Рішення № 15038149, 13.04.2011, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-746/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді Спаї В.В.,

при секретареві - Гудим О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 16.08.2007 р. між ним ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №056/07-ФЛ/01, за яким банк зобов’язався надати позичальникові в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 108440,00 грн. зі сплатою процентів згідно п. 4.1 договору строком до 10.08..2012 р. для придбання автомобіля; в якості забезпечення по кредитному договору між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено догові поруки №056/07/02/01 від 16.08.2007 р., за яким ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання відповідати в тому ж об’ємі, що й боржник. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, банк виконав зобов’язання за договором, перерахувавши кошти на оплату автомобіля, утім, відповідач -1 допустив порушення зобов’язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 16.09.2009 р. складає 73373, 55 грн., з яких заборгованість по відсотках –1673,15 грн., заборгованість по сплаті пені –10044,30 грн., штраф в розмірі 10% - 10844,00 грн. тощо, про стягнення якої у позові й заявлено відповідну вимогу.

За розгляду справи позивач в особі представника підтримав вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві; представник відповідача -1 проти задоволення позову заперечувала, правом надання заперечень проти позову не скористалася.

У судове засідання 28.02.2011 р. сторони не з’явилися; представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив суд позов задовольнити повністю, відповідачі у судове засідання не з’явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У судове засідання відповідачі, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з’явилися, причини неявки суду не повідомив та не надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, не скористалися правом надання заперечень проти позову, у зв’язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України вирішував справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.

Відповідно до кредитного договору №056/07-ФЛ/01, укладеного 16.08.2007 р. між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1, останній отримав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 108440,00 грн. з оплатою за процентними ставками, встановленими п. 4.1 цього договору;, для надання кредитних ресурсів банк зобов’язався відкрити позичникові рахунок. Цільове призначення кредитних коштів –придбавання автомобіля Skoda Octavia A5, 2005 р.в. (п. 2.3 кредитного договору), та, укладаючи договір, сторони за ним погодили, що позичальник зобов’язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за договором, в строк до 10 серпня 2012 року (п. 3.2 кредитного договору), шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Разом з тим, укладаючи договір, сторони за ним погодили, що позичальник зобов’язується щомісячно в термін з 01 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 1808,00 грн. та нарахованими процентами, та на виконання п. 3.5 договору право банка вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів.

Як було встановлено судом, виконання зобов’язання з боку позичальника за зазначеним вище кредитним договором було забезпечено порукою (поручитель ОСОБА_2 за договором від 16.08.2007 р. №056/07/02/01, утім, через невиконання з боку позичальника договірних зобов’язань у частині обов’язку здійснення погашення кредиту в порядку та строки, визначені договором та відсотків, склалася заборгованість, розмір якої станом на 16.09.2009 р. складає 73373, 55 грн., з яких заборгованість по відсотках –1673,15 грн., заборгованість по сплаті пені –10044,30 грн., штраф в розмірі 10% - 10844,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України). Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, на користь позивача заборгованості, розмір якої станом на 16.09.2009 р. складає 73373, 55 грн., з яких заборгованість по відсотках –1673,15 грн., заборгованість по сплаті пені –10044,30 грн., штраф в розмірі 10% - 10844,00 грн. Розв’язуючи спір щодо суми заборгованості, на переконання суду, розрахунок суми заборгованості зроблений з урахуванням досягнутих домовленостей сторін за кредитним договором, у тому числі щодо відповідальності за порушення зобов’язань за договором, та, оскільки з боку відповідача -1 було допущено також порушення приписів п. 6.2 кредитного договору та з урахуванням поведінки відповідачів у частині вчинення дій щодо відмови в отриманні вимог банку про дострокове повернення кредитних ресурсі, доводи позивача слушними.

Вирішуючи в обов’язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 959,35 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 252 грн.

Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212, 214-215, 218, 224 та ст. 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»(ЄДРПОУ 26460727) заборгованість за кредитним договором в розмірі 95935,00 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»(ЄДРПОУ 26460727) судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 959,35 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 252 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя