Рішення № 14975101, 19.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" квітня 2011 р.

Справа № 16/5007/37/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Махновський А.А., дов. №31/3 від 31.03.11р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича" (с.Галіївка Чуднівського району Житомирської області)

до Дочірнього підприємство "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м.Житомир)

про стягнення 159132,66 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 159131,66 грн. боргу за поставлений товар згідно договору поставки від 01.01.10р. № 51.

Заявою від 28.03.11р. позивач змінив підставу позову без зміни розміру позовних вимог. Зокрема зазначив, що зобов'язання відповідача виникли не на підставі зазначеного договору, а на підставі факту поставки товару по відповідним видатковим накладним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви від 28.03.11р.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича" (позивач) передав, а Дочірнє підприємство "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) прийняв товар, а саме: молоко коров'яче первинної обробки та молоко знежирене (відвійку) на загальну суму 176527,31 грн., що підтверджується видатковими накладними № 00224 від 14.01.11р. на суму 51968,70 грн., № 00225 від 15.01.11р. на суму 9441,60 грн., № 00226 від 16.01.11р. на суму 32560,50 грн., № 00257 від 17.01.11р. на суму 8166,11грн., № 00242 від 17.01.11р. на суму 8977,50 грн., № 00307 від 18.01.11р. на суму 65412,90 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 01.01.11р. № 1362 (а.с.35 -38).

Згідно даних позивача, відповідач розрахувався за отриманий товар частково, на суму 16394,66 грн.

Таким чином, між сторонами існують правовідносини з поставки товару, які оформлені накладними, сума боргу за якими становить 160132,66 грн.

Проте, в судовому засіданні представник позивача, посилаючись на свої права, просив стягнути з відповідача 159132, 66 грн. боргу за відпущений товар.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать..., а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензію позивача від 01.02.11 р. про сплату боргу, відповідач в повному обсязі не задовольнив.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 159132,66 грн., що підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків станом на 31.01.11р. та 06.04.11р. (а.с.43,46) та довідкою позивача від 19.04.11р. (а.с.42).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було порушено вимоги вищезазначених норм чинного законодавства.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 159132,66 грн. боргу за відпущений товар.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", 10031, м.Житомир, вул.Ватутіна 45, ідентифікаційний код 32176931:

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича", 13251, с.Галіївка Чуднівського району Житомирської області, вул.Заводська 20, ідентифікаційний код 00445363 - 159132,66 грн. боргу за відпущений товар, 1592,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 19.04.11р.

Суддя

Гансецький В.П.

Друк:: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідомл. про вруч.).