Постанова № 15030814, 21.01.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2011 р. Справа № 2а-7330/10/1470

м.Миколаїв

14:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: Синюка Ю.М. дов. №17 від 20.10.2010,

представника відповідача: Могутова А.М. дов. №7/9/10-023 від 04.01.2011, Коновалової О.О. дов. №255/9/10-023 від 20.01.2011,

представника прокуратури: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ Агропромислова компанія "СП Укрсоя", вул. Чкалова, 20/5, а/с 286,Миколаїв,54017 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 Прокуратура Миколаївської області (на підставі повідомлення №05-1501-11 від 12.01.2011),

(54001, м.Миколаїв, вул..Спаська, 28),

провизнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010 р. №00270/2360/0, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0027012360/0 від 11.10.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту, а висновок податкової про заниження позивачем податку на додану вартість є хибним, оскільки:

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Отримані від ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд»товари (соя, ячмінь, соняшникова олія) використовувались позивачем у своїй господарській діяльності.

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг). На час здійснення оспорюваних відповідачем господарських операцій всі контрагенти позивача ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд»були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, а також мали не анульовані (дійсні) свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, тобто мали право на видачу податкових накладних. Позивач не може нести відповідальність за недекларування та несплату податків контрагентом або особами, з якими він взагалі не мав господарських відносин.

- договори поставки товару, укладені з ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд»виконані повністю, ознак нікчемності не містять та у судовому порядку недійсними не визнавались.

Відповідач проти позовних вимог заперечує (т.2 а.с.105-108), вказуючи на те, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків. Оскільки у акті перевірки податковою встановлені факти вчинення позивачем та його контрагентами ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд»правочинів, які порушують публічний порядок та зроблено висновок про їх нікчемність, то віднесення позивачем сум ПДВ сплачених у ціні товару за цими угодами, до складу податкового кредиту є протиправним і рішення відповідача №0027012360/0 від 11.10.2010, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції, є цілком правомірним.

Письмово або в усному порядку позиція Прокуратури Миколаївської області не висловлювалась.

Під час розгляду справи, представники позивача та відповідача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 21.01.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 27.08.2010 по 23.09.2010 відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ АК «СП Укрсоя» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1547/23-600/32184015 від 28.09.2010 (т.1 а.с.44-126).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ АК «СП Укрсоя»п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1160550,0 грн.

На підставі акту перевірки, 11.10.2010 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0027012360/0, яким позивачу донараховано по податку на додану вартість 1747250,0 грн., з яких 1160550,0 грн. за основним платежем та 586700,0 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.39).

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Центральному районі податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону №168/97-ВР, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки та пояснення представників відповідача під час розгляду справи, на момент видачі позивачу податкових накладних його контрагенти: ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд» перебували у Державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходились на податковому обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мали право на видачу податкових накладних.

Податкові накладні отримані позивачем від вказаних підприємств та використані при формуванні позивачем податкового кредиту за період з жовтня 2008 року по травень 2010 року досліджувались податковою при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, відповідач у акті перевірки посилається на безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з операцій по придбанню товарів, які не повязані з веденням фінансово-господарської діяльності позивача.

Згідно довідки з ЄДРПОУ (а.с.41), основними видами діяльності позивача є виробництво рафінованих олії та жирів (КВЕД-15.42.0); вирощування зернових та технічних культур (КВЕД-01.11.0); виробництво харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань (КВЕД-15.892.0); неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (КВЕД-51.39.0). Отже, закупівля позивачем насіння сої та ячменю, соняшникової олії відповідала характеру його господарської діяльності.

Висновок акту перевірки про придбання позивачем товару, який не повязаний з веденням фінансово-господарської діяльності останнього, у акті перевірки та при розгляді справи відповідачем не обґрунтований та не доведений.

В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податкового зобовязання з ПДВ на суму 1160550,0 грн. відповідач також посилається на «безтоварний»характер господарських операцій з продажу товарів, що здійснювались між позивачем та його контрагентами ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд»по «ланцюгу»постачання.

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з купівлі-продажу у зазначених підприємств насіння ячменю та сої, а також соняшникової олії дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено договорами купівлі-продажу; первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та документами на оплату товару), які були досліджені відповідачем при проведені перевірки (т.1 а.с.127-250, т.2 а.с.1-93), а також фактом подальшого перепродажу окремих видів продукції, що також зафіксовано у акті перевірки.

Крім вжиття заходів офіційного зясування обставин у справі, судом була надана податковому органу можливість довести, що укладені між позивачем та підприємствами ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд»угоди спрямовані на отримання податкових пільг, а не на досягнення господарсько-фінансового результату.

Посилання відповідача у акті перевірки та у запереченнях проти позову на відсутність можливості у контрагентів позивача - підприємств ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд»можливості здійснити поставку товарів через відсутність необхідних основних засобів та достатньої кількості персоналу, а відповідно на «ймовірну» безтоварності зазначених операцій, відхиляється судом, оскільки не може бути належним доказом фактів «безтоварності»операцій з поставки позивачу товарів (насіння сої, ячменю та соняшникової олії).

Таким чином, суд вважає, що обставини, які стали підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит. Закон №168/97-ВР не ставить таке право платника у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання, які навіть не є контрагентами позивача. Положення п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товару (послуг) її постачальникам.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до договорів купівлі-продажу укладених між позивачем та підприємствами ТОВ «Андал», ТОВ «Арагон ТЕК», ТОВ «СтарАгро-М», ТОВ «Корса Плюс», ТОВ «Холес Трейд», ТОВ «Круіз Агро», ТОВ «СБК ТЕК», ТОВ «Аквілон-Юг», ТОВ «Іжереро», ТОВ ВВМ «Віліджтрейд».

Навіть ч.2 ст.228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано оскільки договори купівлі-продажу соняшникової олії та насіння ячменю і сої за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобовязання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0027012360/0 від 11.10.2010.

Що стосується нарахування відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0027012360/0 від 11.10.2010 штрафних санкції у сумі 586700,0 грн., то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимогами пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-Ш, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що штрафні санкції, встановлені зазначеним пунктом, накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до нього штрафних санкцій, то застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього закону, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027012360/0 від 11.10.2010 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «СП Укрсоя» (вул.Чкалова, 20/5, м.Миколаїв, 54017, а/с286) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 26 січня 2011 року.