Ухвала суду № 15029705, 04.04.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р. Справа № 23653/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Курдобі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Адвокатське бюро-Юридичний центр» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2009р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Адвокатське бюро-Юридичний центр» до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.12.2008р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Адвокатське бюро-Юридичний центр» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправною і скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в Личаківському районі м.Львова № Ю-616 від 15.12.2008р.; визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова № 652/04/30337983 про застосування фінансових санкцій за донарахування пенсійним органом або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків від 22.12.2008р. (а.с.2-5, 27-28).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2009р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.98-100).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ПП «Адвокатське бюро-Юридичний центр», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким заявлений позов задоволити (а.с.103-106).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що позивач є платником єдиного податку, тобто субєктом малого підприємництва, який перебуває на спрощеній системі оподаткування. Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» платники єдиного податку сплачують збір на обовязкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку. Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» був прийнятий під час дії вищевказаного Указу і не може змінювати його положень, які поширюються не лише на податкові відносини. Вказані положення також відповідають вимогам ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва».

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, позивач зареєстрований у ПФ України за № 09.02-3919, являється платником єдиного податку (а.с.12).

Відповідно до Акта № 158 від 15.12.2008р. перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перевірки достовірності даних, відображених у звітності персоніфікованого обліку ПП «Адвокатське бюро-Юридичний центр» виявлено заниження страхувальником суми страхових внесків, що нараховуються на фактичні витрати на оплату праці, на суми перших пяти днів тимчасової непрацездатності та на суми допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю, за червень 2006 року - жовтень 2008 року на 35622 грн. 35 коп., чим порушено вимоги п.1 ст.19 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (а.с.11-20).

На підставі вказаного Акта позивачу було скеровано Управлінням ПФ України в Личаківському районі м.Львова вимогу № Ю-616 від 15.12.2008р. про сплату боргу в сумі 35622 грн. 35 коп. (а.с.6).

Також згідно рішення пенсійного органу № 652/04/30337983 від 22.12.2008р. застосовані до позивача на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за донарахування органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених і не сплачених страхових внесків фінансові санкції в розмірі 29467 грн. 24 коп. (а.с.29).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обовязок сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як субєкта підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, тому посилання відповідача на те, що він є платником єдиного податку, як на підставу неправомірності прийняття актів субєктом владних повноважень, не можуть бути прийняті до уваги.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обовязки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 ст.11 вказаного Закону встановлено, що загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в обєднаннях громадян, у фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з п.1 ст.14 цього Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобовязані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 зазначеного Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обовязкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», яким разом із Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування для субєктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обовязок сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як субєкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» регулює питання оподаткування субєктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст.15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення ст.6 зазначеного Указу про звільнення субєктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання позивача на те, що він є платником єдиного податку, як на підставу неправомірності прийняття актів субєктів владних повноважень, є безпідставними і не можуть бути прийняті до уваги.

Проведеною пенсійним органом перевіркою виявлено заниження страхувальником ПП «Адвокатське бюро-Юридичний центр» за період червень 2006 року жовтень 2008р. загальної суми страхових внесків, що нараховуються на фактичні витрати на оплату праці, на суми перших пяти днів тимчасової непрацездатності та на суми допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю, за червень 2006 року - жовтень 2008 року на 35622 грн. 35 коп., в результаті чого здійснено донарахування своєчасно не обчислених страхових внесків на вказану суму.

За змістом Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків, які своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми (пп.9.3.4 п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1).

Згідно наведених норм відповідачем застосовані згідно рішення № 652/04/30337983 від 22.12.2008р. фінансові санкції в розмірі 29467 грн. 24 коп.

Звідси, донарахування страхових внесків за результатами перевірки відбулося правомірно, порушення відповідачем порядку нарахування суми штрафу колегією суддів не встановлено, відтак вимоги щодо скасування оскаржуваних вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є необгрунтованим і безпідставним, а тому задоволенню не підлягає з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Адвокатське бюро-Юридичний центр» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2009р. в адміністративній справі № 2а-11543/08/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Каралюс