69895 грн.; за порушення п.п.7.4.1. п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 42308 грн. та за штрафними санкціями - 21154 грн., а всього на загальну суму 249322 грн. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про нікчемність укладених договорів про надання консультаційних послуг з ТзОВ «Сагал-КР».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року в задоволені адміністративного позову ТзОВ «Карпат-Полімер» було відмовлено.

Вказану постанову суд першої інстанції мотивував тим, що податковим органом доведено правомірність висновку про нікчемність укладеної угоди договору № 0102/08 від 01.02.2008 року про надання консультаційних послуг, оскільки така угода укладена без мети настання реальних наслідків, оскільки фактично послуги за вказаним договором не надавались, відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог законодавства та відсутні підстави для визнання їх протиправними.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, позивач - ТзОВ «Карпат-Полімер» подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Договір про надання консультаційних послуг, укладений позивачем з ТзОВ «Сагал-КР» відповідав дійсній волі сторін, яка спрямовувалась на реальне настання правових наслідків. Результатом наданих Виконавцем послуг, - є факт укладання багато чисельних договорів поставки зі споживачами продукції. Вказані договори, були укладені саме завдяки інформації, яку надав ТзОВ «Сагал-КР» і яка розцінюється ТзОВ «Карпат-Полімер» як вичерпна і достатня для їх укладення. Позивач мав всі підстави для настання правових наслідків у вигляді виникнення права на додатковий кредит сум ПДВ та включення до валових витрат коштів, які були сплачені ТзОВ «Сагал-КР» за надані ним послуги. Таким чином, порушень положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що стали підставою для видання оскаржуваних повідомлень-рішень № 0001292302/0 та № 0001302301/0 від 07 квітня 2009 року, згідно з якими позивачу донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток,- позивач не вчиняв.

В звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч.1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатніми для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 25.03.2009 року Калуською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Карпат-Полімер» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.03.2009 року №326/2302/33704000 (т. 1 а.с. 12-34).

Підставою проведення перевірки стало порушення прокуратурою м. Калуша кримінальної справи по факту замаху на заволодіння чужим майном та службового підроблення службовими особами ТзОВ «Карпат-Полімер» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК України.

На підставі вказаного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001292302/0 від 07 квітня 2009 року, яким позивачу визначено додаткове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 230860 грн., в тому числі 160965 грн. за основним платежем, 69895 грн. за штрафними санкціями, та №0001302301/0 від 07 квітня 2009 року, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 63462 грн., в тому числі 42308 грн. за основним платежем, 21154 грн. за штрафними санкціями (т. 1 а.с.10-11).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрати на придбання послуг в сумі 643860 грн. та віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у червні 2008 року в розмірі 38518 грн. та у вересні 2008 року в розмірі 23090 грн. без фактичного придбання консультаційних послуг у ТзОВ «Сагал-КР», при цьому податковий орган вказував на нікчемність вказаного договору.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01.02.2008 року між позивачем ТзОВ «Карпат-Полімер» (Замовником) та ТзОВ «Сагал-КР» (Виконавцем) укладено договір № 0102/08. предметом якого є надання Виконавцем послуг з проведення консультаційних робіт за напрямками, що стосуються господарської діяльності підприємства, а саме: послуг з розширення клієнтської бази споживачів газів (кисню, азоту, аргону). Орієнтована вартість договору складає 1 500 000 грн., в тому числі ПДВ 250 000 грн. (т.1 а.с.51-54).

Відповідно до умов п.1.2 даного договору результатом послуги мав бути факт укладення Замовником договору зі споживачем товару, з яким Виконавець провів попередні перемовини та належним чином відрекомендував Замовнику (в тому числі надав вичерпну інформацію як про потенційного контрагента) на постачання цьому споживачеві, товару на термін не менше 3-х місяців.

В той же день 01.02.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою змінено п.1.2: результатом послуги відповідно до цього договору буде факт укладення Замовником договору зі споживачем товару, з яким Виконавець провів попередні перемовини або належним чином відрекомендував Замовнику (в тому числі надав вичерпну інформацію як про потенційного контрагента) на постачання цьому споживачеві товару на термін не менше 3-х місяців. Крім цього, договір доповнено пунктом 3.5, згідно якого виконавець має право проводити перемовини з організаціями щодо укладення ними з Замовником договорів на постачання товару у випадку необхідної в цьому потреби. Додатковою угодою № 2 від 31.03.2008 року змінено розмір разової винагороди Виконавця з 10% до 7% (т.1 а.с.55-56).

Згідно умов договору факт надання послуг оформлявся актами здачі-приймання робіт, калькуляціями до актів здачі-приймання робіт, листами з інформацією про підприємства, які є споживачами продукції позивача, та платіжними дорученнями про оплату наданих консультаційних послуг (т.1 а.с.57-80).

Суд першої інстанції, з огляду на дослідження в судовому засіданні докази прийшов до правильного висновку, що такі не містять доказів фактичного надання консультаційних послуг згідно п.1.2 договору від 01.02.20008 р. № 0102/08.

Так, суд першої інстанції правильно встановив, що на час проведення перевірки податковим органом, позивач не надав до перевірки, зокрема загадані вище додатки до договору № 0102/08 від 01.02.2008 року, відтак такі судом першої інстанції правильно не взято до уваги, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції правильно взято до уваги висновки податкового органу зроблені у акті перевірки за наслідками якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нікчемність укладеного договору між позивачем та ТзОВ «Сагал-КР».

