Рішення № 15025053, 21.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" квітня 2011 р. Справа № 5/5007/14/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіна Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача Шлапацький В.П. - дов. №156 від 07.06.10р.;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" (м. Вінниця)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (с.Рудня-Бистра Олевський район Житомирська область)

про стягнення 6047,66 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості в сумі 6047,66 грн. згідно договору купівлі-продажу №13-02/3 від 13.02.08р.

11.04.11р. на запит суду надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого, станом на 07.04.11р. місцезнаходження СТОВ "Мрія" - Житомирська обл., Олевський р-н., с. Рудня-Бистра, вул. Леніна, 4.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове пояснення від 17.03.11р. (а.с. 65). Позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у вказаних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 07.04.11р. до суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 31.03.11р., направлена відповідачу за адресою: Олевський район, с. Рудня-Бистра, вул. Леніна, 4, з відміткою поштового відділення: "За зазначеною адресою не існує".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Оскільки, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 07.04.11р. місцезнаходження СТОВ "Мрія" - Житомирська обл., Олевський р-н., с. Рудня-Бистра, вул. Леніна, 4 і саме на вказану адресу надсилалися ухвали суду, адресовані відповідачу, останнього належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Остер" (позивач, продавець) та СТОВ "Мрія" (відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу №13-02/3 (далі - Договір (а.с.10,11)).

Згідно п. 1.1. вказаного Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити засоби захисту рослин (надалі - Товар) у погодженому сторонами асортимені.

Кількість, асортимент та ціни на Товар визначаються в дадатках до цього Договору, які становлять його невід'ємну частину, підпис на яких покупця, свідчить про погодження сторонами вартості та кількості Товару (п.1.2 Договору).

Додатком №3 до Договору №13-02/3 купівлі-продажу від 13.02.08р., сторони погодили асортимент, кількість, ціну та вартість товару (а.с.12).

Позивач зазначив, що 30.04.08р. поставив відповідачу товар на передбачених Договором та Додатком №3 до нього умовах загальною вартістю 3844,74грн., на підтвердження чого надано видаткову накладну №НР-0000118 від 30.04.2008 року (а.с. 13).

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, покупець здійснює передоплату у розмірі 20% від загальної вартості товару в безготівковій формі на поточний рахунок Продавця на протязі трьох банківських днів з дня укладення даного Договору.

Згідно п.2.1.2. Договору, несплачену суму вартості товару (сума з відрахуванням передоплати) Покупець сплачує шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця з терміном оплати 1 (першого) листопада 2008 року.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання по оплаті товару, за даними позивача, на день звернення його до суду, заборгованість відповідача за поставлений товар становила 3844,74грн.

Пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, що за прострочення покупцем виконання зобов'язання, передбаченого п. 3.2.1. цього Договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несплати, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочки.

Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку (п.5.4. Договору).

На підставі п. 5.3. та п. 5.4. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання, яка за розрахунком позивача складає 2010,68грн. (а.с.16).

Крім того, згідно п.5.5. Договору, який передбачає, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості фактично отриманого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України, позивач нарахував штраф у розмірі 192,24грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли відносини купівлі - продажу, які грунтуються на договорі купівлі-продажу №13-02/3 від 13.02.08р. та додатках до нього.

Так, ст. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно наданої позивачем накладної № РН-0000118 від 30.04.08р., відповідачу дійсно було передано товар загальною вартістю 3844,74грн.

За вказаних обставин, у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунки на суму 3844,74грн.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, пунктом 2.1.2 Договору встановлений граничний термін оплати - 1 листопада 2008 року.

За таких обставин, у відповідача виник обов'язок оплатити товар у строк, передбачений Договором.

Оскільки у вказані строки відповідач свої зобов'язання не виконав, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача 3844,74грн. за поставлений товар.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 1 статті 259 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 5.4. Договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Таким чином, позивач правомірно нарахував пеню за період з 01.11.08р. по 06.01.11р. (а.с. 16). Однак судом встановлено, що позивачем, на підставі п. 5.3 Договору, невірно здійснено її розрахунок і, як наслідок, завищено розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за період з 10.09.10р. по 24.02.11р. на 296,02 грн., у зв'язку з невірним застосуванням облікової ставки НБУ - 12% за весь період прострочки, без врахування її змін. Застосування при здійсненні розрахунків облікової ставки у вказаному розмірі підтверджено і у письмових обгрунтуваннях, наданих представником позивача в процесі розгляду справи (а.с. 65).

Згідно здійсненого судом перерахунку, пеня, що підлягає стягненню за вказаний позивачем період, складає 1714,66грн., тому в стягненні 296,02грн. пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування.

Що стосується нарахованого позивачем, згідно п. 5.5. Договору, штрафу у розмірі 192,24грн. (а.с. 17), перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає дану суму обгрунтованою та правомірно заявленою.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до діючого законодавства та такими, що підлягають задоволенню на суму 5751,64грн., з яких: 3844,74грн. основного боргу, 1714,66грн. пені та 192,24грн. штрафу.

В частині стягнення 296,02грн. пені слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (11031, Житомирська обл., Олевський р-н., с. Рудня-Бистра, вул. Леніна, 4, код 05418678)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" (21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Артема, 7, код 23103085):

- 3844,74грн. основного боргу;

- 1714,66грн. пені;

- 192,24грн. штрафу;

- 97,01грн. державного мита;

- 224,45грн. витрат на інформаційно-терхнічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 296,02грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 22 квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу (рек. з повідомл. про вруч).