Постанова № 15026022, 18.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2011                                                                                           № 52/33

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:           Поляк О.І.

          Рудченка С.Г.

при секретарі:           Танцюрі Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Литвин А.С. – представник за дов. б/н від 07.12.2009 року

від відповідача: Горовий О.В. – представник за дов. б/н від 04.01.2011 року

від третьої особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства закритого типу “Будівельна фірма “Старатель”

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.02.2011 року (дата підписання – 21.02.2011 року)

у справі № 52/33 (суддя – Чебикіна С.О.)

за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Будівельна фірма “Старатель”

до Приватного підприємства “Приватна фірма “Силует”

третя особа на стороні відповідача Український консорціум “Екосорб”

про розірвання договору №ДГ-Л14508 від 14.05.2008 року та стягнення коштів, сплачених за названим договором, у розмірі 65000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року Акціонерне товариство закритого типу “Старатель” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, Приватного підприємства “Приватна фірма “Силует” за участю третьої особи - Українського консорціуму “Екосорб” , про розірвання договору № ДГ-Л140508 від 14.05.2008 року та про стягнення з відповідача 65000,00 грн. , мотивуючи неналежним виконанням останнім зобов’язань за договором № ДГ-Л140508 від 14.05.2008 року, за умовами якого відповідач повинен був виготовити , поставити та змонтувати на об’єкті позивача двері , проте не виконав. Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні .

У ході розгляду спору у судовому засіданні позивач уточнив правові підстави позову і на підставі того, що відповідач поставив неякісні двері , стверджував , що мав право на одностороннє розірвання договору і стягнення з відповідача безпідставно отримані тим кошти у розмірі 65 000 грн. Поряд з такими мотивами , позивач просив суд розірвати укладений між Приватним підприємством “Приватна фірма “Силует” та Акціонерним товариством закритого типу “Будівельна фірма “Старатель” договір № ДГ-Л140508 від 14.05.2008 р.

Ухвалою від 20.05.2010 року за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Український консорціум “Екосорб”.

За клопотанням відповідача суд 03.06.2010 року призначив товарознавчу експертизу, а провадження у справі зупинив до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

23.11.2010 року судом першої інстанції поновлено провадження у справі , а 09.02.11 р. - прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з віднесенням на позивача державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрат на оплату судової експертизи .

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем належними доказами істотного порушення відповідачем умов договору і прийшов до висновку про відсутність правових підстав як для розірвання договору № ДГ-Л140508 від 14.05.2008 року, так і для застосування наслідків розірвання договору у вигляді стягнення з відповідача 65000 грн. попередньої оплати. З мотивами та висновками суду першої інстанції не погодився позивач, який звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою і просив вказаний судовий акт скасувати , як незаконний, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що укладений між сторонами договір містить як елементи поставки , так і елементи підряду . Між тим, відсутність первинних бухгалтерських документів про реальну передачу позивачу виготовлених відповідачем дверей виключала не лише можливість перевірити їх якість , але й виконати інші умови договору, зокрема, щодо монтажу (встановлення) дверей на об’єкті позивача. За доводами апеляційного оскарження суд першої інстанції , пославшись у своїх висновках лише на думку експерта , не повно з’ясував обставини справи і при наявності істотних порушень відповідачем договору , не знайшов підстав для його розірвання і повернення позивачу виконаного за договором .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – без змін.

Ухвалою від 01.04.2011 р. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : Л.В. Кропивна (головуючий ), суддів Поляк О.І., Рудченко С.Г. прийняв апеляційну скаргу до розгляду та порушив апеляційне провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, які взяли участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлено предмет спору і відповідно його предмет доказування .

Дійсно, до предмету доказування у спорі , який виник між сторонами, входило з’ясування правових підстав для розірвання договору № ДГ-Л140508 від 14.05.2008 року і повернення сплачених на його виконання авансових платежів підряднику.

Позивач , обґрунтовуючи вимоги про розірвання договору та повернення йому попередньої оплати у розмірі 65000,00грн. , посилався на порушення відповідачем визначеного договором строку поставки дверей , відсутність видаткових накладних та акту передачі дверей, несвоєчасне попередження позивача про встановлення дверей та їх неякісне виготовлення.

Вказані обставини у їх сукупності, на думку позивача , мали наслідком виникнення у нього права вимагати у судовому порядку розірвання договору та повернення перерахованих відповідачу в якості попередньої оплати 65000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого .

Судовою колегією встановлено , що 14.05. 2008 року між Приватним підприємством “Приватна фірма “Силует” (виконавець) та Акціонерним товариством закритого типу “Будівельна фірма “Старатель”(замовник) було укладено договір № ДГ-Л140508, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по виконанню наступних робіт: виготовлення дверей металевих вогнетривких (ДСТУ Б В.2.6.-11-97), дверей металевих протипожежних (ТУ -У В.2.6.-28.1-22866125-001-2004), - далі двері або продукція; поставка дверей замовнику за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайка, вул. Коцюбинського, 9, ділянка № 36; монтаж дверей в підготовлені замовником для цього дверні пройоми, котрі знаходяться на об’єкті замовника за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайка, вул. Коцюбинського, 9, ділянка № 36.

Із специфікації , оформленої як додаток 1 до договору № ДГ-Л140508 від 14.05.2008 року , випливає , що вартість робіт , включаючи оплату на виготовлення та монтаж 64 дверей , погоджена сторонами у розмірі 92805,12 грн..

Згідно з пунктом 2.2 договору, замовник на протязі 5 (п’яти) банківських днів від дати підписання додаткової угоди (виписки рахунку-фактури) перераховує виконавцю в якості передоплати виконання робіт – 70 % загальної вартості за партію продукції.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що строк виконання робіт виконавцем, згідно п. 1.1.1 та 1.1.2 договору складає 24 робочих дні з моменту отримання 70% оплати, від загальної суми згідно п.2.2, на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.4. договору з моменту отримання дверей , відповідно до видаткових накладних , до замовника переходить право власності на двері та всі ризики, що пов’язані із забезпеченням їх зберігання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками від 16.05.2008 року на суму 40000 грн. та від 21.05.2008 року на суму 25000 грн., позивач на виконання умов договору протягом травня 2005 року перерахував відповідачу кошти в розмірі 65000,00 грн. (70 % від загальної вартості договору).

Факт перерахування вказаних коштів сторони не заперечували , а їх оплата була підставою , в силу пункту 2.3. договору , для виготовлення , доставки та монтажу партії дверей підрядником.

За змістом ч. 2 ст. 318 Господарського кодексу України поставка обладнання, пусконалагоджувальні та інші роботи, виконання окремих комплексів будівельних , монтажних та інших робіт, пов’язаних з будівником об’єктів , є предметом договору підряду .

Зважаючи на те, що предметом укладеного між сторонами договору є результат робіт з монтажу відповідачем виготовлених ним на замовлення позивача дверей на об’єкті замовника , слід погодитися з висновком суду першої інстанції про укладення між сторонами договору підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, викладеним у ч. 3 статті 849 ЦК України якщо підчас виконання роботи стане очевидним , що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити строк для усунення недоліків , а у разі невиконання підрядником цієї вимоги – відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи , у тому числі експертного дослідження, вбачається, що підрядник приступив до виконання робіт з порушенням строку, визначеного договором, і до 17.06.2008 р. не закінчив монтаж дверей, утім, замовник не призначив підряднику строк для виправлення недоліків і, відповідно, не набув права відмовитися від договору підряду.

Поряд з цим, оплатний характер підряду не передбачає можливості для розірвання договору підряду та повернення попередньої оплати після виконання підрядником робіт , навіть якщо замовник відмовився від їх прийняття , що випливає зі змісту ч. 4 ст. 849 ЦК України , за якою замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду , виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки , завдані розірванням договору.

В силу ст. 852 ЦК України якщо ж підрядник відступив від умов договору підряду , що погіршило роботу, або допустив недоліки у роботі, закон надає замовнику право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк; або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків; чи просити відповідного зменшення плати за роботу , якщо інше не встановлено договором . В іншому випадку , і за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду та інших істотних недоліків, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Заявлена замовником вимога про повернення авансових платежів після монтажу підрядником виготовлених ним дверей фактично означає звільнення замовника від оплати робіт, виконаних підрядником.

Між тим, судова колегія виходить з того , що за обсягом прав та обов’язків сторін у підряді та з огляду на норми цивільного законодавства про будівельний підряд і загальні норми про підряд, замовник не може бути звільнений від оплати вартості виконаних підрядником робіт, якщо у ході здійснення робіт не заявив підряднику про допущені ним відступи від умов договору, не відмовився від договору до виконання роботи підрядником , не довів того, що виявлені ним недоліки виключають можливість використання роботи для вказаної мети і не можуть бути усунені підрядником , замовником або третьою особою.

Позивач в апеляційній скарзі та у своїх поясненнях суду апеляційної інстанції посилався як на обставини неякісного виготовлення дверей відповідачем , відсутність видаткових накладних та довіреностей на їх прийом-передачу, так і на монтаж дверей підрядником без оформлення прийому-передачі видатковими накладними , довіреностями та актами прийому-передачі.

Судова колегія вважає, що такі доводи апелянта вказують на виконання підрядником роботи , ухилення замовника від її прийняття та відсутності сприяння замовника підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку , встановлених договором підряду, зокрема пунктом 5.2 договору.

Сама по собі відсутність видаткових накладних і довіреностей на прийняття виготовлених підрядником дверей не заперечує їх монтаж підрядником, в силу чого замовник не вправі вимагати розірвання договору підряду та повернення йому сплаченого авансу у розмірі 70% від вартості виготовлених та встановлених дверей, оскільки у такому випадку підрядник був би позбавлений оплати виконаної ним роботи із своїх матеріалів.

Доводи апелянта правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Посилання позивача на норми матеріального права , які регулюють поставку не заперечують суті правовідносин , що виникли між сторонами внаслідок укладення та виконання договору підряду.

До того ж, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що положення Закону України “Про захист прав споживачів” на правовідносини сторін не поширюються , адже під споживачем за змістом вказаного закону законодавець розуміє фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Безготівкові кошти у розмірі 65000 грн. за будь-яких обставин не можуть вважатися безпідставно отриманими відповідачем , що є необхідним для застосування ст. 1212 ЦК України , адже підставою їх перерахування позивачем на рахунок відповідача був саме укладений між ними договір.

За таких обставин справи, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту та задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства закритого типу “Будівельна фірма “Старатель”.

Державне мито за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта в силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 року у справі №52/33 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Будівельна фірма “Старатель” – без задоволення.

2.          Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Кропивна Л.В.

Судді                                                                                          Поляк О.І.

                                                                                          Рудченко С.Г.

22.04.11 (відправлено)