Ухвала суду № 15029707, 04.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р. Справа № 24602/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Курдобі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін» до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.12.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Серін» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. № 0000562301/0 від 18.11.2008р.; судові витрати стягнути з відповідача (а.с.2-6).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009р. заявлений позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. № 0000562301/0 від 18.11.2008р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 40 коп. судових витрат (а.с.107-111).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл., яка покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.114-116).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою для прийняття рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугували результати матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, згідно яких один із посередників Приватне підприємство /ПП/ «Святослав Люкс» визнано в судовому порядку банкрутом та скасовано 07.05.2007р. його державну реєстрацію, анульовано 18.05.2007р. свідоцтво платника податку на додану вартість, який також за охоплений перевіркою період не декларував податкові зобовязання в повному обсязі.

Оскільки податок на додану вартість з проведених операцій до бюджету не сплачувався, відтак податкові накладні виписувалися безпідставно; на думку податкового органу позивач діяв без належної обачливості, йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Судом не врахованого й того, що однією із обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка згідно із законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

З системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» випливає прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. проведено протягом 14.11.2008р.-18.11.2008р. невиїзну документальну перевірку правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ТзОВ «Серін» за травень 2007 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції, по результатам якої складено Акт перевірки № 1134/23-32472639 від 18.11.2008р. (а.с.8-13).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2007 року на 59878 грн. 93 коп.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 18.11.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року на 59878 грн. 93 коп. (а.с.7).

Висновки перевірки податкового органу обґрунтовані тим, що за квітень 2007 року серед основних постачальників продукції є ПП «Галтехекспо», який, у свою чергу, є посередником, постачальником продукції для нього є ПП «Святослав Люкс»; останній визнаний банкрутом, 07.05.2007р. скасовано його державну реєстрацію, анульовано 18.05.2007р. свідоцтво платника податку на додану вартість, за вересень-листопад 2006 року ним задекларовано податкове зобовязання в сумі 96 грн. (а.с.62-67, 102).

На думку відповідача, вказані факти свідчать про те, що податок на додану вартість постачальниками не сплачувався, через що податкові накладні виписувалися всупереч Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що суми податкового кредиту позивача за обревізовані періоди підтверджені податковими накладними постачальників, які на момент проведення перевірки були зареєстрованими платниками ПДВ; суми ПДВ за вищевказані періоди сплачені позивачем в ціні придбаного товару.

Наявність вказаних господарських відносин стверджується укладеними між позивачем та його контрагентами договірними, фінансово-бухгалтерськими документами, а також виданими податковими накладними (а.с.17-32).

Окрім цього, у спірних правовідносинах сама по собі несплата продавцем (у тому числі, в разі ухилення від сплати) податку при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Представлені позивачем податкові накладні вищевказаних контрагентів не мають недоліків, порядок їх заповнення відповідав вимогам чинного законодавства; податкові органи не можуть нараховувати податок і накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування і накладання штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.5. - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Подальше визнання юридичної особи банкрутом та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від своїх контрагентів, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідачем не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованими платниками ПДВ, відповідають порядку їх заповнення.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від постачальників, зареєстрованих як платників ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцю в ціні товару є платіжні доручення, надані позивачем для перевірки, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентами зобовязань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями, то в разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обовязковими до виконання.

Таким чином, ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в розглядуваному випадку позивач не мав жодних відносин.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обовязкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів, не встановлений.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ТзОВ «Серін» сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року в розмірі 59878 грн. 93 коп.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. № 0000562301/0 від 18.11.2008р. слід визнати протиправним і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009р. в адміністративній справі № 2а-6556/08/0970 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Каралюс