Постанова № 15026055, 06.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011                                                                                           № 48/500

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:           Михальської Ю.Б.

          Корсака В.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Куриляк Я.І, Зуб О.П., Малкіна О.С. – за довіреністю,

від відповідача: Старіков А.В., Шевченко Г.М., Шаповалова В.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Капітал”

на рішення           Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р.

у справі           № 48/500 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний експортно- імпортний банк України”

до           Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Капітал”

про стягнення 2318036,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Публічне акціонерне товариство „Державний експортно - імпортний банк України” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Капітал” про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1404411,44 грн., заборгованості по комунальним платежам в сумі 143131,10 грн., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам – 9230,55 грн., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам – 1656,87 грн., витрат від інфляції по орендним платежам –3088,65 грн., витрат від інфляції по комунальним платежам – 2233,48 грн., пені у розмірі 62397,25 грн., а всього 1626149,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору оренди нежитлових приміщень №025-03/4/141009 від 14.10.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач свого зобов’язання по сплаті орендних та комунальних платежів належним чином не виконав, у зв’язку з чим за останнім виникла заборгованість.

Позивач неодноразово подавав до суду заяву про збільшення позовних вимог; у редакції останньої заяви просить стягнути з відповідача суму орендної плати у розмірі 1694990,37 грн., суму комунальних платежів у розмірі 18339,09грн., індексацію орендної плати у розмірі 277723,99 грн., пеню за прострочення сплати орендних платежів у розмірі 194307,83 грн., пеню за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 2888,34 грн., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам у розмірі 33278,87 грн., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам у розмірі 2264,19 грн., 3% річних від простроченої суми по частині орендної плати, що утворились у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 593,49 грн., збитки від інфляції по орендним платежам у розмірі 89893,30 грн. та збитки від інфляції по комунальним платежам у розмірі 3757,26 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що дане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що у зв’язку з тим, що позивачем в рамках договору на адресу відповідача не було направлено жодного документа, який би підтвердив факт надання послуг по оренді нерухомого майна, у відповідача не обліковується заборгованість перед позивачем.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач не мав права надавати йому комунальні послуги, збільшуючи при цьому вартість самої послуги на добавлену вартість (ПДВ) за надання послуги, а лише мав право пропорційно зайнятій відповідачем площі перевиставляти рахунки без будь-якого збільшення вартості.

Разом з тим, апелянт не погоджується із нарахуванням інфляції та індексації, які присуджені до стягнення.

У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив суд відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду м Києва від 10.11.2010 року залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством „Державний експортно - імпортний банк України” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фактор Капітал” (орендар) 14.10.2009 р укладено договір оренди нежитлових приміщень №025-03/4/141009, за умовами якого орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування нежитлові, пристосовані для розміщення офісу приміщення загальною площею 1194,73 кв.м (згідно технічного паспорту будівлі (БТІ) та акту приймання приміщень додаток №2) за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 5 літера “А”(6 поверх) 1061,5 кв. м, літера “А” сходові клітини 1-6 поверх 119,73 кв. м літера “Б” 13,5 кв.м.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що приміщення передаються в оренду орендодавцем орендарю з 14.10.2009 р., про що складається акт приймання приміщень, до 13.10.2010 р.

У пункті 4.1 Договору сторони визничились про те, що розмір орендної плати за перший місяць оренди складає: за 1 кв.м приміщень 167,00 грн., крім того ПДВ 33,40 грн., загальний розмір орендної плати складає 239423,89 грн., в тому числі ПДВ 39903,98 грн.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що орендар сплачує орендну плату кожного місяця за попередній місяць фактичного користування приміщеннями на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем до п’ятнадцятого числа наступного місяця, протягом трьох днів з дня отримання таких рахунків. У разі якщо користування приміщеннями починається не з початку місяця, то орендна плата сплачується за фактичне використання приміщень.

