Постанова № 15024767, 14.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 квітня 2011 р. № 14/39

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя

Судді:Могил С.К.,

Борденюк Є.М.,

Вовк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Затишок" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2011 у справі № 14/39 господарського суду Закарпатської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

доприватного підприємства "Затишок"

простягнення 9 366 679, 75 грн.,

за участю представників

позивача:Казаєва О.О.,

відповідача:Фоменко А.В., В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось до господарського суду з позовом в якому просило стягнути з приватного підприємства "Затишок" 9 366 679, 75 грн. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням господарського суду, приватне підприємство "Затишок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в прийнятті якої було відмовлено з тих підставі, що згідно із внесеними до Господарського процесуального кодексу України змінами та доповненнями, зокрема, ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевих господарських судів можуть бути предметом касаційного оскарження лише після їх перегляду в апеляційному порядку.

Звертаючись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року, відповідачем в якості доказів сплати державного мита надано платіжне доручення № 425 від 25 листопада 2010 року про сплату 12 750, 00 грн. за розгляд касаційної скарги, із зазначенням того що отримувачем платежу є УДК у Печерському районі м. Києва.

Враховуючи, що правильними реквізитами платежу при сплаті державного мита за подання апеляційної скарги є: Львівський апеляційний господарський суд, розрахунковий рахунок № 31119095700006, банк –УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК у Личаківському районі м. Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не надано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку.

У зв’язку з наведеною обставиною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2011 року апеляційну скаргу відповідача було повернуто останньому на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд до апеляційного господарського суду. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", відповідно до якої державне мито, що справляється, зокрема, із апеляційних та касаційних скарг зараховується до Державного бюджету України, що, на думку скаржника, свідчить про безпідставне повернення апеляційної скарги у зв’язку з відсутністю доказів сплати державного мита.

Переглянувши оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду, дослідивши доводи скаржника, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за дії, пов'язані з видачею охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, і за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин, та за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи; за дії, передбачені підпунктами "б" - "е", "и", "к", "л" та "н" пункту 6 статті 3, в частині, що стосується загальногромадянських закордонних паспортів, яке зараховується до Державного бюджету України.

Згідно з п. 13 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарських судів, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, зараховується до державного бюджету України.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Враховуючи, що в даному випадку скаржник повинен був довести факт зарахування до Державного бюджету України 12 750, 00 грн. державного мита за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, досліджуючи надане платіжне доручення, в якому зазначені реквізити оплати мита за касаційний перегляд, повинен був прийняти до уваги ті обставини, які передували подачі апеляційної скарги, зокрема, внесення до Господарського процесуального кодексу України змін до встановленого порядку оскарження судових рішень, помилкову подачу касаційної скарги на рішення місцевого суду, що не було переглянуто судом апеляційної інстанції та відсутність підстав вважати, що сплачене державне мито було повернуто скаржнику з Державного бюджету України.

Так, за висновком колегії суддів касаційної інстанції, матеріали даної справи свідчать, що апеляційним судом помилково відхилено надане скаржником платіжне доручення, відповідно до якого державне мито у встановленому законодавством розмірі було зараховано до Державного бюджету України.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскарженої ухвали апеляційного господарського суду та передачі справи на розгляд до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги з урахуванням наведених в даній постанові вказівок.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного підприємства "Затишок" задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2011 у справі № 14/39 скасувати, справу передати до Львівського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Борденюк Є.М. Вовк І.В.