Рішення № 15025091, 21.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" квітня 2011 р.Справа № 16/5007/41/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Скляров Д.М., дов. № 21 від 10.01.11 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)

про стягнення 154468,21 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 154468,21 грн., з яких 70000,00 грн.заборгованість за кредитом, 43072,12 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 32545,68 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо погашення кредиту, 8850,41 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подала, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась, а тому неявка відповідача належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Національний кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 52/07 (а.с.8 -10).

Відповідно до пп.2.1 договору, банк (позивач) надав позичальнику (відповідачу) кредит у сумі 70000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пп.2.2 договору, кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 16 червня 2008 року.

Відповідно до пп.3.1 договору, кредит надається банком позичальнику одноразово шляхом видачі йому готівкою - не пізніше наступного банківського дня з дати отримання від позичальника розрахункового документу на отримання готівки.

Підпунктом 3.2 договору передбачено, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 20 ( двадцять ) відсотків річних.

Відповідно до пп.3.4 договору, відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця та сплачуються позичальником на відповідний рахунок у філії АКБ "Національний кредит" в м.Житомирі щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні суми кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості.

Відповідно до пп.4.2.1 договору, відповідач, як позичальник, зобов'язалася надавати у банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням і погасити заборгованість за кредитом перед банком відповідно до пп.2.2 цього договору шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості з поточного рахунку та у будь - який інший незаборонений чинним законодавством спосіб на позичковий рахунок, вказаний у пп.3.1 цього договору.

У випадку прострочення повернення кредиту позичальник зобов'язалася перераховувати кошти, що призначені на погашення кредиту, на рахунок простроченої заборгованості за кредитом, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

Відповідно до пп.4.2.2 договору, відповідач, як позичальник, зобов'язалася своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

У випадку несвоєчасної сплати відсотків (у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом) позичальник зобов'язалася перераховувати кошти, що призначені для погашення відсотків, на рахунок простроченої заборгованості за відсотками, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.

Сторони встановили, що у випадку, якщо після прострочення сплати відсотків позичальник здійснить перерахування коштів на рахунок, відкритий банком і вказаний у пп.3.4 цього договору, банк набуває право самостійно зарахувати ці кошти на рахунок простроченої заборгованості за відсотками позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору № 52/07 від 17.12.07р. позивач надав відповідачу кредит, що підтверджується банківською випискою по рахунку коштів від 26.12.07 р. (а.с.12).

Згідно даних позивача, відповідачем не виконані умови договору, своєчасно не повернуті заборгованість за кредитом та відсотки по ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки ( штраф, пеня ).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пп.5.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Відповідно до пп.5.3 договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюються від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем згідно кредитного договору № 52/07 від 17.12.07р. становить 154468,21 грн., з яких:

- 70000,00 грн. сума боргу за кредитом;

- 43072,12 грн. сума боргу по сплаті процентів за користання кредитом;

- 32545,68 грн. сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо погашення кредиту;

- 8850,41 грн. сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком суми боргу та штрафних санкцій (а.с.7), підписаним позивачем актом звірки розрахунків станом на 01.03.11р. (а.с.29) та довідкою позивача (а.с.34).

Повідомлення позивача № 13-07/973 від 04.03.11р. про сплату боргу згідно кредитного договору відповідач залишив без задоволення (а.с.13).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорила, доказів сплати боргу не подала.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 70000,00 грн. боргу за кредитом, 43072,12 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 32545,68 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо погашення кредиту, 8850,41 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом згідно кредитного договору № 52/07 від 17.12.07р.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає: 10004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", 04053, м.Київ, вул.Тургенєвська 52/58, ідентифікаційний код 20057663 - 70000,00 грн.боргу за кредитом, 43072,12 грн. боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 32545,68 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо погашення кредиту, 8850,41 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом, 1544,69 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 21.04.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом про вруч.).