Постанова № 15028164, 05.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року справа №2а-4676/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.

при секретарі: Барбаш Л.О.,

за участю: представника позивача Бодряга В.В.,

представника відповідача Борзенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Поліпласт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства «Поліпласт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Поліпласт» (далі МПП «Поліпласт») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі Ленінська МДПІ у м. Луганську), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 червня 2010 року № 0000832310/0, яким йому визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 808986,00 грн., у тому числі 539324,00 грн. - за основним платежем, 269662,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, посилаючись на те, що податковим органом безпідставно в акті перевірки зроблено висновок щодо заниження позивачем за листопад 2009 року до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 539324,00 грн., оскільки до складу податкового кредиту МПП «Поліпласт», за листопад 2009 року, віднесено податкові накладні контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рейтінг» (далі ТОВ «Компанія Рейтінг»), у звязку із тим, що відповідач ставить під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, а саме ТОВ «Компанія Рейтінг», задекларованого основного виду діяльності придбання та продаж товарів. Позивач зазначив, щовсі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача належним чином і підтверджуються первинними документами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Поліпласт» було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив зокрема з того, що податкові накладні від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 539323,71 грн.

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що, експертом при складанні висновку досліджувалися документи, які по-перше, було вилучено не у МПП «Поліпласт», навіть без участі його працівників, а у інших осіб, а саме у МПП «Луч», відносно посадових осіб якого порушена кримінальна справа по факту привласнення майна МПП «Поліпласт», по друге, вказані документи якщо і мали реквізити, аналогічні тим, які було використано МПП «Поліпласт» при складанні податкових декларацій, але є іншими документами, природа виникнення яких взагалі позивачу невідома, які взагалі могли бути підроблені посадовими особами МПП «Луч». Вказані документи не можуть бути підтвердженням взаємовідносин між МПП «Поліпласт» та ТОВ «Компанія «Рейтінг». Тому, на думку позивача, висновок щодо наявності в них підпису іншої особи, а не директора ТОВ «Компанія «Рейтінг» ОСОБА_5, не мають до них жодного відношення. Крім того, Відповідач не надав до суду доказів про вилучення у ТОВ «Компанія «Рейтинг» другого екземпляру договору поставки, податкових накладних та видаткових накладних, укладених між МПП «Поліпласт» та ТОВ «Компанія «Рейтінг». Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що в підтвердження законності формування податкового кредиту в зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Компанія «Рейтінг» та використання товару у межах своєї господарської діяльності, МПП «Поліпласт» надав суду першої інстанції бухгалтерські документи підприємства, які відповідачем при здійсненні перевірки не затребувались взагалі, проте судом першої інстанції цей факт та бухгалтерські документи, як доказ, взагалі не оцінювалися. Більше того, зауважив позивач, що з приводу наданих додаткових бухгалтерських документів підприємства, які не були витребувані та досліджені відповідачем у позивача при проведенні перевірки, для всебічного та повного розгляду справи позивачем 28.01.2011 року було заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, проте суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга Малого приватного підприємства «Поліпласт» підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» та малим приватним підприємством «Поліпласт» 28.09.2009 укладено договір поставки № 523 (том 1, арк. справи 101-103).

Згідно поданої МПП «Поліпласт» податкової декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 до податкової декларації податку на додану вартість за листопад 2009 рік, підприємством, в наслідок взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Компанія «Рейтінг» ЄДРПОУ 36129068, сума податку на додану вартість віднесена до складу податкового кредиту, у жовтні 2009р. - 62831,71 грн., у листопаді 2009р. - 476492,00 грн. (том 1, арк..справи 89).

27.04.2010 року по 28.04.2010 року посадовою особою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську проведено невиїзну документальну перевірку малого приватного підприємства «Поліпласт», код за ЄДРПОУ 31443942, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту від товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг», код за ЄДРПОУ 36129068, за листопад 2009 року, за результатами якої складено акт від 28.04.2009 № 318/23-31443942 (том 1, арк. справи 14-16).

Згідно висновків акта перевірки від 28.04.2010 № 318/23-31443942 (том 1, арк. справи 16 зворотній бік) перевіркою встановлено порушення МПП «Поліпласт» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством за листопад 2009 року занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на суму 539323,71 грн.

