Постанова № 15089641, 07.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2011 р. Справа № 2/101-10

           Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

прокурора - Пилипенка О.Г., посв. № 17 від 01.01.2011 р.

представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Єфіменко Л.І., довіреність № юр-529/д від 20.12.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1291 С/1-14) на рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2011р. у справі № 2/101-10

за позовом Сумського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Бугруватської сільської ради, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Державна екологічна інспекція в Сумській області

до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі філії відокремленого структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз", м. Охтирка

про стягнення 9462 грн.00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Сумський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Бугруватської сільської ради до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі філії відокремленого структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" про стягнення (враховуючи заяву про зменшення суми позову) 9462,00 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1054 кв.м. на території Бугруватської сільської ради при виникненні 09.04.2010 р. аварійної ситуації на свердловині № 174 НГВУ "Охтирканафтогаз".

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.02.2011 р. у справі № 2/101-10 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено.

З відповідача стягнуто: на рахунок місцевого бюджету Бугруватської сільської ради - 9462 грн. шкоди; в доход Державного бюджету м. Суми 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Прокурор у відзиві та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В обгрунтування позову прокурор посилається зокрема на наступне.

Державною екологічною інспекцією в Сумській області при проведенні перевірки, яка відбулась з 11.05.2010 р. по 01.06.2010 р. було встановлено, що на території Бугруватської сільської ради Охтирського району стався розлив водної суміші та нафтопродуктів на земельній ділянці біля свердловини № 174 Бугруватівського родовища, яка належить НГВУ “Охтирканафтогаз”. В результаті аварійної ситуації на нафтопроводі відбулося забруднення земель сільськогосподарського призначення, що є порушенням ст.ст. 96, 168, 211 Земельного Кодексу України. Зазначений факт зафіксовано в акті планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, який складено Державною екологічною інспекцією в Сумській області.Відповідно до плану схеми забрудненої земельної ділянки складеної державними інспекторами на місці, її площа становить 1054 кв.м. та ця площа зазначена також в акті перевірки. Розрахунок шкоди, заподіяної зазначеним забрудненням земель сільськогосподарського призначення здійснено Державною екологічною інспекцією в Сумській області відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої в Міністерстві юстиції України № 422/13689 від 25.04.2007р та на підставі акту перевірки 11.05.-01.06.2010р. та складає 9462 грн.

Cтаттею 45 Закону України «Про нафту і газ»передбачено, що суб’єкти господарської діяльності незалежно від форми власності, що здійснюють користування нафтогазоносними надрами, видобуток, транспортування, зберігання, переробку, повинні додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля, нести відповідальність за його порушення і здійснювати технічні, організаційні заходи, спрямовані на зменшення шкідливого впливу на нього.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт»обов’язком підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту є відшкодування власникам землі і землекористувачам заподіяної шкоди під час ліквідації аварій і проведення ремонту.

Згідно з пунктом 3.2. «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засвідченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призводять або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Місцевий господарський суд погодився із зазначеними доводами позивача та пославшись на наведені обставини та норми, задовольнив позовні вимоги.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на наведені обставини та норми, доводи відповідача про те, що вміст нафтопродуктів у грунті не перевищує гранично допустиму норму, а нарахування шкоди за забруднення земель нафтопродуктами безпідставне, є невірними, оскільки розмір шкоди розраховано позивачем відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої в Міністерстві юстиції України № 422/13689 від 25.042007р. та на підставі акту планової перевірки від 11.05.-01.06.2010р., а стандарт Державного комітету природних ресурсів України «Охорона довкілля. Оцінка забруднення ґрунтів та визначення втрат сільськогосподарського виробництва внаслідок погіршення якості земельних ділянок під час спорудження нафтових і газових свердловин», на який посилається відповідач у своєму відзиві, не затверджений у встановленому законодавством порядку та не може вважатися нормативом ГДК.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку доказам у справі, виходячи з обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених в рішенні висновків, обставинам справи, недоведеності обставин, які визнані встановленими та порушення норм матеріального і процесуального права, дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи з положень цієї статті для застосування такої міри відповідальності, як стягнення завданої майнової шкоди потрібна наявність складу цивільного правопорушення, як то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки; причинний зв"язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).

Відповідно до частин 4, 5 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно зі статтею 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Зважаючи на ці норми, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишнюму природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Однак в даному випадку позивач не довів наявність складу цивільного правопорушення, який є підставою відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Так позивачем не доведено факту забруднення земельної ділянки, тобто протиправної поведніки відповідача та наявності шкоди (її розміру).

Відповідно до статті 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Згідно зі стандартом Державного комітету природних ресурсів України „Охорона довкілля. Оцінка забруднення грунтів та визначення втрат сільськогосподарського виробництва внаслідок погіршення якості земельних ділянок під час спорудження нафтових і газових свердловин" -СОУ 73.1-41-10.01.:2004, гранично допустима концентрація забруднюючої речовини у грунті - максимальна концентрація забруднюючої речовини, яка не викликає негативного прямого або побічного впливу на навколишнє середовище та здоров"я людини (СОУ 73.1-41-10.01:2004), а забруднення грунту - несприятливі зміни якості грунту в результаті надходження і накопичення забруднюючих речовин в такій кількості, яка негативно впливає на якість природних об"єктів.

Враховуючи, що за результатами проведених екологічною службою вимірювань, які додано до позовної заяви, за трьома з чотирьох показників (проб) вміст нафти та хлоридів у грунті не перевищує граничнодопустимі та орієнтовно допустимі концентрації, а відповідно грунт не є забрудненим, шкода за забруднення вказаної в позові земельної ділянки нарахована безпідставно.

Суд необгрунтовано погодився з позицією позивача про те, що стандарт Державного комітету природних ресурсів України „Охорона довкілля. Оцінка забруднення грунтів та визначення втрат сільськогосподарського виробництва внаслідок погіршення якості земельних ділянок під час спорудження нафтових і газових свердловин"( Стандарт Державного комітету природних ресурсів України - СОУ 73.1-41-10.01:2004), пославшись на те, що він не затверджений в установленому порядку та не може вважатися нормативом ГДК", оскільки згідно з частиною шостою статті 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресірсів та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

При цьому місцевий господарський суд не прийняв до уваги те, що в додатку А до даного стандарту наведено гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у грунті з посиланням на інші нормативні документи, в тому числі на державні стандарти, введені в дію у встановленому порядку і які є обов"язковими для застосування на всій території України.

Так гранично допустимий вміст розчинних токсичних солей (хлориди) у грунті визначений ГОСТ 17.5.3.06, який на даний час є діючим і відповідно до пункту 2.1.5 якого „ Массова доля водорозчинних токсичних солів в плодородному шарі грунту не повинна перевищувати 0.25 % від маси грунту. Вимірювання та розрахунок суми токсичних солів здійснюється по ГОСТ 17.5.4.02-84".

Орієнтовно допустимий вміст нафти у грунті (згідно Додатку А) визначений ГОСТУ 41-00032626-00-007 і становить 4000 мг/кг. З 01.03.2006 року діє новий СОУ 73.1-41-11.00.01:2005 року, в якому також вказана орієнтовно допустима концентрація нафти у грунті -4000мг/кг.

Зважаючи на це, прокурором та позивачем не доведено факт забруднення земельної ділянки площею 1054м2, а тому відсутні і підстави для нарахування шкоди за її забруднення.

За наведених обставин, при проведенні старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Сумській області розрахунків розміру шкоди не були застосовані існуючі граничнодопустимі та орієнтовнодопустимі концентрації забруднюючих речовин, а порівняння результатів вимірювань вмісту нафтопродуктів та хлоридів у грунті проводилося відносно показників фонового відбору проб грунту, що суперечить діючому законодавству та діючим стандартам.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довесті ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог чи заперечень.

Частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною другою цієї статті серед засобів доказування передбачено зокрема письмові докази, поясненнями представників сторін та інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів.

Позивачем на підтвердження наведених в підставах позову обставин було надано акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 11.05.-01.06.2010 р. , акт відбору проб грунтів від 12.05.2010 р. № А11-05-10, план-схема забрудненої земельної ділянки, протокол вимірювань показників складу та властивостей грунтів № 11-05-10 від 25.05.2010 р.

Однак зазначені документи не є належними доказами заподіяння відповідачем шкоди, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 року №877-V (із змінами), що набрав чинності з 27.12.2007 року, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (ст.1 Закону №877). Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб’єкта господарювання (ч.11ст.4 Закону №877). Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу (ч.4 ст.5 Закону №877). Частинами 1, 2, 5 статті 7 Закону №877 визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону у направленні на проведення заходу зазначаються найменування суб"єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер та дата наказу, на виконання якого здійснюється захід, перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім"я та по батькові; дата початку та закінчення заходу; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Однак з направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 134/07-22 від 07.05.2010 р. вбачається, що вказаний документ в порушення зазначених вимог закону не містить відомостей про місцезнаходження суб"єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід, про підстави та предмет здійснення заходу та про здійснення попереднього заходу та окрім цього в порушення статті 7 Закону зазначено посаду особи яка його підписала -заступник начальника Держекоінспекції без зазначення імені та по батькові посадової особи, тобто підписано невідомою особою.

Зазначене направлення, яке надійшло до НГВУ "Охтирканафтогаз" ВАТ "Укрнафта", не відповідає типовій формі направлення на проведення перевірки, що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 та , яка є додатком № 1 до Порядку.

Також відповідача було повідомлено про здійснення планової перевірки з порушенням строку, встановленого зазначеним Законом.

Згідно з пунктами 4.8., 4.9 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 464 від 15.01.2009 р.(далі Порядок) державні інспектори проводять перевірки об"єкта в присутності керівника суб"єкта господарювання або уповноважених ним осіб та зобов"язані ознайомлювати керівника суб"єкта господарювання, або його заступника, або уповноважену ним особу з результатами державного нагляду(контролю) в строки, передбачені законом.

Відповідно до пункту 4.13. Порядку за результатами проведеної перевірки державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до пункту 1.4. Порядку акт перевірки - є документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 4.15. Порядку передбачено, що в акті перевірки зазначаються, зокрема тип перевірки, номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка, посада, прізвище та ініціали керівника або уповноваженої ним особи суб"єкта господарювання або прізвище фізичної особи-підприємця, що були присутні при перевірці, а пунктом 4.16 Порядку передбачено, що в акті також зазначається інформація пов"язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об"єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Однак з наданого прокурором в обгрунтування позовних вимог акту перевірки вбачається, що він не містить відомостей щодо початку та закінчення перевірки, в акті відсутні посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань показників складу та властивостей грунтів, із зазначенням їх реквизитів, тоді як в акті зазначено про здійснення відбору проб грунтів та прокурором до позову надані акти відбору проб та протоколи вимірювань показників складу та властивостей грунтів .

Пунктами 4.20, 4.21, 4.22. Порядку передбачено, що в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії(якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб"єкта господарювання, якщо суб"єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями, які є невід"ємною частиною акта.

Один примірник акта перевірки (із відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб"єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Мінприроди.

У разі, якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб"єкта господарювання відмовляється від отримання акта перевірки, то такий акт передається через канцелярію суб"єкта господарювання (із зазначенням вхідного реєстраційного номера) або відправляється рекомендованим листом.

До примірника акта, який зберігається в Мінприроді, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення адресату акта перевірки.

У вищенаведеному акті перевірки зазначено про відмову представників відповідача від його підписання та отримання, тоді як позивачем не надано доказів надання акту до канцелярії відповідача або направлення йому рекомендованим листом поштою на виконання вимог зазначених в Порядку.

Зважаючи на наведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з"ясування місцевим господарським судом обставин,що мають значення для справи, невідповідності викладених в рішенні висновків, обставинам справи, недоведеності обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 22, 33, 43, 99, п. 1,2, 3, 4, ч. 1 статті 104, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовльнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2011р. у справі № 2/101-10 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Білоконь Н. Д.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Постанову складено в повному обсязі 11.04.2011 р.