Постанова № 15024760, 19.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р. № 19/129-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І. головуючого (доповідач),

Білошкап О.В.,

Заріцької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції та розпорядника майна приватного підприємства "Гедеон" на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 31.01.2011

у справі

господарського суду№ 19/129-10

Сумської області

за заявоюПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції

доПриватного підприємства "Гедеон"

пробанкрутство,

розпорядник майнаарбітражний керуючий Нагорнєва Т.В.

за участю представників сторін:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Рожко Р.І. (дов. від 16.09.2010), в особі Сумської обласної дирекції Гриценко Б.М. (дов. від 11.08.2010),

ПП "Гедеон" Пономаренко В.П. ( голова ліквідкомісії, протокол від 07.10.2010),

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.12.2010 за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Гедеон" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Сумської області від 21.12.2010 (колегія суддів у складі: Спиридонова Н.О. головуючий, Заєць С.В., Котельницька В.Л.) зобов'язано ініціюючого кредитора - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство, встановлено розмір безспірних вимог кредитора Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції в сумі 35486761,14 грн. Зобов'язано розпорядника майном разом з керівником боржника розглянути вимоги кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів, визначено дату проведення перших загальних зборів кредиторів не пізніше 30.03.2011.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 (колегія суддів у складі: Шевель О.В. головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) ухвалу господарського суду сумської області від 21.12.2010 скасовано, провадження у справі припинено.

Постанова мотивована тим, що боржник з 07.10.2010 знаходиться в стані припинення юридичної особи, про що внесено державним реєстратором відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

В касаційних скаргах ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції та розпорядник майна Приватного підприємства "Гедеон" просять скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 повністю, а ухвалу господарського суду Сумської області від 21.12.2010 залишити в силі. В обґрунтування посилаються на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, прийняття рішень про припинення юридичної особи, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрація рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію, тощо).

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Згідно з ч.1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, за рішенням суду.

Отже, прийняття рішення власника (органу управління) про ліквідацію юридичної особи та утворення ліквідаційної комісії є одним із шляхів, яким можна припинити господарську діяльність, однак внесення запису про прийняття рішення про припинення до Єдиного державного реєстру не означає фактичного припинення господарської діяльності, оскільки голова ліквідаційної комісії не позбавлений повноважень щодо завершення виробничого циклу в ході припинення господарської діяльності підприємства.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 51 Закону визначаються особливості провадження у справах про банкрутство боржників, які ліквідуються власником. Так, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої особи. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов"язаннями та зобов"язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов"язкових платежів ) боржника. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

Скасовуючи ухвалу підготовчого засідання суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що виходячи з приписів чинного законодавства, відносно юридичної особи, щодо якої повноважним органом прийнято рішення про ліквідацію (припинення), яка знаходиться у стані припинення, не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за заявою будь-якого кредитора на підставі інших норм законодавства про банкрутство.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів касаційного суду не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом більше трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Чинним законодавством про банкрутство не передбачено прямої заборони кредитору на порушення справи про банкрутство боржника, який перебуває в ліквідаційній процедурі, введеній, наприклад, за рішенням суду про припинення юридичної особи боржника або у випадку самоліквідації боржника за рішенням його органу управління.

Визначення відповідно до частини 1 статті 51 Закону обов'язку власника, голови ліквідаційної комісії, керівника боржника звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство не може означати безумовне обмеження кредитора в його праві порушити справу про банкрутство за наявності безспірних вимог до боржника відповідно до загальних положень законодавства про банкрутство, зокрема статті 6 Закону.

У випадку нехтування власником, головою ліквідаційної комісії, керівником боржника своїми обов'язками щодо встановлення обставин недостатності майна боржника, який ліквідується, для задоволення вимог кредиторів, не подання ними заяви про порушення справи про банкрутство в порядку статті 51 Закону, кредитор не може бути позбавлений права на судовий захист своїх майнових прав шляхом звернення до суду відповідно до загальних норм законодавства про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою суду 02.12.2010 порушено провадження у справі про банкрутство боржника за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заява мотивована тим, що боржник має заборгованості перед ініціюючим кредитором: у сумі 35486761,14 грн., яка виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору від 29.10.2007 № 012/15-12/3032/1. Безспірність вимог кредитора у розмірі 22197368 грн. підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 31.08.2009 у справі № 10/175-09, наказом суду від 14.09.2009, постановою департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 25.01.2009 про відкриття виконавчого провадження; у сумі 2510886,77 грн. яка виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору від 29.10.2007 № 012/15-12/3032/2. Безспірність вимог кредитора підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 11.03.2010 у справі № 10/18-10, наказом суду від 26.03.2010, постановою департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 16.04.2010 про відкриття виконавчого провадження.;

Отже, судом першої інстанції встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство в розумінні статті 1 Закону.

Також судами було встановлено, 17.12.2010 р. до господарського суду голова ліквідаційної комісії ПП “Гедеон” надав заперечення на заяву про порушення справи про банкрутство, які обґрунтовані тим, що 05.10.2010 попереднім власником підприємства було прийнято рішення про припинення юридичної особи за рішенням власника; 06.10.2010 попередній власник ПП “Гедеон” ОСОБА_1 вийшов із складу учасників, у звязку з продажем корпоративних прав Соломонову І.М.; 06.10.2010 новий власник вступив до складу учасників підприємства з розміром внеску до статутного (складеного) капіталу у 13000000 грн., зареєстрував нову редакцію Статуту підприємства; 07.10.2010 р. власник підприємства “Гедеон” Соломонов І.М. прийняв рішення про припинення юридичної особи за рішенням власника шляхом ліквідації та призначив ліквідаційну комісію у складі: Пономаренко В.П. голова комісії, Горбань В.В., Бондар М.І члени комісії.

До заперечень боржника додано довідку з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що Приватне підприємство “Гедеон” на підставі рішення засновників від 07.10.2010 про припинення юридичної особи знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.

Отже, на момент порушення провадження у справі про банкрутство (02.12.2010) та прийняття ухвали підготовчого засідання суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом (21.12.2010), боржник перебуває в стадії припинення та проведення ліквідаційної процедури, яка не завершена.

Відповідно до статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що при здійсненні апеляційного розгляду справи апеляційним судом не було належним чином досліджено наявних у матеріалах справи додаткових доказів на предмет припинення господарської діяльності боржника та незадоволення вимог скаржника за наслідком проведеної процедури самоліквідації, недостатності заставного майна для задоволення безспірних вимог кредитора.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ПП "Гедеон" не виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, інших справ про банкрутство відносно нього не порушено, вимоги ініціюючого кредитора складають більше 300 мінімальних заробітних плат і вони забезпечені не в повному обсязі заставою, що відповідно до вимог ст. 6 Закону про банкрутство є підставою для порушення справи про банкрутство.

Однак, переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження господарський суд наведеного не врахував та помилково скасував ухвалу суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 прийнятою з порушенням норм процесуального права та законодавства про банкрутство, а отже такою, що підлягає скасуванню, а ухвалу місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції та розпорядника майна приватного підприємства "Гедеон" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 у справі 19/129-10 скасувати, ухвалу господарського суду Сумської області від 21.12.2010 у справі № 19/129-10 залишити в силі.

Головуючий М.І. Хандурін

Судді О.В. Білошкап

А.О. Заріцька