Постанова № 15089678, 29.10.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29.10.2010 р.Справа № 2а-2705/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: Черних О.В., довіреність б/н, від 30.07.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення ФСС з ТВП, пр. Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017 доприватного виробничо-комерційного підприємства "БЮРГЕР", вул. Ів. Франка, 49, м. Миколаїв, 54047 простягнення заборгованості у сумі 29683,31 грн. В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) до приватного виробничо-комерційного підприємства “Бюргер” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості із страхових внесків у сумі 29683,31 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідач, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням” повинен сплачувати страхові внески до Фонду. Разом з тим, відповідач такий обов'язок не виконує, звіти Ф4-ФСС ТВП позивачу не подає, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за 2002-2009 р.р. у сумі 29683,31 грн., яку позивач і просить стягнути.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити адміністративний позов.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 26-27, 64-65) у яких послався на те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; згідно п. 3.1. Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України 26.08.99 № 11 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.09.99 р. за № 634/3927 він зареєстрований як платник страхових внесків у Миколаївській обласній профспілці працівників позабюджетних організацій, а тому у нього відсутній обов'язок сплачувати страхові внески до Фонду; також відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на стягнення заборгованості, оскільки таким правом наділені виключно податкові органи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладені заперечення та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 29.10.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 9 ч. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням”, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Таким чином, у правовідносинах, що виникають у сфері державного соціального страхування, позивач є владним органом.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням”, спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

У відповідності до ст. 17 ч. 2 п. 5 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Проаналізовані норми дозволяють суду дійти висновку про те, що спір між сторонами носить публічно-правовий характер, а позивач законодавчо наділений правом на звернення до суду.

Вищенаведене спростовує заперечення відповідача щодо того, що розгляд даного спору не є компетенцією адміністративного суду та про відсутність у позивача права на стягнення заборгованості із страхових внесків у судовому порядку.

Стосовно заперечень відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати страхові внески до Фонду, у зв'язку із реєстрацією у Миколаївській обласній профспілці працівників позабюджетних організацій, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням”, цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Аналогічне за змістом визначення поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, міститься у ст. 1 Закону.

Таким чином, державне соціальне страхування за цим Законом - це гарантовані державні виплати при настанні страхових випадків, у зв'язку із чим Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проводиться збір та акумулювання страхових внесків, при чому, відповідно до ст. 9 ч. 1 Закону, Фонд є єдиним органом, який наділений повноваженнями здійснювати керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадити акумуляцію страхових внесків.

Відповідно до наданих позивачем письмових доказів, відповідач перебуває на обліку у Корабельній міжрайонній виконавчій дирекції МОВ ФСС з ТВП (а. с. 59) та Ленінській районній виконавчій дирекції МОВ ФСС з ТВП (а. с. 60).

Згідно ст. 27 ч. 2 п. п. 2, 4, 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням”, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які визначають обов'язки страхувальника, страхувальник зобов'язаний нараховувати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; допускати посадових осіб органів Фонду, органу державного нагляду, інших контролюючих органів до перевірок правильності використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок.

Таким чином, той факт що відповідач сплачує страхові внески до Миколаївської обласної профспілки працівників позабюджетних організацій, не позбавляє його обов'язку сплачувати страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням”.

Суд зазначає, що Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування України, затверджена постановою правління Фонду соціального страхування України 26.08.99 № 11 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.09.99 р. за № 634/3927, на яку посилається відповідач, як на таку, що доводить його право не сплачувати страхові внески до Фонду, втратила чинність на підставі постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.01 р.

Оскільки відповідач не звітує до позивача, сума страхових внесків, яка підлягає стягненню, розрахована останнім згідно вимог Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”, чинного на момент подання адміністративного позову до суду, зокрема позивач нарахував страхові внески на фонд оплати праці найманих працівників за 2002-2009 р.р., який позивачем встановлено на підставі розрахункових відомостей за 2002-2009 р.р. (а. с. 16-23), що загалом складає 29683,31 грн. та підтверджується розрахунком позивача (а. с. 8).

Статтею 71 ч. 1 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що у процесі розгляду адміністративної справи позивач довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "БЮРГЕР" (вул. Ів. Франка, 49, м. Миколаїв, 54047, р/р 26001225122001 у Приватбанку, ЄДРПОУ 23624772) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (пр. Леніна, 93, м. Миколаїв, 54017, р/р 37170002000355 в ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, ЄДРПОУ 20866865) заборгованість із страхових внесків у сумі 29683,31 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

СуддяА. О. Мороз