В акті перевірки від 28.04.2010 № 318/23-31443942 (том 1, арк. справи 15, 15 зворотній бік) зазначено:

- за листопад 2009 року МПП «Поліпласт» до Ленінської МДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість (основну) № 113857 від 17.12.2009, згідно якої підприємством задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість (рядок 1 по операціям з продажу товарів, робіт, послуг) у сумі 688831,00 грн., податковий кредит - 687109,00 грн. (рядок 10.1 по операціям придбання, виготовлення), сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет склала 1722,00 грн.;

- перевіркою правомірності формування МПП «Поліпласт» податкового кредиту за листопад 2009 року в сумі 687109,00 грн. встановлено, що згідно додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг», період виписки яких жовтень 2009 року на суму 62831,71 грн., листопад 2009 року на суму 476492,00 грн. Загальна сума податкового кредиту, сформована від товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» за листопад 2009 року, склала 539323,71 грн.;

- за даними детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 27.04.2010 встановлені розбіжності по податковому кредиту малого приватного підприємства «Поліпласт» та його контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» у жовтні та листопаді 2009 року;

- товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» з 08.12.2008 знаходиться на обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську. Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство декларувало доходи, отримані від продажу товарів. В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ, загальна чисельність працюючих 1 чол.), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація на прибуток), власних, орендованих складських приміщень, які товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» могло би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності - придбання та продаж товарів;

- господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів;

- за період з 01.07.2009р. по 31.12.2009р. ТОВ «Компанія «Рейтінг» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобовязань та податкового кредиту;

- місцезнаходження ТОВ «Компанія «Рейтінг» та його посадових осіб не встановлено, чим порушено ст..93 ЦК України;

- у результаті ТОВ «Компанія «Рейтінг» неправомірно заявлені обсяги продажу та придбання товарів, робіт, послуг, перевіркою не підтверджено задекларовані підприємством обсяги податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.97.2009р. по 31.12.2009р., у т.ч. по взаємовідносинами з МПП «Поліпласт» обсяги податкових зобовязань по операціям продажу у жовтні 2009р. на суму 62831, 71 грн. та у листопаді 2009р. на суму 476492грн.

В акті перевірки зазначено, що перевіряючим використовувались наступні документи:

-податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2009р.;

-розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів додаток № 5;

-деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за жовтень, листопад 2009р.;

-акт від 29.01.2009р. № 74/23/36129068 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія «Рейтінг» (код за ЄДРПОУ 36129068) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2009р. по 31.12.2009р.;

-інші документи, повязані з господарською діяльністю МПП «Поліпласт» та його контрагентом ТОВ «Компанія «Рейтінг».

На запит суду представник відповідача не надала і не змогла пояснити суду, які саме інші документи використовувались перевіряючим в ході перевірки. Натомість в судовому засіданні вона пояснила, що первинні документи податкового і бухгалтерського обліку обєктом дослідження при проведені перевірки не були.

На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 28.04.2010 № 318/23-31443942 Ленінська МДПІ у м. Луганську, згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин), винесла податкове повідомлення - рішення від 02 червня 2010 року № 0000832310/0, яким МПП «Поліпласт» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 808986,00 грн., у тому числі 539324,00 грн. - за основним платежем, 269662,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, арк. справи 17).

Проаналізувавши зміст акту перевірки та пояснення представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів зазначає, що на час прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення підставами для його прийняття були висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Рейтинг» і нікчемний характер цієї угоди. На думку відповідача, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Компанія «Рейтінг». Операції ТОВ «Компанія «Рейтінг» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів. Таки причини можуть бути наявними лише за умови, що платних податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Компанія «Рейтінг» є виключно чи переважно формування податкових зобовязань та податкового кредиту на адресу контрагентів. У результаті порушення ТОВ «Компанія «Рейтінг» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на реалізацію товарно-матеріальних цінностей на адресу останніх, мають протиправний характер. Правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений податок на додану вартість до податкових зобовязань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, і згідно ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним.

Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначає поняття платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Проте, як було зазначено вище, відповідач проводив невиїзну документальну перевірку без витребування у МПП «Поліпласт» додаткових документів, в тому числі податкових і видаткових накладних, оформлених ТОВ «Компанія «Рейтінг» по взаємовідносинам з МПП «Поліпласт» у жовтні, листопаді 2009 р. Висновок відповідача зроблено без вивчення первинних документів.

