Постанова № 15026016, 14.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2011                                                                                           № 14/34

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           Бондар С.В.

          Кондратової І.Д.

при секретарі:           Кірієнко А.Л.

за участю представників:

від позивача:           Радзевіл А.В. – довіреність №09-32/87 від 11.03.2010 р.

від відповідача:          не з’явився, про час судового засідання повідомлений                                         належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу          Закритого акціонерного товариства “Маслозавод                     “Прилуки”

на ухвалу          

Господарського суду          Чернігівської області

від          22.02.2011 р.

у справі          №14/34 (суддя – Книш Н.Ю.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства           “Акціонерний комерційний промислово-          інвестеційний банк”

до          Закритого акціонерного товариства “Маслозавод           “Прилуки”

про          залік зустрічних грошових зобов’язань та           стягнення 14042782,50грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестеційний банк” (далі – ПАТ Промінвестбанк, позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Маслозавод “Прилуки” (далі – ЗАТ “Маслозавод “Прилуки”, відповідач) про залік зустрічних грошових зобов’язань та стягнення з 14042782,50грн.

Разом зі згаданою позовною заявою ПАТ “Промінвестбанк” подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все (рухоме та нерухоме) майно в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 14 042 782 грн. 50 коп., яке належить ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” на праві власності.

Заява обґрунтована тим, що в зв’язку з визнанням в судовому порядку недійсними договорів забезпечення до кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., вони не створюють для сторін правових наслідків, тому ПАТ “Промінвестбанк” вважає, що відповідач може скористатись можливістю щодо виключення запису з Державного реєстру іпотек та зняття заборони на відчуження майна, що є предметом іпотеки та реалізації його на користь третіх осіб, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду по даному позову про застосування двосторонньої реституції та стягнення кредиту та відсотків.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.02.2011 р. порушено провадження у справі №14/34, розгляд справи призначений на 22.02.2011 р.

Ухвалою від 22.02.2011 р. Господарським судом Чернігівської області у даній справі заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно (будівлі та споруди), що належать ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” на праві власності, яке знаходиться за адресою м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 36, загальною площею 14 455,8кв.м у межах ціни позову 14042782 грн. 50 коп., а саме:

1. Адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 1771,3кв.м, літера за планом земельної ділянки №1,

2. Прохідна, загальною площею 14,0кв.м, літера за планом земельної ділянки №2,

3. РП-10 (розподільчий пункт), загальною площею 40,9кв.м, літера за планом земельної ділянки №3,

4. Цех ЦМП (цільно-молочної продукції), загальною площею 4543,8кв.м, літера за планом земельної ділянки №4,

5. Склад навіс - літера за планом земельної ділянки №5,

6. Цех ЗЦМ (замінник цільного молока), загальною площею 4323,0кв.м., літера за планом земельної ділянки №6,

7. Допоміжний корпус, загальною площею 1009,1кв.м, літера за планом земельної ділянки №7,

8. Склад неспалимих матеріалів, загальною площею 1483,2кв.м., літера за планом земельної ділянки №8,

9. Склад аміаку та масел, загальною площею 64,4кв.м, літера за планом земельної ділянки №9,

10. Компресорна, загальною площею 626,2кв.м, літера за планом земельної ділянки №10,

11. Вертикальне планування промплощадки - літера за планом земельної ділянки №37,

12. Огорожа - літера за планом земельної ділянки №38,

13. Виробничі авто площадки - літера за планом земельної ділянки №39,.

14. Резервуари 50кубм - літера за планом земельної ділянки №40,

15. Градирня оборотного водопостачання - літера за планом земельної ділянки №44.

16. Металева площадка для відбору проб, загальною площею 579,9кв.м, - літера за планом земельної ділянки №45,

17. Залізнична колія - літера за планом земельної ділянки №46.

Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2011 р. скасувати.

Відповідач вважає, що оскаржувана ухвала порушує його процесуальні справа, оскільки судом першої інстанції не вірно оцінено дійсну необхідність застосування заходів до забезпечення позову. В заяві позивача та в ухвалі суду не зазначено посилання на докази та не вказано достатнього обґрунтування обставин, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції не дослідив тієї обставини, що позивач заявляючи вимогу про застосування заходів забезпечення позову, надав витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно датований 2007 р. Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд не пересвідчився, чи належить дане майно відповідачу.

Також, відповідач вказує на ту обставину, що арешт накладено на майно загальною вартістю – 11001830,79 грн. Однак, згідно іпотечного договору про задоволення вимог іпотекою держателя від 15.04.2008 р. вартість даного майна складає 26950000 грн. Суд першої інстанції, на думку відповідача, взагалі не вмотивував встановлення ціни будівель та споруд, на які накладено арешт. Суд в даному випадку посилався лише на дані викладені в заяві позивача, що призвело до зменшення вартісної оцінки майна майже в 2,5 від дійсної його вартості.

Відповідач також посилається на те, що на сьогоднішній день у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис за реєстраційним номером 7026219 про заборону на відчуження тих же об'єктів нерухомості, на які оскаржуваною ухвалою був накладений арешт. Тобто, на думку відповідача, ухвалою про застосування заходів забезпечення позову, суд фактично повторно наклав арешт на первісну заборону на відчуження майна.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, ухвала прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р. апеляційна скарга ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 14.04.2011 р.

В судове засідання з’явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представника відповідача, приймаючи до уваги те, що строк розгляду, даної апеляційної скарги відповідно до статті 102 Господарського процесуального кодексу України спливає 19.04.2011 р.

В судовому засіданні 14.04.2011 р. представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду І інстанції просив залишити без змін з мотивів у ній викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Згідно вимог ч. 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду: зокрема, ухвали про повернення позовної зави та про відмову у прийнятті позовної заяви. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. (ч. 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 15.04.2008р. між сторонами у справі був укладений кредитний договір №30, відповідно до якого банк (позивач) зобов’язувався надати позичальнику (відповідачу) 13500000грн., за умови наявності власних вільних кредитних ресурсів, на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язувався повернути кредит та сплатити проценти і комісійні винагороди, встановлені договором.

Пунктом 3.10 договору було передбачено, що зобов’язання банку (позивача) з надання кредиту виникає після оформлення:

1)          договору іпотеки будівель та споруд виробничого комплексу маслозаводу загальною площею 14455,8 кв.м. Заставною вартістю 26950000грн. без ПДВ. Майно, що передається в іпотеку належить позичальнику (відповідачу) та знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул.. Дружби народів, 36;

2)          договорів застави:

- обладнання комплексу маслозаводу в кількості 696 одиниць заставною вартістю 16237800грн. без ПДВ, що належать позичальнику (відповідачу) та знаходяться за адресою: Чернігівська область, м.Прилуки, вул.. Дружби народів, 36;

- транспортних засобів в кількості 37 одиниць, заставною вартістю 670379грн. без ПДВ, позичальнику (відповідачу) та знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул.. Дружби народів, 36;

- транспортних засобів в кількості 8 одиниць, заставною вартістю 97721грн., що належать майновому поручителю ВАТ “Галіїський маслозавод імені В.Ф.Мазуркевича та знаходиться за адресою: Житомирська область, Чуднівський район, с. Галіївка, вул.. Заводська, 20”;

- майнових прав на обладнання, що буде придбане за кредитні кошти на умовах,передбачених договором №1 від 09.04.2008 р., укладеним між позичальником (відповідачем) і ТОВ “Поліссяпродторг” на суму 7950000грн. в т.ч. ПДВ, заставною вартістю 5962500грн. без ПДВ;

3) договору фінансової поруки ВАТ “Галіївський маслозавод імені В.Ф.Мазуркевича”.

Вказаним пунктом кредитного договору передбачено, що загальна ціна заставного майна складає 49918400грн.

На виконання п. 3.10 кредитного договору 15.04.2008 р. між сторонами у справі був укладений іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Будівлі і споруди, на які накладено арешт згідно оскаржуваної ухвали є предметом іпотеки за згаданим договором.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. у справі №11/40-Д, якою змінено рішення Господарського суду Житомирської області від 13.07.2007 р., позов ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” до ПАТ “Промінвестбанк” у справі №11/40-Д був задоволений частково, визнано недійсними:

- кредитний договір №30 від 15 квітня 2008 р.;

- правочини щодо забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р. укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) філія “Відділення Промінвестбанку в м. Житомирі” (10014, м. Житомир, бульвар Новий, 5 , код 09311055) та ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” а саме:

- договір від 31 липня 2008 р. про внесення змін №1 до кредитного договору №30 від 15 квітня 2008 р.;

- договір від 27 листопада 2008р. про внесення змін №2 до кредитного договору №30 від 15 квітня 2008 р.;

- п.п. 1.1.1 іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.2008 р. №2903;

- п.п. 1.1.1 договору застави від 15.04.2008 р. № 2906;

- п.п. 1.1.1 договору застави від 15.04.2008 р. № 2907;

- договір застави майнових прав № 32 від 15.04.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008 р.;

- договір від 27.05.2008 р. про внесення змін до договору застави майнових прав № 32 від 15.04.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р.;

- договір застави майнових прав № 63 від 31.07.08р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008р.;

- договір застави майнових прав № 64 від 31.07.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008 р.;

- договір застави № 65 від 31.07.2008 р. в частині забезпечення кредитного договору №30 від 15 квітня 2008 р.

Аналізуючи умови пункту 3.10. кредитного договору та факт дотримання відповідачем вимог щодо укладення правочинів на його забезпечення, колегія дійшла висновку, що позивачем було здійснено передачу кредитних коштів відповідачу. Факт отримання вказаних коштів у розмірі 13500000грн. згідно кредитного договору не заперечується і з боку відповідача.

Зважаючи на ті обставини, що кредитний договір та похідні від нього правочини були визнані недійсними, кошти отриманні відповідачем позивачу не повернуті, останній звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про застосування двохсторонньої реституції шляхом заліку зустрічних грошових зобов’язань щодо відсотків за користування кредитним договором за період, що передує дню винесення судом рішення у справі про визнання кредитного договору недійсним та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 14042782,50грн. При цьому ПАТ “Промінвестбанк” просить суд вжити заходів до забезпечення позову в межах його ціни.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви ПАТ “Промінвестбанк” і накладення арешту на нерухоме майно (будівлі та споруди), що належать Закритому акціонерному товариству “Маслозавод “Прилуки” на праві власності, яке знаходиться за адресою м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 36, загальною площею 14 455,8 кв.м у межах ціни позову 14042782 грн. 50 коп. виходячи з наступного:

Згідно вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У разі, якщо необхідність вжиття заходу до забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у випадку невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи предмет позову у справі №14/34 складає вимога щодо застосування двохсторонньої реституції за кредитним договором №30 від 15.04.2008 р. та стягнення переданих відповідачу 13500000грн. кредиту і відсотків за користування вказаними коштами у розмірі 542782,50грн.

На момент звернення позивача із позовом, кредитний договір та договори укладені на його забезпечення в судовому порядку визнані недійсними. На даний час рішення та постанова, якими вони були визнаній недійсними є чинними, тому існує ймовірність того, що відповідач (ЗАТ “Маслозавод “Прилуки”) може реалізувати зазначене нерухоме майно. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що позивач зазначив достатньо обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення даного позову, тобто судом першої інстанції правомірно задоволено заяву ПАТ “Промінвестбанк”.

При цьому слід зауважити наступне: доводів або доказів на підтвердження наявності у відповідача коштів на рахунках, на які можливо накласти арешт для забезпечення виконання рішення у даній справі не наведено.

Викладені в апеляційній скарзі заперечення скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне:

Право власності на вказане в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову нерухоме майно підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно №286 від 16.05.2005 р. (а.с. 76) та копією реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.12.2007 р. (а.с. 77-78). Відповідач не надав суду доказів стосовно зміни власника вказаного нерухомого майна, відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, тому його посилання на неналежне встановлення судом першої інстанції власника спірного майна є безпідставним.

Доводи відповідача щодо заниження судом першої інстанції вартості нерухомого майна, на яке накладено арешт спростовується тим, що зазначена вартість майна в розмірі 11 001 830,79 грн. міститься в єдиному офіційному документі, який надавався ЗАТ “Маслозавод “Прилуки” при укладанні договору іпотеки в 2008 році – з витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП “Прилуцьке бюро технічної інвентаризації” за №1707847 від 17.12.2007 р. (а.с 78).

Частиною 3 пункту 4 статті 18 Закону України від 05.06.2003 року №898-IV “Про іпотеку” визначено, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки. Частиною 2 статті 5 Закону України від 19.06.2003року № 979-IV “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” встановлено, що оцінка предмета іпотеки здійснюється за згодою сторін, якщо інше не передбачено іпотечним договором. Отже, вартість майна в розмірі 26 950000грн., на яку посилається апелянт в обґрунтування своїх вимог, фактично є визначеною за згодою сторін ринковою вартістю нерухомості станом на початок року 2008 р. і станом на дату накладення арешту – 22.02.2011 р. не може визнаватись об’єктивною.

Крім того, колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 253 Наказу Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” однією з підстав для зняття нотаріусом заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, є заява заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним. З вказаного вбачається, що наявність рішення суду про визнання договору іпотеки недійсним, яке набрало законної сили та на підставі якого у приватного нотаріуса, який посвідчував договір іпотеки 15.04.2008 р. станом на сьогоднішній день є всі підставі для зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна. І відповідно апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності обставин, які можуть утруднити виконання рішення у даній справі (а саме: можливість реалізації відповідного нерухомого майна, яке було предметом договору іпотеки). Отже, твердження відповідача про безпідставність накладення арешту на перераховане нерухоме майно загальною вартістю 11001830,79 грн. з тієї підстави, що воно в даний час вже перебуває під арештом є необґрунтованим, оскільки як вже вказувалось, відповідач має всі підстави для його зняття.

Одночасно, апеляційна інстанція зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі фактично ототожнює такі поняття, як “накладення арешту на майно” і “заборона відчуження нерухомості”. Таке посилання є помилковим, оскільки накладення арешту на майно є одним із способів забезпечення позову, передбаченим приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України і, відповідно до статті 68 цього ж кодексу, може бути скасований лише ухвалою чи рішенням господарського суду, яким був накладений, а заборона відчуження нерухомості – спосіб забезпечення договору іпотеки, який вчиняється відповідно до пункту 102 наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” і як вже зазначалось раніше, може бути зняте в порядку передбаченому пунктом 253 цієї інструкції, тобто, згадані поняття є різними за своєю правовою природою.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2011 р. Відповідно апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 66, 67, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Маслозавод “Прилуки” залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2011 р. у справі №14/34 залишити без змін.

3.Справу №14/34 повернути до Господарського суду Чернігівської області .

Головуючий суддя                                                                      Попікова О.В.

Судді                                                                                          Бондар С.В.

                                                                                          Кондратова І.Д.

21.04.11 (відправлено)