Постанова № 15032274, 19.04.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/536/11

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Драчук Т.О., Сторчака В.Ю.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю представників апелянта: Нижник О.В., Сагайдак А.Г., Кушніра О.М., Саюка Б.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького національного аграрного університету в особі Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Вінницького національного аграрного університету в особі Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про скасування суми боргу , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2011 року Вінницький національний аграрний університет в особі Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про скасування суми боргу зазначеної у вимозі №Ю 4 від 01.02.2011 року на суму 89750 грн. 00 коп. та рішення від 09.02.2011 року № 9 на суму 9577 грн. 09 коп.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року в задоволенні вищевказаного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт вказує, що судом не взято до уваги, що згідно акту звірки взаєморозрахунків від 31 грудня 2004 року рахувалась дебіторська заборгованість управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області в сумі 8391 грн. 79 коп., згідно акту від 01 квітня 2005 року рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 2088 грн. 26 коп., згідно акту від 01.01.2006 року рахувалась заборгованість в сумі 1595 грн. 06. коп., а відтак сума заборгованості до Пенсійного фонду не підтверджується, а тому відсутні правові підстави для застосування фінансових санкцій. Крім того, відповіч зазначає, що судом не взято до уваги акт №6 від 21.03.2008 року про результати документальної перевірки з дотримання вимог чинного законодавства щодо сплати коштів до Пенсійного фонду України по Верхівському сільськогосподарському технікуму, у відповідності до якого не встановлено факту заборгованості по сплаті внесків до фонду, а також і не відображено наявність штрафних санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як слідує з матеріалів справи, Верхівський сільськогосподарський коледж Вінницького національного аграрного університету є платником страхових внесків на загальнобовязкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області .

Згідно карток особових рахунків позивача, що надані відповідачем, станом на 01.02.2011 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з урахуванням штрафних санкцій та пені на загальну суму 89750 грн.

У звязку з виниклою заборгованістю у позивача управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області було направлено позивачу вимогу №Ю 4 від 01.02.2011 року про сплату боргу, а саме сплати недоїмки зі страхових внесків (83963,89 грн.) фінансових санкцій (штрафів) (4878,13 грн.) та пені (907,89 грн.) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування загальною сумою 89750 грн.

Відмовляючи повністю в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що при складанні та направленні оскаржуваної вимоги відповідач діяв на підставі, спосіб, та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права, з наступних причин.

Відповідно до приписів статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Згідно з пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу (підпункти 8.8, 8.9 цієї Інструкції).

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги належність вимоги про сплату боргу до виконавчих документів, слід прийти до висновку про те, що підставою для скерування платнику страхових внесків нової вимоги про сплату боргу є фактичне зростання недоїмки протягом звітного базового періоду; у разі ж незмінності боргу за попередній період і при відсутності виникнення недоїмки за звітний базовий період нова вимога про сплату боргу на суму попередньої заборгованості не скеровується.

Підтвердження такого висновку є положення пункту 8.6 вищевказаної Інструкції про те, що вимога вважається відкликаною, якщо:

а) сума боргу самостійно погашається страхувальником;

б) орган Пенсійного фонду скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження;

в) вимога органу Пенсійного фонду про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом);

г) борг списується у випадках, передбачених статтею 106 Закону;

ґ) є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.

Отже, скерування на адресу платника страхових внесків нових вимог про сплату боргу не призводить до відкликання попередніх вимог про сплату боргу, які є обовязковими до виконання та відносяться до виконавчих документів.

Також чинним законодавством не передбачено скерування вимог про сплату боргу в якості нагадування платнику страхових внесків.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що Пенсійним органом неправомірно було скеровано на адресу позивача вимогу № Ю 4 від 01.02.2011 року про сплату боргу на суму 89750,00 грн. за період з січня 2004 року по лютий 2011 року, через що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають до задоволення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо позовної вимоги про оскарження рішення управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області від 09.02.2011 року № 9 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на суму 9577 грн. 09 коп.

