Постанова № 15089680, 04.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04.11.2010 р.                                                                      Справа № 2а-2346/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "ОЛЬВІЯЛАТІНВЕСТ", вул. Миру, 1, с. Партизанське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57240 доДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, вул. Торгова, 63 А, м. Миколаїв, 54050 проскасування акту № 19 від 17.03.10 р., зобов’язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвіялатінвест»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (далі - відповідач) з вимогами про визнання нечинним та скасування Акту № 19 опису активів, на які поширюється право податкової застави від 17.03.10 р.; зобов'язання відповідача звільнити з податкової застави активи; зобов'язання відповідача відкликати першу податкову вимогу від 27.02.10 р. № 1/62; зобов'язання відповідача утриматись від здійснення заходів з примусового стягнення неузгодженного податкового зобов'язання; стягнення з відповідача судових витрат у сумі 3,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем 17.03.10 р. складено Акт № 19 опису активів, на які поширюється право податкової застави, у той час як податкове зобов'язання позивача було неузгодженним, а тому, на думку позивача, відповідач не мав права складати Акт опису активів. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем встановленого порядку складання Акту.

01.07.10 р. представник позивача подав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності (а. с. 77). Оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення взаємовідносин сторін спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав суду письмові заперечення (а. с. 41-42), в яких послався на те, що вважає податкове зобов'язання узгодженим, а дії з опису активів позивача такими, що вчинені згідно вимог законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи викладені у запереченнях підтримав та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 04.11.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд приходить до таких висновків.

Відповідач 14.07.09 р. провів документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої склав Акт № 691/15-35520957 (а. с. 8-9). У висновку даного Акту зазначено про заниження позивачем податку на прибуток за 2008 р. у сумі 196848,0 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.07.09 р. № 0002221501/0 (а. с. 10), податкове повідомлення-рішення від 20.08.09 р. № 0002221501/1 (а. с. 11), податкове повідомлення-рішення від 06.10.09 р. № 0002221501/2 (а. с. 12), податкове повідомлення-рішення від 28.12.09 р. № 0002221501/3 (а. с. 13), якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 196848,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 9842,4 грн.

27.02.10 р. відповідачем прийнята перша податкова вимога № 1/62 (а. с. 20).

17.03.10 р. відповідач склав Акт № 19 опису активів, на які поширюється право податкової застави (а. с. 22), у якому, в якості активів, на які поширюється право податкової застави, визначив дві автомашини марки “Камаз”.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

З огляду на наведену норму, Закон пов'язує виникнення права податкової застави з наявністю у платника податків податкового боргу.

Згідно визначення терміну, відповідно до ст. 1 п. 1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження податкового боргу встановлений ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що на момент складання відповідачем оскарженого Акту, податковий борг не був узгодженим, оскільки 04.03.10 р. Миколаївським окружним адміністративним судом було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1318/10/1470 за позовом ТОВ «Ольвіялатінвест»до ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.09 р. № 0002221501/1, від 06.10.09 р. № 0002221501/2, від 28.12.09 р. № 0002221501/3.

Суд вважає, що позивач помилково вважає суму податкового боргу неузгодженою з огляду на таке.

Як зазначає сам позивач у своїй позовній заяві, він скористався своїм правом на апеляційне узгодження податкового зобов'язання та звертався із скаргами до відповідача, ДПА у Миколаївській області й ДПА України. Скарги позивача були залишені без задоволення, а ДПА України 28.12.09 р. прийняло нове податкове повідомлення-рішення № 0002221501/3.

Відповідно до ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.4. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, процедура адміністративного оскарження закінчується: днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 44) податкове повідомлення-рішення від 28.12.09 р. № 0002221501/3 було отримано позивачем 15.02.10 р. Таким чином, відповідно, після розгляду ДПА України скарги позвача та прийняття за результатами розгляду нового податкового повідомлення-рішення від 28.12.09 р. № 0002221501/3, процедура апеляційного узгодження завершилась, а податковий борг позивача набув статусу узгодженого.

Той факт, що позивач у подальшому звернувся до суду з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень, не спростовує висновку суду про узгодження податкового боргу позивача у результаті закінчення процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.2. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Позивач повинен був сплатити податкове зобов'язання не пізніше 26.02.10 р., що ним зроблено не було, у то час як позовна заява до суду була ним подана лише 03.03.10 р.

Згідно ст. 5 пп. 5.4.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Щодо порушення порядку складання Акту опису активів, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно Податкового роз'яснення положень статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, затвердженого наказом ДПА України від 06.07.06 р. № 385, на порушення кого посилається позивач, платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України. Якщо платник податків самостійно не визначає перелік таких активів або визначені платником податків активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов’язаний самостійно визначити склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави. У разі неможливості проведення опису активів у податкову заставу, опис активів такого платника податків може бути здійснений за даними відповідних органів реєстрації. Відмова платника податків від підпису акта опису активів, на які розповсюджується право податкової застави, не звільняє такого платника податків від виникнення права податкової застави на описані активи. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш ніж двох понятих.

02.03.10 р. відповідач надіслав позивачу лист, яким запропонував сплатити податковий борг, або скласти графік погашення податкового боргу та визначити активи, на які можливо звернути стягнення (а. с. 19).

Позивач своїм листом № 51 від 09.03.10 р. (а. с. 21) відмовився визначити склад активів, на які розповсюджується право податкової застави, а тому 17.03.10 р. відповідач склав Акт № 19 опису активів, на які поширюється право податкової застави, який підписано двома понятими (а. с. 22 та зворот).

Таким чином, судом не встановлено порушення з боку відповідача при складанні оскарженого Акту опису активів.

У відповідності до норм ст. 71 ч. 2 КАС Україні, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання суду, відповідач довів правомірність прийняття Акту опису активів та своїх дій під час його складання, у той час, як обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а за таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                                        А. О. Мороз