Постанова № 15026168, 13.04.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 5004/39/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

Сініцина Л.М.

при секретарі Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Процик В.І. дов. №07 від 04.01.11р.

відповідача - Рудик В.Ф. дов. б/н від 14.12.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1095/11)

на рішення господарського суду Волинської області від 24.01.11 р.

у справі № 5004/39/11 (суддя Костюк С.В.)

за позовом Приватного підприємства "Айслаг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51"

про стягнення в сумі 24 799 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.01.2011р. у справі №5004/39/11 за позовом Приватного підприємства "Айслаг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" про стягнення 24799 грн. 44 коп. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24503 грн. 46 коп. в тому числі: 17000 грн. заборгованості, 5239 грн. 73 коп. процентів річних, 844 грн. 81 коп. інфляційних, 1418 грн. 92 коп. пені, 245 грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові про стягнення 295 грн. 98 коп. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне: договір безпроцентної позики № 30/11-09 від 30.11.2009р. з ПП "Айслаг" (позикодавець) підписав від імені ТзОВ "Луцький війсторг №51" (позичальник) директор товариства ОСОБА_2 У підтвердження правоздатності діяти від імені товариства ОСОБА_2 вказав, що діє на підставі Статуту ТзОВ "Луцький війсторг №51", про що зазначено у тексті договору позики.

ОСОБА_2 був призначений на посаду директора товариства рішенням загальних зборів учасніків товариства від 23.10.2008р. (протокол №3), на час підписання договору позики його правоздатність підтверджувалась Статутом товариства державна реєстрація якого була проведена 03.11.2008р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі №6/68-76 (залишена без змін постановою ВГСУ від 27.07.2010р.) визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів учасників товариства від 23.10.2008р., яким ОСОБА_2 було призначено директором товариства; 05.05.2010р. товариством були втрачені печатка, установчі та інші документи товариства, що підтверджується довідкою Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 10.11.2010р. №5164; ТОВ "Луцький військторг №51" не було відомо про укладення ОСОБА_2 договору позики з ПП "Айслаг" і про сплив 30.05.2010р. терміну повернення коштів.

Заявлена позивачем та задоволена судом вимога про стягнення 5239 грн. 73 коп. - неустойка 50% річних за кожний день використання неповернутих коштів, 844 грн. 81 коп. - збитків від інфляції, 1418 грн. 92 коп. - пеня 0,05% закожний день прострочення від суми невиконаної умови свідчить про безпідставне намагання застосувати до відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й теж порушення договірного зобовязання, що суперечить приписам ч.3 ст.509 ЦК України.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу №01-03/260 від 24.03.2011р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що скаржник помилково відносить річні та інфляційні до неустойки. Позивач також зазначає, що втрата скаржником печатки та установчих документів в травні 2010р. ніяким чином не може вплинути на підписання договору безпроцентної позики, оскільки він був підписаний у 2009 році. На виконання умов даного договору ПП "Айслаг" перерахував скаржнику суму позики в розмірі 17000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 691 від 30.11.09р., копія якого є в матеріалах справи та копією банківської виписки за 30.11.09р.

У судовому засіданні 13.04.2011р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 24.01.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення від 24.01.11р. та приняти нове, яким в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.11.2009р. між Приватним підприємством "Айслаг" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" (позичальник) укладено договір безпроцентної позики №30/11-09 (далі договір), згідно п.1.1 якого позикодавець зобовязується надати позичальнику безпроцентну позику, а останній зобовязується повернути позику у визначений цим договором термін (а.с.9).

Згідно п.2.1 договору сума позики за цим договором становить 17000,00 грн.

Відповідно до п.4.1 договору термін надання позики позичальнику визначається з моменту підписання цього договору і становить шість місяців.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що позичальник зобовязується повернути суму позики до 30 травня 2010р.

Платіжними дорученням №691 від 30.011.2009р. позивач перерахував відповідачу 17000 грн. (а.с.10).

Відповідач свої зобов"язання щодо повернення позики в строк до 30.05.2010р. не виконав.

За вказаних обставин ПП "Айслаг" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Луцький військторг №51" 17000 грн. основного боргу, 5239,73 грн. річних ( за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р. ), 844,81 грн. інфляційних ( за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р. ), 1714,90 грн. пені ( за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р. ), всього - 24799,44грн. (а.с.3-5).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 24.01.2011р. позов задоволено частково (а.с.17) в сумі 24503,46 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору безпроцентної позики від 30.11.2009р. №30/11-09.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як свідчать матеріали справи, згідно платіжного доручення №691 від 30.11.2009р. позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 17000 грн. на виконання договору №30/11-09 від 30.11.2009р. (а.с.10).

Факт отримання коштів відповідач не спростовує.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у строк встановлений п.5.1 договору не виконав своє зобов"язання щодо повернення позики.

З врахуванням наведеного вище, суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 17000 грн. боргу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У звязку із невиконанням відповідачем зобовязання щодо повернення позики, вимога про стягнення з нього 17 000 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами внаслідок неповернення суми позики в строк передбачений договором, тобто до 30.05.2010р., позичальник зобовязаний сплатити 50 відсотків річних за кожен день такого використання.

Згідно з розрахунком позивачем нараховано 5 239,73 грн. процентів річних за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р. та 844,81 грн. інфляційних за цей же період, нарахування яких є обґрунтованим і підлягає до стягнення з відповідача.

У відповідності до п. 5.4. договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,05% за кожен день прострочення від неоплачуваної суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком позивачем нараховано 1 714,90 грн. пені за період з 31.05.2010р. по 10.01.2011р.

Суд першої інстанції враховуючи вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, правомірно стягнув з відповідача 1 418,92 грн. пені за період з 31.05.2010р. по 30.11.2010р., а в позові про стягнення 295,98 грн. пені за період з 01.12.2010р. по 10.01.2011р. відмовив.

Стосовно доводів відповідача, що директор товариства ОСОБА_2 не мав повноважень на представництво інтересів товариства, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. визнано недійсним рішення загальних зборів від 23.10.2008р., яким ОСОБА_2 було призначено директором товариства слід зазначити, що договір позики від 27.05.2009р. ОСОБА_2 уклав, будучи директором.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК України. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968р.

Не впливає на дійсність договору та не звільняє від обов"язку повернути позику і втрата печатки та установчих документів товариства, неповідомлення директором товариства ОСОБА_2 новому директору про наявність договору безпроцентної позики , яка підлягає поверненню до 30.05.2010р., оскільки фінансові операції відображають у бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов"язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Доводи відповідача, що причиною неявки його представника в судове засідання 15.02.2011р. є недобросовісність і зловмисні дії позивача, з посиланням на те, що ухвалу суду, яка надіслана судом першої інстанції рекомендованим листом, 17.01.2011р. отримала ОСОБА_1, яка не працює у відповідача, документально не підтверджені.

Повідомлення про вручення рекомендованого листа, яким надіслано ухвалу господарського суду Волинської області від 12.01.2011р. про призначення справи до розгляду на 24.01.2011р. свідчить, що представником пошти зазначений рекомендований лист вручено 17.01.2011р. представнику ТОВ "Луцький військторг №51" (а.с.12).

Решта доводів, наведених в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 24.01.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Волинської області від 24.01.2011р. у справі №5004/39/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Луцький військторг №51", м.Луцьк - без задоволення.

2.Стягнути з ТзОВ "Луцький військторг № 51" ( Волинська обл.,м.Луцьк, вул.Огієнко,20, код ЄДРОПУ 34745073) в доход державного бюджету України недоплачене державне мито в розмірі 05 грн. 93 коп. за подачу апеляційної скарги.

Доручити видачу наказу господарському суду Волинської області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.