Натомість, судом першої інстанції зазначено, що оскаржувана вимога про сплату боргу № Ю 4 від 01.02.2011 року формується на підставі рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду №82 від 14.12.2004 року на суму 1485,26 грн.; №110 від 21.11.2005 року на суму 1357,02 грн.; № 173 від 15.12.2006 року на 1017,21 грн.; №212 від 17.12.2007 року на суму 3329,71 грн.; №30 від 12.01.2008 року на суму 409,50 грн.; №118 від 25.03.2008 року на суму 287,84 грн.; №229 від 05.06.2008 року на суму 3293,90 грн.; № 238 від 09.07.2008 року на суму 835,30 грн.; №401 від 25.09.2008 року на суму 2407,57 грн.; № 413 від 01.12.2008 року на суму 4061,17 грн.; №10 від 10.02.2009 року на суму 1994,41 грн.; №67 від 26.03.2009 року на суму 1938,81 грн.; № 133 від 31.08.2009 року на суму 14057,80 грн.; № 184 від 11.11.2009 року на суму 7099,53 грн.; №12 від 05.02.2010 року на суму 11606,79 грн.; № 146 від 14.06.2010 року на суму 8881,60 грн.; № 205 від 08.09.2010 року на суму 13731,7 грн.; №224 від 12.10.2010 року на суму 7265,30 грн.; № 277 від 25.11.2010 року на суму 5786,02 грн.; №9 від 09.02.2011 року на суму 9577,09 грн., які в свою чергу не оскаржувались.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, адже сума штрафних санкцій та пені застосованих рішенням № 9 від 09.02.2011 року не може формувати суму вимоги про сплату боргу від 01.02.2011 року № Ю 4, яка прийнята раніше.

Щодо правомірності прийняття рішення від 09.02.2011 року № 9 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно якого застосовані до позивача фінансові санкції у вигляді стягнення штрафу у розмірі 7818 грн. 01 коп. та нарахування пені у розмірі 1859 грн. 08 коп. за період з 20.10.2010 року по 27.12.2010 року, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 1 Закону України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (стаття 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Згідно пункту 6 статті 17 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, платник страхових внесків зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до пункту 6 статті 20 даного Закону, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

В силу пункту 1.1 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» вона розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» і згідно із пунктом 1.2 визначає, крім іншого, процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та пені.

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та підпунктів 9.3.2, 10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату(несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у підпункті 9.32 Інструкції, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених пунктом 10.1 Інстркуції. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Враховуючи, що позивачем страхові внески сплачувались з порушенням граничних строків сплати сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, встановлених Законом України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 9 від 09.02.2011 року за період з 20.10.2010 року по 27.12.2010 року.

Згідно із частиною 12 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Однак, рішення відповідача, прийняте з порушенням термінів зазначених вище, що вказує на недотримання відповідачем вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 8 Інструкції суми страхових внесків, що своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, при цьому, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки щомісяця протягом пяти робочих днів, наступним за звітним базовим періодом.

Таким чином, Пенсійний фонд зобовязаний щомісяця контролювати чи є у страхувальника недоїмка та хід її погашення і в разі сплати недоїмки, вказавши конкретно період і суму, прийняти рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені при затримці сплати страхових внесків (заборгованість зі сплати страхових внесків за відповідний базовий звітний період), що не було зроблено відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, колегія суддів враховує, що до позивача рішенням №277 від 25 листопада 2010 року за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків до Пенсійного фонду було застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за період з 13.10.2010 року до 15.11.2010 року, тобто за період, що частково охоплюється оскаржуваним рішенням № 9 від 09.02.2011 року (з 20.10.2010 року по 27.12.2010 року).

Беручи до уваги наведене, вбачається, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області № 9 від 09.02.2011 року є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову з вищевикладених підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницького національного аграрного університету в особі Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Вінницького національного аграрного університету в особі Верхівського сільськогосподарського коледжу Вінницького національного аграрного університету до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про скасування суми боргу, - скасувати та прийняти нову постанову .

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області №Ю 4 від 01.02.2011 року про сплату боргу на суму 89750 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області від 09.02.2011 року № 9 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на суму 9577 грн. 09 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Вінницького національного аграрного університету в особі Верхівського сільськогосподарського колежду Вінницького національного аграрного університету (вул.Технікумівська, 1, с. Верхівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24350, код ЄДРПОУ 00727725) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "20" квітня 2011 р. .

Головуючий суддя/підпис/Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Драчук Т.О.

/підпис/ Сторчак В.Ю.

З оригіналом згідно:

Секретар: