Постанова № 15026004, 31.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2011                                                                                           № 11/11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           Бондар С.В.

          Кондратової І.Д.

при секретарі:           Кірієнко А.Л.

за участю представників:

від позивача:                     Постернак І.М. – довіреність №б/н від 21.01.11 р.

від відповідача:                    Шевчук В.А. – довіреність №б/н від 26.10.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко”

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р.

у справі № 11/11 (суддя – Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НПО Київ-Сплав”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко”

про стягнення 26546,47 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “НПО Київ-Сплав” (далі – ТОВ “НПО Київ-Сплав”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко” (далі – ТОВ “Еко”, відповідач) 20443,20 грн. заборгованості за договором підряду № 12/11-08 від 10.11.2008, 3352,68 грн. інфляційних збитків, 1080,41 грн. - трьох відсотків річних та 1670,18 грн. пені, всього 26546,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за згаданим договором позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень підрядні роботи з виконання електромонтажних робіт, вартість яких становить 575443,20 грн. Однак оплата за роботи відповідачем була здійснена не в повному обсязі, заборгованість становить 20443,20 грн., тому позивач просить стягнути у судовому порядку з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р. у справі №11/11 позов задоволений в повному обсязі, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НПО Київ-Сплав” 20 443 грн. 20 коп. основного боргу, 3 352 грн. 68 коп. – втрат від інфляції, 1080 грн. – 3% річних, 1670грн. 18 коп. – пені, 265грн. 46 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач в скарзі зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не досліджено ту обставину, що п. 2.2.4. Договору підряду передбачено, що: “по закінченню етапів робіт підрядник зобов'язаний замовнику 2 (два) екземпляра Акта приймання виконаних робіт (форма КБ 2В) з накладними на матеріали і обладнання, актами на приховані роботи і довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3)”. Так, на виконання вказаного пункту договору позивач надав відповідачу акти виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року від 27 лютого 2009 року на суму 255650грн. 40 коп. і за лютий 2009 року від 27 лютого 2009 року на суму 319 792 грн. 80 коп., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на суму 255 650 грн. 40 коп. і за лютий 2009 року на суму 319 792 грн. 80 коп. Однак, позивач не надав відповідачу накладні на матеріали та обладнання, акти прихованих робіт. Крім цього, для перевірки даних та здійснення оцінки виконаних робіт позивач не надав відповідачу журнал обліку виконаних робіт. Таким чином, відповідач вважає, що він, відповідно до приписів статті 538 Цивільного кодексу України, мав законні підстави для зупинення виконання грошового зобов’язання за договором підряду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2011р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 31.03.2011 р.

В судовому засіданні 18.01.2011р. представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутній представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду І інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 10.11.2008 між ТОВ “Еко” (замовник) і ТОВ “НПО Київ-Сплав” (підрядник) укладено договір підряду № 12/11-08.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов’язується виконати поставку матеріалів та обладнання, а також виконати електромонтажні роботи по внутрішньому електропостачанню та електроосвітленню у торгівельно-сервісному центрі Замовника, що знаходиться за адресою: м.Константинівка, вул. Громова, 55.

Замовник зобов’язався надати підряднику об’єкт для виконання робіт, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт та матеріалів за договором визначається у додатку № 1 та на момент укладання договору становить 601843,20 грн. Договірна ціна, зазначена у вказано пункті договору, включає в себе відшкодування витрат підрядника та оплату виконаних ним робіт (п.3.2 договору).

Згідно із п. 5.1 договору здача-приймання виконаних робіт проводиться згідно акта прийняття виконаних робіт (формою КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

За умовами договору підряду № 12/11-08 замовник проводить оплату робіт в наступному порядку:

-          авансовий платіж в розмірі 560000,00 грн. (п. 3.4.1 договору);

-          остаточний розрахунок за виконані роботи проводяться замовником протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами останнього акта приймання виконаних робіт (п. 3.4.2 договору).

11.11.2008 р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №КС 1111/2-4

В період з 14.11.2008 р. по 17.12.2008 р., відповідно до банківських виписок (а.с. 42-68) та довідки ПАО “КБ “Актив-банк” (а.с. 114) на виконання п. 3.4.1 договору підряду № 12/11-08 замовник перерахував на рахунок підрядника грошові кошти в розмірі 540000грн. як передоплату підрядних робіт.

В порядку виконання вимог договору підряду, підрядником були виконані, а замовником прийняті замовлені електромонтажні роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на суму 255650,04 грн. та актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на загальну суму 255650,04 грн., підписаним сторонами 27.02.2009, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на суму 319792,80 грн. та актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на загальну суму 319792,80 грн., який підписаний сторонами 27.02.2009. Виконані Підрядником роботи прийняті замовником 27.02.2009 без зауважень. Загальна вартість виконаних робіт складає 575443,20 грн.

Таким чином, враховуючи проведену відповідачем передоплату вартості підрядних робіт, після їх прийняття до сплати підлягає 35443,20грн.

В подальшому, 15.07.2009 р. та 19.02.20010 р. відповідач сплатив ще 15000грн.