Колегія суддів дійшла висновку, що по перше, відповідач вказавши в акті перевірки про дослідження інших документів, повязаних з господарською діяльністю МПП «Поліпласт» та його контрагента ТОВ «Компанія «Рейтінг», в порушення вимог п. 3.4 Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», не долучив їх до акту перевірки. По друге, колегія суддів вважає, що на момент прийняття 02 червня 2010 р. Ленінською МДПІ у м.Луганську спірного податкового повідомлення рішення № 0000832310/0, у відповідача не було підстав для висновку щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем МПП «Поліпласт» з контрагентом ТОВ «Компанія «Рейтінг».

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно податкових та видаткових накладних від 01.10.2009 № 011016 та № 011042, від 15.10.2009 № 015102 (том 1, арк. справи 96-97, 99, 104-105, 106, 107-108, 124-125) сума податку на додану вартість, віднесена малим приватним підприємством «Поліпласт» до складу податкового кредиту у листопаді 2009 року, дорівнює 62831,71 грн.

Згідно податкових та видаткових накладних від 02.11.2009 №№ 021111, 021112, від 03.11.2009 №№ 031110, 031111, від 04.11.2009 № 04117, від 06.11.2009 № 06118, від 09.11.2009 № 091111, від 11.11.2009 № 11115, від 16.11.2009 № 161111, від 24.11.2009 № 24119, від 25.11.2009 № 25115, від 27.11.2009 № 27116, від 30.11.2009 № 301112 (том 1, арк. справи 98, 100, 109-110, 111, 112, 113-114, 115, 116, 117, 118, 119, 120,212, 122,123, 126-127, 128, 129, 130-131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138) сума податку на додану вартість, віднесена малим приватним підприємством «Поліпласт» до складу податкового кредиту у листопаді 2009 року, дорівнює 476492,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що в рішенні суду першої інстанції відсутні висновки щодо обґрунтованості викладених в акті перевірки посилань податкового органу на безтоварність та нікчемність господарських правовідносин позивача з ТОВ «Компанія «Рейтінг», а також доводів, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, спростовуючи ці висновки податкового органу. Натомість рішення суду першої інстанції обґрунтовано лише висновками про неналежне оформлення податкових накладних від ТОВ «Компанія «Рейтінг», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що згідно протоколу від 12 червня 2010 року допиту ОСОБА_5 у якості свідка, який був директором товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» з 02 грудня 2008 року по березень 2010 року, ОСОБА_5, ознайомившись із наданими йому на огляд документами, пояснив, що договір поставки від 28.09.2009 № 523 між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» та малим приватним підприємством «Поліпласт» він не укладав і не підписував, у зв'язку з чим по даному договору ніяких поставок на адресу МПП «Поліпласт» не здійснював. За питання, хто міг замість нього підписати зазначений договір та поставити печатку ТОВ «Компанія «Рейтінг», ОСОБА_5 не відомо, особисто він цього не робив та нікому не доручав. Також, ОСОБА_5 пояснив, що надані йому на огляд податкові та видаткові накладні від 01.10.2009 № 011016 та № 011042, від 15.10.2009 № 15102, податкові та видаткові накладні від 02.11.2009 №№ 021111, 021112, від 03.11.2009 №№ 031110, 031111, від 04.11.2009 № 04117, від 06.11.2009 № 06118, від 09.11.2009 № 091111, від 11.11.2009 № 11115, від 16.11.2009 № 161111, від 24.11.2009 № 24119, від 25.11.2009 № 25115, від 27.11.2009 № 27116, від 30.11.2009 № 301112, виписані ТОВ «Компанія «Рейтінг» на адресу МПП «Поліпласт», він не виписував та не підписував. У зазначених документах стоїть не його підпис, хто міг замість нього підписати зазначені документи та поставити печатку ТОВ «Компанія «Рейтінг» йому не відомо, особисто він цього не робив і нікому не доручав. Поставка товару, зазначеного в документах, наданих йому на огляд, ТОВ «Компанія «Рейтінг» на адресу МПП «Поліпласт» не здійснювалась, так як документи виписані не ним. В період з 02 грудня 2008 року по березень 2010 року ніхто крім ОСОБА_5 не був уповноважений виписувати та підписувати подібні документи. Єдиною посадовою особою на підприємстві був він (том 1, арк. справи 72-77).