За умовами п. 4.4 Договору всі суми, належні до сплати орендодавцю за цим договором, мають бути сплачені шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 14.10.2009 р. було підписано акт приймання приміщень, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Фактор Капітал” прийняло в користування нежитлові приміщення шостого поверху будівлі загальною площею 1194,73 кв.м. (а.с. 17).

На виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу для сплати орендних платежів рахунки-фактури №10/025-03/4/141009 від 18.11.2009 р., №12/025-03/4/141009 від 07.12.2009 р., №12/025-03/4/141009 від 05.01.2010 р., №01/025-03/4/141009 від 03.02.2010 р., №02/025-03/4/141009 від 02.03.2010 р., №03/025-03/4/141009 від 01.04.2010 р., 04/025-03/4/141009 від 06.05.2010 р., №05/025-03/4/141009 від 07.06.2010 р., №06/025-03/4/141009 від 02.07.2010 р., №07/025-03/4/141009 від 05.08.2010 р., №08/025-03/4/141009 від 02.09.2010 р. та №09/025-03/4/141009 від 30.09.2010 р. на загальну суму 2644 990,37 грн.(а.с. 18-26, 129,130, 161, 162).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем у період з 01.06.2010 р. по 08.10.2010 р. було частково сплачено суму орендної плати в розмірі 950000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №14572, №14573, №14574 від 01.06.2010 р., №28260 та №28261 від 22.06.2010 р., №32978 та №32979 від 01.07.2010 р., платіжними дорученнями №93671 від 11.08.2010 р., №95553 та №95554 від 08.10.2010 р. (а.с. 38-44).

Згідно з наданим позивачем розрахунком суми боргу заборгованість відповідача за період з березня по жовтень 2010 р. становить 1694990,37 грн.

Судова колегія щодо доводів апелянта стосовно того, що позивачем в рамках договору на адресу відповідача не було направлено жодного документа, який би підтвердив факт надання послуг по оренді нерухомого майна, зважає на наступне.

Як вже було зазначено вище, п 4.3 Договору встановлено, що орендар сплачує орендну плату кожного місяця за попередній місяць фактичного користування приміщеннями на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем до п’ятнадцятого числа наступного місяця, протягом трьох днів з дня отримання таких рахунків. У разі якщо користування приміщеннями починається не з початку місяця, то орендна плата сплачується за фактичне використання приміщень.

Всі суми, належні до сплати орендодавцю за цим договором, мають бути сплачені шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця.(п. 4.4. Договору).

Отже, договір не пов’язує виконання обов’язку по сплаті орендних платежів з будь-яким іншим документом, а ніж рахунком-фактурою, виставленим за визначений платіжний період.

Як вбачається з матеріалів справи, орендоване нежитлове приміщення передано апелянту згідно акту приймання приміщень від 14.10.2009р., крім того, на кожному рахунку-фактурі виставленому відповідачу, міститься підпис представників відповідача, що свідчить про отримання останнім послуг за договором оренди нежитлових приміщень №025-03/4/141009 від 14.10.2009р.

Відповідно до ст.759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

За таких обставин позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1694990, 37 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У п. 4.7 договору сторони висловили домовленість про те, що орендна плата не включає вартість комунальних послуг та вартість витрат орендодавця, пов’язаних з експлуатацією приміщень. Орендар сплачує орендодавцю комунальні послуги пропорційно займаній площі приміщень в будинку згідно рахунків, виставлених орендодавцем, збільшених на ПДВ, до десятого числа кожного місяця наступного за місяцем отримання орендарем комунальних послуг. Інші витрати орендодавця, пов’язані з експлуатацією приміщень, сплачуються орендарем на підставі окремих рахунків орендодавця, збільшених на ПДВ, до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Позивачем на виконання вказаного пункту Договору було виставлено ТОВ “Фактор Капітал” для сплати комунальних послуг рахунки-фактури №10/025-03/4/141009com від 18.11.2009 р., №11/025-03/4/141009com від 16.12.2009 р., №01/025-03/4/141009com від 30.12.2009 р., №01/025-03/4/141009com від 14.01.2010 р., №01/025-03/4/141009com від 19.01.2010 р., №01/025-03/4/141009com від 11.02.2010 р., №02/025-03/4/141009com від 17.03.2010 р., №03/025-03/4/141009com від 12.04.2010 р., №04/025-03/4/141009com від 17.05.2010 р., №05/025-03/4/141009com від 11.06.2010 р., №06/025-03/4/141009com від 02.07.2010 р., №07/025-03/4/141009com від 11.08.2010 р., №08/025-03/4/141009com від 09.09.2010 р. та №09/025-03/4/141009com від 30.09.2010 р. на загальну суму 174095,81 грн. (а.с. 27-37, 131-132, 162-163).

Відповідач свій обов’язок з оплати комунальних послуг виконав частково, сплативши заборгованість у розмірі 155756,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №94399 від 01.09.2010 р. (а.с. 128).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані комунальні послуги складає 18339,09 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача із претензією №025-03/2099 від 24.03.2010р., в якій просив погасити заборгованість по сплаті орендних та комунальних платежів. Однак, відповідачем заборгованість в повному обсязі погашена не була.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, прийшла до висновку про обґрунтованість твердження апелянта стосовного того, що позивач надавав йому комунальні послуги, безпідставно збільшуючи при цьому вартість самої послуги на добавлену вартість за надання послуги, з огляду на наступне.

За приписами п.п. 1.6., 1.7. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що позивач не має права відносити собі до податкового кредиту ту суму ПДВ, що була йому виставлена в рахунках на обслуговування будівлі спеціалізованими підприємствами по забезпеченню тепловою енергією, електроенергією та водопостачанням, в частині, що пропорційна зайнятій відповідачем площі приміщення.

Отже, позивач надсилав відповідачу рахунки по комунальним платежам з вартістю послуг від спеціалізованого підприємства, в який вже було включено ПДВ, та вдруге збільшував їх на ПДВ.

Судова колегія, зробивши перерахування вартості вказаних комунальних послуг, зазначає , що стягненню підлягає 14671,27 грн., за відрахуванням вдруге нарахованого ПДВ, тому твердження апелянта стосовно необґрунтованості нарахування ПДВ з боку позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 п. 11.9 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

14.09.2010 р. між Публічним акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України”(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фактор Капітал”(орендар) було укладено договір №025-02/2/300910 про розірвання договору оренди №025-03/4/141009 від 14.10.2009р., відповідно до п.1 якого у зв’язку з існуванням у відповідача заборгованості по орендній платі та комунальним платежам сторони домовились розірвати договір.

Відповідно до п. 1 Протоколу розбіжностей сторони домовились розірвати договір оренди 14.09.2010 р.

Як зазначено в п. 4.2 Договору оренди, орендна плата за цим договором підлягає індексації за період фактичного користування орендарем приміщеннями (від дати підписання сторонами акту приймання приміщень до дати підписання сторонами акту повернення приміщень) у разі дострокового припинення дії цього договору та/або оренди та повернення приміщень орендарем орендодавцю до закінчення строку, визначеного п. 3.1 договору (до 13.10.2010 р.), - протягом 15 днів місяця, наступного за місяцем, в якому сторонами підписано акт повернення приміщень.

Різниця між фактично сплаченою орендною платою та проіндексованою згідно з цим пунктом договору орендною платою підлягає сплаті орендарем на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури протягом трьох днів з дати його виставлення орендодавцем. Припинення дії цього договору не звільняє орендаря від обов’язку сплатити орендодавцю частину орендної плати, що виникла у зв’язку із застосуванням індексу інфляції, відповідно до цього пункту договору.

14.10.2010 р. позивачем на виконання вказаного пункту Договору було виставлено та надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор Капітал” рахунок-фактуру №01/025-03/4/141009ind від 12.10.2010 р. для сплати орендного платежу з урахуванням індексу інфляції за період з 14.10.2009 р. по 14.09.2010 р. у розмірі 277723,99 грн., що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ “Укрпошта” №7191.

Відповідач дане зобов’язання належним чином не виконав.

За приписами п. 3 ст. 285 ГК України, одним із основних обов’язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судова колегія, вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор Капітал” заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 1694990,37 грн., комунальних платежів у розмірі 14671,27 грн. та орендного платежу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 277723,99 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 194307,83 грн., пеню за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 2888,34 грн., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам у розмірі 33278,87 грн., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам у розмірі 2264,19 грн., 3% річних від простроченої суми по частині орендної плати, що утворились у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 593,49 грн., збитки від інфляції по орендним платежам у розмірі 89893,30грн. та збитки від інфляції по комунальним платежам у розмірі 3757,26 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

За приписами ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 7.3 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем своїх зобов’язань щодо строків сплати орендної плати та частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексу інфляції, він зобов’язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочки.

Судова колегія, вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача пені, 3% відсотків річних та інфляційних збитків, але враховуючи те, що позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційних збитків за прострочення оплати комунальних платежів з урахуванням, як зазначалось вище, безпідставно нарахованими 20% ПДВ, тому дане ПДВ необхідно відрахувати.

Таким чином, стягненню підлягають: пеня за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 194307,83 грн., пеня за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 2888,34 грн., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам у розмірі 33278,87 грн., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам у розмірі 1 811,35 грн., 3% річних від простроченої суми по частині орендної плати, що утворились у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 593,49 грн., збитки від інфляції по орендним платежам у розмірі 89893,30грн. та збитки від інфляції по комунальним платежам у розмірі 3005,80 грн.

Судова колегія, не приймає до уваги та вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що позивачем неправомірно нараховано і індексацію, і інфляційні збитки, оскільки, як встановлено у договорі, орендна плата підлягає індексації за період фактичного користування орендарем приміщеннями, тобто індексація являється обов’язковим платежем. Що стосується інфляційних збитків, то вони нараховуються лише після невиконання або неналежного виконання боржником свого обов’язку.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 року слід змінити. Позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 1694990,37 грн., суму комунальних платежів у розмірі 14671,27 грн., індексацію орендної плати у розмірі 277723,99 грн., пеню за прострочення сплати орендних платежів у розмірі 194307,83 грн., пеню за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 2888,34 грн., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам у розмірі 33278,87 грн., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам у розмірі 1 811,35 грн., 3% річних від простроченої суми по частині орендної плати, що утворились у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 593,49 грн., збитки від інфляції по орендним платежам у розмірі 89893,30 грн. та збитки від інфляції по комунальним платежам у розмірі 3005,80 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фактор Капітал” на рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі № 48/500 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі № 48/500 – змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор Капітал”(03150, м. Київ, вул. Тельмана, 5, ідентифікаційний код 31871186) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 1694 990 (один мільйон шістсот дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 37 коп., заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 14671(чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 27 коп., індексацію орендної плати у розмірі 277723 (двісті сімдесят сім тисяч сімсот двадцять три) грн. 99 коп., пеню за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 194307 (сто дев’яносто чотири тисячі триста сім) грн. 83 коп., пеню за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 34 коп., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам у розмірі 33278 (тридцять три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 87 коп., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам у розмірі 1 811 (одна тисяча вісімсот одинадцять ) грн. 35 коп., 3% річних від простроченої суми по частині орендної плати, що утворились у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 593 (п’ятсот дев’яносто три) грн. 49 коп., збитки від інфляції по орендним платежам у розмірі 89893 (вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 30коп., збитки від інфляції по комунальним платежам у розмірі 3005,80 (три тисячі п’ять) грн. 80 коп., державне мито у розмірі 23129 (двадцять три тисячі сто двадцять дев’ять) грн. 36 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.”

В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. у справі № 48/500 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 48/500 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Михальська Ю.Б.

                                                                                          Корсак В.А.