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем не виконано свого зобов’язання за вказаним договором і не оплачено повну вартість виконаних робіт за договором, просить суд зобов’язати ТОВ “Еко” сплатити вартість виконаних робіт у розмірі 20443,20грн., пеню за невчасне виконання грошового зобов’язання, 3% річних та інфляційні втрати.

Колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 вказаного кодексу).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (п.1 статті 839 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як було зазначено раніше, факт виконання підрядником робіт визначених договором підряду підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на суму 255650,04 грн. та актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на загальну суму 255650,04 грн. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на суму 319792,80 грн. та актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на загальну суму 319792,80 грн.

Відповідно до п. 3.4.2. договору кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами останнього акта приймання-передачі виконаних робіт.

В зв’язку з тим, що останній акт приймання-передачі виконаних робіт сторонами був підписаний 27.02.2009 р., прострочення відповідача починається з 14.03.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав своє зобов’язання щодо оплати проведених робіт лише частково, а саме на суму 15000,00 грн., тобто заборгованість відповідача перед позивачем становить 20443,20 грн.

26.10.2010 сторонами складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджено, що борг відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 20443,20 грн.

Доводи відповідача про зупинення ним виконання свого обов’язку щодо повної оплати робіт у зв’язку з невиконанням позивачем умов п. 2.2.4. договору підряду, відповідно до якого по закінченню робіт підрядник має надати замовнику 2 примірники акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) з накладними на матеріали та обладнання, актами про приховані роботи і довідку про вартість виконаних робіт є безпідставними, оскільки п. 3.4.2. зазначеного договору обов’язковою умовою для здіснення кінцевого розрахунку для оплати виконаних робіт договором є підписання останнього акта приймання виконаних робіт. Відповідачем були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, чим погоджено вказані в них суми. Крім того, відповідач не надав доказів того, що він звертався з вимогою до позивача та отримав від нього відмову щодо надання журналу обліку виконаних робіт, накладних на матеріали та обладнання і актів прихованих робіт.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення суми основного боргу в розмірі 20443,20 грн.

Відповідно до ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що з наданого позивачем розрахунку про порядок нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивач нарахував вказані суми з урахуванням боргу у розмірі 20443,20грн., що є невірним з огляду на те, що прострочення зобов’язання відповідачем наступило 14.03.2009 р. На вказану дату заборгованість складала 35443,20 грн., тобто сума пені мала розраховуватись саме з цього розміру заборгованості і складає 4106,56грн.

Однак, в зв’язку з тим, що відповідно до п. 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд може право вийти за межі позовних вимог лише за наявності клопотання зацікавленої особи, а такого клопотання від позивача не надходило, тому вказана вимога може розглядатись в межах заявлених сум.

В зв’язку з викладеним і доведеністю факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3352,68 грн. втрат від інфляції та 1080,41 грн. - 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1670,18 грн. і дана вимога судом першої інстанції була задоволена. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією місцевого суду з огляду на наступне:

Пунктом 7.3 договору підряду № 12/11-08 від 10.11.2008 передбачено, що замовник за порушення зобов’язань, визначених п. 3.4 договору, на вимогу підрядника зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми неоплачених робіт за кожен день прострочки.

Згідно ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням приписів вказаних норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у позивача дійсно виникло право вимагати від відповідача сплати пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, однак, однак, посилаючись на приписи ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, не враховано того, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вже було з’ясоване, відповідач мав сплати позивачу повну вартість виконаних робіт до 13.03.2009 р. включно, тобто прострочення настало з 14.03.2009 р. і пеня мала нараховуватись до 13.09.2009 р.

З розрахунку, який додано до позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути пеню за період з 15.06.2010 р. по 15.12.2010 р., тобто за шість місяців, що передували зверненню з позовом, що суперечить нормам чинного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2009 р.у справі №5/634-08.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 1111,21 грн. за період з 15.06.2010 р. по 15.12.2010 р. задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є помилковим в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені, оскільки місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права, а саме ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р. у цій справі підлягає частковому скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, і відповідно, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р. у справі №11/11 скасувати в частині стягнення пені. В решті – рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко” (030450, м.Київ, Проспект Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НПО Київ-Сплав” (83055, м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 144/3, ідентифікаційний код 33417144) 20 443 (двадцять тисяч чотириста сорок три) грн. 20 коп. основного боргу, 3 352 (три тисячі триста п’ятдесят дві) грн. 68 коп. – втрат від інфляції, 1 080 (одна тисяча вісімдесят) – 3% річних, 248 (двісті сорок вісім) грн. 76 коп. державного мита за подання позовної заяви та 221 (двісті двадцять одна) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У стягненні пені в розмірі 1670,18 грн. відмовити.”

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НПО Київ-Сплав” (83055, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, б. 144/3, 86118, Донецька область. м. Макіївка, вул. Рибалка, 16, ідентифікаційний код 33417144, рахунок №26005210180478 в АТ “ПроКредит Банк” м. Київ, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко” (030450, м. Київ, Проспект Науки, 8, 03056, м. Київ, вул. Польова, 24, ідентифікаційний код 32104254, рахунок №26001380658941 у Київській обласній філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 321013) 8 (вісім) грн. 35 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу №11/11 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Попікова О.В.

Судді                                                                                          Бондар С.В.

                                                                                          Кондратова І.Д.

11.04.11 (відправлено)