Також суд першої інстанції взяв до уваги висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 17.06.2010 № 261/2 (том 1, арк. справи 52-61), згідно якого, підписи, розташовані в графах «Постачальник» в договорі поставки № 523 від 28.09.2009, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» та малим приватним підприємством «Поліпласт», виконані за допомогою багатокольорового печатного пристрою зі струминним способом відтворення зображення (кольоровий струминний принтер). Підписи в податкових та видаткових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рейтінг» на адресу малого приватного підприємства «Поліпласт» від 01.10.2009 № 011016 та № 011042, від 15.10.2009 № 15102, від 02.11.2009 №№ 021111, 021112, від 03.11.2009 №№ 031110, 031111, від 04.11.2009 № 04117, від 06.11.2009 № 06118, від 09.11.2009 № 091111, від 11.11.2009 № 11115, від 16.11.2009 № 161111, від 24.11.2009 № 24119, від 25.11.2009 № 25115, від 27.11.2009 № 27116, від 30.11.2009 № 301112 в графі «ОСОБА_5 (підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну)» та в графі «Відвантажив(ла) ОСОБА_5» виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Таким чином, суд першої інстанції, надаючи оцінку правомірності дій відповідача та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийняв до уваги як докази показання ОСОБА_5 та висновок вищевказаного експерта, при тому, що вказані документи не досліджувались державним податковим інспектором в ході невиїзної документальної перевірки і не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а їх належність позивачу взагалі не встановлена і ставиться під сумнів його представником.

Проте, в ході слухання справи в апеляційній інстанції позивач надав оригінали податкових накладних, які МПП «Поліпласт» отримав від ТОВ «Компанія «Рейтінг» і оригінали товарно-транспортних накладних (том 1 арк. справи 242-250, том 2 арк.справи 1-3) на підтвердження здійснення господарських операцій між МПП «Поліпласт» і ТОВ «Компанія «Рейтінг». Крім того, в матеріалах справи знаходяться інші первинні документи, які були надані позивачем в ході слухання справи в суді першої інстанції, щодо підтвердження взаємовідносин між МПП «Поліпласт» і ТОВ «Компанія «Рейтінг», та спростування висновку податкового органу щодо нікчемності господарської діяльності.

Тобто, у відповідності до вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» належне проведення господарських операцій підтверджено податковими накладними та транспортними накладними, які є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що, виходячи з принципу належності та допустимості доказів, суд першої інстанції, не прийнявши до уваги як доказ письмові пояснення ОСОБА_5 про здійснення господарських операцій з позивачем, що надійшли до суду через канцелярію суду, в той же час прийняв як доказ і поклав в основу свого рішення копію протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_5 по іншій справі, не допитавши особу безпосередньо в судовому засіданні.

При цьому суд першої інстанції, даючи оцінку поясненням ОСОБА_5, не звернув уваги на ту обставину, що він не заперечував, що МПП «Поліпласт» йому знайомо, але він не памятає які господарські взаємовідносини з ним були у ТОВ «Компанія «Рейтінг». ОСОБА_5 дійсно після предявлення йому для огляду певних первинних документів, складених від імені ТОВ «Компанія «Рейтінг», директором якої він був, пояснив, що в цих документах стоїть не його підпис і він їх не складав. Але суд першої інстанції не зясував походження тих документів, які предявлялись для огляду ОСОБА_5, чи саме ці документи належали позивачу і чи на підставі них позивач вів податковий облік.

Ці обставини є суттєвими з огляду на пояснення представника позивача про те, що долучені до порушеної кримінальної справи первинні документи були вилучені у іншої юридичної особи і їх належність позивачу не встановлена.

В судовому засіданні представником позивача надані податкові накладні, які він відновив, повторно отримавши від ТОВ «Компанія «Рейтінг», і на підставі яких ним було сформовано податковий кредит.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що невиконання контрагентом свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Проте, це не є підставою для позбавлення платника податку на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем як органом державної влади, на якого покладено обовязок доказування правомірності та законності своїх дій і рішень, при розгляді справи не надав переконливих доказів, які підтверджують правомірність висновків про нікчемність угоди позивача з ТОВ «Компанія «Рейтінг», за якою останнім оформлювались податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту позивачем, а також безтоварність цієї господарської операції.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог МПП «Поліпласт», а отже податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2010 року № 0000832310/0 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Поліпласт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства «Поліпласт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Позовні вимоги Малого приватного підприємства «Поліпласт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2010 року № 0000832310/0 задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 02 червня 2010 року № 0000832310/0 про визнання податкового зобовязання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 808986,00 грн., у тому числі 539324,00 грн. - за основним платежем, 269662,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями визнати протиправним і скасувати.

Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон