Постанова № 15026026, 19.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2011                                                                                           № 20/25

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Калатай Н.Ф.

          Чорної Л.В.

при секретарі:           Мазур І.Л.

за участю представників сторін:

від позивача – Луків Р.М.

від відповідача – Купрієнко Б.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року.

у справі № 20/25 (суддя Палій В.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільгаз»

до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення 10 097,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 10097,50 грн. – основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по поставці товару за договором купівлі-продажу скрапленого газу № А 128/1616сг-10 від 30.08.2010 року, а також витрати по сплаті державного мита – 102,00 грн. та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2011 року у справі № 20/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54, код ЄДРПОУ 03353503) 10097,50 грн. – основного боргу, 102,00 грн. – державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року у справі № 20/25 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

          В апеляційній скарзі зазначається, що Позивач, порушуючи умови Договору, не прийняв скраплений газ в кількості, передбаченій Договором. Таким чином, недопоставка скрапленого газу відбулась з вини Позивача через неналежне виконання останнім своїх договірних зобов'язань. Пункт 3.5. Договору передбачає, що ДК «Укргазвидобування» має право не поставляти скраплений газ в разі відсутності попередньої оплати. Позивач, порушуючи умови Договору, не перерахував кошти у встановлений договором термін. Як зазначається в позовній заяві, Позивачем було перераховано 143,75 грн. 21.09.2010, тоді як Договором передбачено сплату коштів в повному обсязі не пізніше 20.09.2010 року.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 19.04.2011 року.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено скла колегії суду.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.08.2011 року між позивачем, відповідачем та Українською аграрною біржею укладено договір купівлі-продажу скрапленого газу № А128/1616сг-10 (далі –договір), відповідно до умов якого покупець (позивач) зобов’язується оплатити та прийняти скраплений газ на умовах цього договору, а продавець (відповідач) зобов’язується передати покупцю скраплений газ у вересні 2010 року відповідно до графіка поставки, вказаного в п. 5.2 цього договору, в загальній кількості 75 (сімдесят п’ять) тонн.

          Ціна за одну тонну скрапленого газу без врахування вартості його транспортування складає 2885,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% (п. 2.1 договору).

          Загальна сума даного договору складає 216 375,00грн, у т.ч. ПДВ складає 36062,50 грн. (п. 2.3 договору).

          Так згідно п. 3.1 договору поставка скрапленого газу здійснюється відповідачем рівномірно, протягом декади, на умовах: франко-резервуар Юліївська установка по вилученню скрапленого газу ГПУ «Харківгазвидобування» в строки, визначені п. 5.2 цього договору.

          І змісту п. 4.3.1 договору вбачається, що біржа зобов’язана перерахувати відповідачу попередній внесок, який вона отримала від позивача за участь в спеціалізованому аукціоні на підставі листів, наданих відповідачем із зазначенням суми, дати та реквізитів для перерахування попереднього внеску.

          Як вбачається з платіжного доручення № 7106 від 26.08.2010 року Позивачем було здійснено на користь біржі попередній внесок у розмірі 23 962,50 грн., з яких у подальшому (як зазначає позивач), 11981,25 грн. були повернуті біржею позивачу як зайво сплачені кошти.

          Згідно з п. 3.2 договору поставка скрапленого газу здійснюється після отримання відповідачем оплати згідно з п. 5.2 цього договору.

          Відповідно до п. 4.1.2 договору відповідач зобов’язався здійснити поставку сплаченого газу позивачу відповідно до графіку поставки, зазначеного у п. 5.2 цього договору, після оплати за скраплений газ.

          Так пунктом 5.2 договору встановлено, що позивач здійснює оплату скрапленого газу по цьому договору шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача за наступним графіком:

№ з\п Строк відвантаження Термін оплати Сума до сплати в т.ч. ПДВ

1. 1 декада 1-3 вересня 2010 р. 72 125,00 12 020,83

2. 2 декада 8-10 вересня 2010 р. 72 125,00 12 020,83

3. 3 декада 16,17,20 вересня 2010 р. 72 125,00 12 020,83

Всього 216 375,00 36 062,50

          Сума попереднього внеску 11981,25 грн., перерахованого позивачем біржі, зараховується в оплату поставки скрапленого газу в третій декаді місяця поставки.

          Згідно з п. 5.5 договору остаточний розрахунок за фактично відвантажений скраплений газ проводиться на підставі акту приймання-передачі скрапленого газу протягом 3 (трьох) робочих днів з дати складання цього акту.

          Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем була здійснена повна оплата у розмірі 216375,00 грн. (з урахуванням сплаченого біржі попереднього внесу в сумі 11981,25 грн.), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Проте, Відповідач здійснив часткову поставку скрапленого газу в кількості 71,500 тонн загалом на суму 206277,50 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі від 30.09.2010 року, який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін, проте у повному обсязі передплачений позивачем скраплений газ у встановлений договором строк відповідач не поставив, у зв’язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 10 097,50 грн.

          Позивач звернувся до відповідача з претензією № 04/2147 від 03.12.2010 р. з вимогою повернути передоплачені кошти в сумі 10097,50 грн., в зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку щодо поставки газу. У відповідь на претензію, відповідач надіслав лист позивачу, в якому зазначає, що у відповідності до правил ІНКОТЕРМС 2000 товар було передано відповідачем у розпорядження позивача, відтак, умови договору відповідач виконав належним чином, в зв’язку з чим претензія позивача задоволенню не підлягає.

          Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

          Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Згідно з ч.1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

          Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Крім того, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2000 термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до статті А1 ІНКОТЕРМС 2000 продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Відповідно до статті А4 ІНКОТЕРМС 2000 продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Статтею А7 ІНКОТЕРМС 2000 встановлено обов’язок продавця з надання покупцю достатнього повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

          З огляду на викладене, вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи, позивач свої зобов’язання щодо оплати скрапленого газу виконав у повному обсязі в сумі 216375,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а відповідач своє зобов’язання виконав частково, здійснив поставку скрапленого газу загалом на суму 206 277,50 грн., що підтверджується Актом від 30.09.2010 року, в зв’язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 10 097,50 грн., доказів передачі скрапленого газу за договором на суму попередньої оплати в установлений строк відповідачем не надано, тому суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 10097,50 грн. Відповідач не виконав і тому останні підлягають задоволенню.

          Твердження апелянта про те, що Позивач, порушуючи умови Договору, не прийняв скраплений газ в кількості, передбаченій Договором є необгрунтованим. Таким чином, недопоставка скрапленого газу відбулась з вини Позивача через неналежне виконання останнім своїх договірних зобов'язань. Пункт 3.5. Договору передбачає, що ДК «Укргазвидобування» має право не поставляти скраплений газ в разі відсутності попередньої оплати. Позивач, порушуючи умови Договору, не перерахував кошти у встановлений договором термін. Як зазначається в позовній заяві, Позивачем було перераховано 143,75 грн. 21.09.2010, тоді як Договором передбачено сплату коштів в повному обсязі не пізніше 20.09.2010 року колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

          Як вбачається з умов договору, зокрема п. 3.5, де передбачено право відповідача не поставляти газ в разі відсутності попередньої оплати за скраплений газ, проте не звільняє відповідача від виконання обов’язку щодо поставки газу за договором взагалі, внаслідок такого порушення позивачем термінів передоплати газу. Натомість, умовами договору передбачено відповідальність позивача за прострочення термінів оплати газу.

До того ж, умовами п. 5.3 договору встановлено, що відповідач здійснює відвантаження скрапленого газу тільки в обсягах проведеної попередньої оплати відповідно до умов цього договору. Однак, матеріали справи не містять доказів поставки скрапленого газу за договором на суму попередньої оплати.

          Посилання відповідача на те, що рішення є незаконним та необ'єктивним через невідповідність висновкам викладеним в рішенні суду чинному законодавству України, не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року у справі № 20/25 колегія суддів не вбачає.

          Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2011 року у справі № 20/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 20/25 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Калатай Н.Ф.

                                                                                          Чорна Л.В.

22.04.11 (відправлено)