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявність у покупця (споживача) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.07.1997 року № 168/97 BP необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, укладених продавцями (споживачами), актів прийому-передачі виконаних робіт, калькуляцій до актів здачі-приймання робіт, листів з інформаціями про підприємства, які є споживачами продукції позивача, платіжних доручень про оплату наданих консультаційних послуг, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на консультаційні послуги, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, оскільки не проводилися самі операції.

Судом першої інстанції, з огляду на представлені представником відповідача докази правильно встановлено, що між позивачем, як споживачем та між його контрагентом ТзОВ «Сагал-КР» надання послуг фактично не відбувалося, а господарські відносини носили безтоварний характер.

Такий висновок судом першої інстанції зроблено з огляду на матеріали долучені податковим органом (т.1 а.с.111-125, т.2 а.с. 144-196), якими доводиться, що контрагенти позивача ДП «Орісіл-Калуш», TзOB «Орісіл», ДП «Калуский ДЕЗ ІХП ПАНУ», ВАТ «Калуський завод будмаш», ДП «Калуська ТЕЦ», TзOB «Машзавод», TзOB Агрофірма «Підгіря», ТзОВ «Івано-Франківський вторчормет», Долинське ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», ЗАТ «Проммонтаж СУ-27», ПП «Аквілія», ДП «Брошнівське лісове господарство», ТзОВ «Атомремонтбуд», ВКФ «Силует», ТзОВ «Миро-Марк», СП «Кахелина» та інші, жодних переговорів з представниками ТзОВ «Сагал-КР» стосовно вибору позивача як постачальника газів не проводили, а також не надавали їм жодної інформації про своє підприємство. Встановлено, що представники цих підприємств не знали про існування такої фірми, як ТзОВ «Сагал-КР» з її представниками ніколи не зустрічались, а угоди укладались безпосередньо з позивачем; внесення до проекту договору пункту, згідно з яким позивач укладає договір за участі посередника ТзОВ «Сагал-КР» відбувалося за вимогою та наполяганням саме представників ТзОВ «Карпат-Полімер».

Для підтвердження правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та проведення зустрічної перевірки на предмет правових відносин між позивачем та ТзОВ «Сагал-КР» Калуською ОДПІ направлено запити до Північної МДПІ в м. Кривий Ріг, звідки надійшла відповідь, що провести зустрічну перевірку ТзОВ «Сагал-КР» немає можливості, оскільки дане товариство за адресою не знаходиться, а тому проводяться заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження посадових осіб даного товариства (т.1 а.с.112).

Суд першої інстанції надав правильний аналіз реальності господарської діяльності з огляду на дані податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту та встановив, що господарська операція з надання консультаційних послуг фактично не мала товарного характеру, тобто послуги фактично не поставлялись, а відтак така угода не була спрямована на реальне настання наслідків, що нею обумовлені.

Відтак, виходячи із змісту положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7. п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правові наслідки у вигляді виникнення права на податковий кредит та включення до валових витрат можуть мати лише реально вчиненні господарські операції з придбанням товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Судом першої інстанції при досліджені реального характеру спірних операцій правильно враховано докази подані податковим органом, які свідчать про відсутність реального характеру відповідних операцій, що зазначені вище, а також з огляду на те, що у контрагента позивача були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, оскільки відсутні дані про персонал, що міг би надавати такі послуги.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір (угода) між позивачем та ТзОВ «Сагал-КР», та операції по такому, що не мали реального характеру, створювали можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) а відтак такі є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Судом правильно надано оцінку первинним бухгалтерським документам поданим позивачем, з огляду на дійсність відображення господарських операцій, та вважав, що такі оформлені за операціями по яких послуги не надавались, відтак такі не можуть вважатися підставою для бухгалтерського та податкового обліку таких операцій, адже згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року такі первинні документи мають фіксувати реальний факт здійснення господарської операції.

Крім того, судом правильно враховано, що опосередкованим доказом нікчемності даного договору про надання консультаційних послуг може слугувати відсутність економічної доцільності укладення такого.

Також судом першої інстанції надано правильну оцінку рішенню господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2009 року (рішення набрало законної сили 28.09.2009 року) у справі № 9/222-09 за позовом ТзОВ «Карпат-Полімер» до ТзОВ «Сагал-КР» про визнання недійсним договору №0102/08 від 01.02.2008 року про надання консультаційних послуг з розширення клієнтської бази споживачів газів та додаткових угод №1 від 01.02.2008 року та №2 від 31.03.2008 року, в мотивувальній частині якого зазначено, що даний договір укладений між сторонами у відповідності із приписами актів цивільного законодавства і при відсутності підстав для визнання його недійсності згідно із ч. 1 і ч. 5 ст.203 ЦК України та ч. 1 і ч. 3 ст. 215 ЦК України ( т. 1 а.с.86-87,а.с.140), оскільки таке містить оціночні судження суду, які не є преюдиційними для суду в розумінні ст.72 КАС України при вирішенні цієї адміністративної справи.

При цьому слід зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватись незалежно від того чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган правильно встановив наявність порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрати на придбання послуг в сумі 643860 грн. та віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у червні 2008 року в розмірі 38518 грн. та у вересні 2008 року в розмірі 23090 грн. без фактичного придбання консультаційних послуг у ТзОВ «Сагал-КР», з огляду на нікчемність вказаного договору, відтак мав правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, з огляду на зазначене вище вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, ухвалив постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за повного зясування обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують постанову суду першої інстанції, тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року в справі № 2-а-3051/09/0970 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.З.Улицький

В.М.Каралюс