Постанова № 15026778, 04.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2011 року 09:00 № 2а-2328/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості

доОСОБА_1

простягнення коштів у розмірі 9209, 15 грн., -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 9209, 15 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2011 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 2а-2328/11/2670.

28 березня 2011 року представником відповідача було подано до суду заперечення проти позову з додатками.

Згідно з ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

ОСОБА_1 27 серпня 2009 року звернувся до Дніпровського районного центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного, в якій, крім іншого, повідомив, що він не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа підприємець.

Наказом Дніпровського районного центру зайнятості № 12696 від 27 серпня 2009 року відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

19 серпня 2010 року Соломянським районним центром зайнятості було складено акт № 204 про розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробітті», яким встановлено, що відповідач з 16 жовтня 2009 року по 16 січня 2010 року працював на ЗАТ «Європейська страхова компанія»за договором про надання послуг № АГ 09/09 від 16 жовтня 2009 року та отримував дохід , що засвідчує Акт надання послуг № 1 від 30 жовтня 2009 року та Акт про надання послуг № 2 від 30 листопада 2009 року.

01 червня 2010 року Дніпровський районний центр зайнятості видав наказ № 6171, яким було вирішено зняти ОСОБА_1 з обліку відповідно до п.п. 1, 2 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, і на підставі абзацу 2 пп. 1 п. 20 Порядку у звязку з працевлаштуванням з 01 червня 2010 року.

Згідно з довідкою розрахунком від 04 січня 2011 року № 94-07/2-1 за період з 16 жовтня 2009 року по 16 січня 2010 року сума, що підлягає поверненню ОСОБА_1 становить 9209, 15 грн.

04 січня 2011 року Дніпровським районним центром зайнятості було направлено відповідачу лист № 95-07/27, яким його повідомлено про необхідність повернення незаконно отриманих грошових коштів у розмірі 9209, 00 грн. протягом 15 днів після отримання даного листа.

Однак, відповідач у встановлений термін виплачену допомогу не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02 березня 2000 року № 1533 ІІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 1533 ІІІ), Законом України «Про зайнятість населення»від 01 березня 1991 року № 803 - ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 803 ХІІ), Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Порядок).

Законом № 803 ХІІ визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Положенням ч. 1 ст. 1 Закону № 803 ХІІ визначено поняття «зайнятість»- це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В ч. 3 ст. 1 Закону № 803 ХІІ визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство»;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських обєднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не повязані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Законом № 803 ХІІ визначено і поняття безробітних. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 803 ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 803 ХІІ для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

На Державну службу зайнятості відповідно абзацу девятого ч. 1 ст. 19 Закону № 803 ХІІ покладений обовязок реєструвати безробітних і подавати їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 1533 ІІІ допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 23 Закону № 1533 ІІІ застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу. Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається з 91-го календарного дня.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону № 1533 ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобовязана повідомити про це державну службу зайнятості.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 цього ж Закону передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до ст. 39 Закону № 1533 ІІІ спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

В силу п. 4 Порядку центри зайнятості під час проведення перевірки взаємодіють з органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, державними реєстраторами, управліннями праці та соціального захисту населення, відділами (управліннями) субсидій шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом та під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами, ведення особистого селянського господарства тощо.

Відповідно до п. 6 Порядку у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно з п. 7 цього ж Порядку рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено відповідно до законодавства (п. 8 Порядку).

Таким чином, відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю в період, коли відносився до зайнятого населення.

Доказів оскарження рішення центру зайнятості щодо повернення коштів відповідачем не було надано до суду. Доказів сплати коштів відповідачем за цим рішенням суду також не представлено.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності стягнення з відповідача коштів в розмірі 9209, 15 грн.

Посилання відповідача на те, що стягненню з нього підлягає сума коштів, яку він отримав за договором про надання послуг № АГ 09/09 від 16 жовтня 2009 року, судом не беруться до уваги, оскільки в Законі № 1533 ІІІ чітко встановлено, що стягненню підлягає саме сума безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 1832, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47б, ідентифікаційний код 03491091) кошти в розмірі 9 209 ( девять тисяч двісті девять) грн. 15 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням порядку обчислення строку для подання апеляційної скарги, встановленого в ч. 8 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Дегтярьова