Постанова № 15024969, 19.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р. № 9/269-10-5156 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяПолянський А.Г.,

суддіСибіга О.М.,

Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргуПБГ "Інтобуд" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 р.,

у справі № 9/269-10-5156 Господарського суду Одеської області

за позовомПБГ "Інтобуд"

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1.,

провизнання недійсним договору

за участю представників сторін:

позивача не з'явились, відповідача не з'явились.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.04.2011 р., у зв'язку з відрядженням судді Муравйова О.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий Полянський А.Г., судді - Сибіга О.М., Яценко О.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р. (суддя Меденцев П.А.) у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 р. (судді Поліщук Л.В., Бандура Л.І., Туренко В.Б.) рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2011 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ПБГ "Інтобуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2008 р. між СПД-ФО ОСОБА_1 (продавцем) та Промислово-будівельною групою "ІНТОБУД" (покупцем) був укладений договір поставки, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобовязався поставити покупцю 4500 тон піску, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором.

Судами встановлено, що спірний договір поставки від 05.08.2008 р., укладено у формі єдиного документу, підписано сторонами і скріплено їхніми печатками, тобто з дотриманням письмової форми вчинення правочинів.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним вказаного договору, позивач зазначав про укладення договору поставки № 05/08 від 05.08.2008 р., з порушенням вимог частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України, а саме те, що сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, зокрема, відносно номенклатури (асортименту) продукції та ціни договору.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами відзначено, що відповідно до пункту 19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р., в договорі обовязково повинні визначатися номенклатура (асортимент), кількість та якість продукції, строки поставки та ціна, а в довгостроковому договорі по прямих тривалих та тривалих господарських звязкам найменування, групова номенклатура (асортимент) і кількість продукції, порядок та строки узгодження і надання специфікацій.

Умовами договору було передбачено, що СПД-ФО ОСОБА_1, зобовязався поставити ПБГ "ІНТОБУД" 4 500 т піску за ціною 55 грн. за 1 тонну, загальною вартістю 247500 грн., в тому числі ПДВ 41250 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що у спірному договорі № 5/08 від 05.08.2008 р., сторонами передбачено всі істотні умови, які характерні для договорів поставки, а саме: предмет договору - пісок; кількість піску, що поставляється, - 4500 т; якість продукції відповідає вимогам ГОСТ 8267-82; ціна - 55,00 грн. за 1 тонну; загальна вартість продукції, що поставляється, - 247500 грн., строки поставки - протягом 5-ти банківських днів після надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що пісок було поставлено позивачу відповідно до його потреб, що не суперечить ч. 2 ст. 671 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору.

Слід зазначити, що СПД-ФОП ОСОБА_1, на виконання умов договору, здійснив позивачу поставку піску в наступних розмірах: 27.08.2008 р. - 181,82 т піску на суму 10 000 грн., що підтверджується видатковою накладною №А-00000080 від 27.08.2008 р. та податковою накладною № 69 від 27.08.2008 р. (рахунок-фактура № А-00000122); 09.09.2008 р. - 603,18 т піску на суму 33 175 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000086 від 09.09.2008 р. та податковою накладною № 76 від 09.09.2008 р. (рахунок-фактура № А-00000129); 09.09.2008 р. - 362,72 т піску на суму 19 950 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000089 від 09.09.2008 р. і податковою накладною № 77 від 09.09.2008 р. (рахунок-фактура № А-00000129); 01.11.2008 р. 1 281,1 т піску на суму 70 460,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000110 від 01.11.2008 р. та податковою накладною № 97 від 01.11.2008 р. (рахунок-фактура № А-00000129).

Позивач здійснив оплату відповідачу по рахункам № А-00000122 та № А-00000129 на загальну суму 77 075 грн.

За таких обставин, сторонами частково виконано умови договору поставки.

Судами правомірно було відхилено доводи позивача стосовно того, що всупереч ч. 3 ст. 685 ЦК України в договорі відсутні умови щодо тари і упаковки товару, оскільки вказані вимоги відносно тари та упаковки не є істотною умовою вказаного договору поставки, з огляду на предмет договору пісок.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і обєктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Промислово-будівельна група "Інтобуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року у справі № 9/269-10-5156 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Сибіга О.М.

Яценко О.В.