Ухвала суду № 15024022, 04.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р.Справа № 2а-13271/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010р. по справі№2а-13271/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, після зменшення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0002292302/0 від 17.06.10р., № 0002302302/0 від 17.06.10р., № 0002302302/1 від 13.08.10р. та №0002292302/1 від 13.08.10р.. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень, відображених в акті перевірки від 04.06.2010р. НОМЕР_1, є помилковими. Стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість, а також податок на прибуток за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 обчислював правильно. Господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від06.12.2010р. адміністративний позов задоволено: скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення ДП1 у Київському районі міста Харкова №0002292302/0 від 17.06.10р., №0002302302/0 від 17.06.10р., №0002302302/1 від 13.08.10р. та № 0002292302/1 від 13.08.10р..

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від06.12.2010р., постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову. В скарзі відповідач зазначає, що згідно з висновком акту перевірки від 04.06.10 № 3253/23-506/23470234 в діяльності ТОВ «Сіріус» виявлені порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.6, пункту 7.2. статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97 «Про податок па додану вартість» та встановлено порушення пункту 5.1, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, , підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача, за висновками якої складено акт планової виїзної перевірки ТОВ «Сіріус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.07р. по 31.03.10р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.07р. по 31.03.10р. №3253/23-506/23470234 від 04.06.10р. З посиланням на даний акт ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0002302302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 18 680,0 грн., у тому числі основного платежу 12509,00 грн. та 6171,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та повідомлення рішення №0002292302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 244 692,00 грн., у тому числі основного платежу 183896,00 грн. та 60796,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем вказані рішення оскаржені в адміністративному порядку та за наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати зазначених податкових зобовязань ДПІ були складені та направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010р. №0002302302/1 та від 13.08.2010р. №0002292302/1.

Фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок ДПІ про порушення ТОВ «Сіріус» вимог п.5.1, п.п. 5.3.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а саме: завищення валових витрат та виробництва за договором від 16.03.09 з ФО-П ОСОБА_2 на суму 36600,00 грн., оскільки відсутні документи в підтвердження передачі у тимчасове користування Автоматизованої системи правових інформацій, що включала базу даних, а також документів в підтвердження передачі Системи протоколу оновлення, інформаційно-консультаційних послуг, за договором від 16.03.09 з ФО-П ОСОБА_2, на суму 75400,90 грн., оскільки відсутні документи в підтвердження участі ФО-П ОСОБА_2 у наданій послуг, за договорами з ФО-П ОСОБА_4 від 12.01.09 на суму 3624,00 грн., від 12.01.09 на суму 5390,57 грн., від 12.01.09 на суму 4326,00 грн, від 22.10.09 на суму 300000,00 від 03.12.08 на суму 1427,00 грн., оскільки відсутні документи в підтвердження безпосередньої участі ФО-П у надані послуг, про порушення ТОВ «Сіріус» вимог п.п.7.2.1., п.п. 7.2.6., п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ виданих ТОВ «Крона-Схід», ВАТ «Укртелеком» ХФЦКП, ДНВП «Об'єднання Комунар» податкових накладних, в яких невірно вказане місце розташування ТОВ «Сіріус».

Задовольняючи позовні вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.10 №0002302302/0 та від 13.08.10 №0002302302/1 по визнання податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 18 680,00 грн. (основний платіж 12 509,00 грн.; штраф - 6171.00 грн) суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наявної у справі довідки СДР стосовно ТОВ «Сіріус» 12.06.09 до реєстру внесено запис про місцезнаходження позивача за адресою: 61070, Харківська область, місто Харків, вул. Рудика, буд. 8. До вказаної дати місцезнаходження позивача була адреса: 61046, Харківська область, місто Харків, вул. Пожарського, буд 2/10 і зазначена в оглянутих податкових накладних. Оскільки позивач офіційно був зареєстрований за адресами: 61070, Харківська область, місто Харків, вул. Рудика, буд. 8 та 61046, Харківська область, місто Харків, вул. Пожарського, буд 2/10, претензій до реальності та законності господарських операцій з спірними податковими накладними суб'єкт владних повноважень не має, то суд першої інстанції приходить до висновку, що сама по собі обставина невірного зазначення в податковій накладній місце розташування покупця не спричиняє втрату такими документами юридичного статусу податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.1 д) статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в податковій накладній в якості обов'язкового реквізиту зазначається місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Окремі вимоги щодо відповідності зазначеного місця Свідоцтву про реєстрацію платника ПДВ або запису в ЄДР законодавством не передбачені.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12.06.09 до ЄДР внесено запис про зміну місцезнаходження позивача з колишньої адреси (м. Харків, вул. Пожарського, буд 2/10) на нову: м. Харків, вул. Рудика, буд. 8.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.12.00 №29689444, містило адресу м. Харків, вул. Пожарського, буд 2/10, було анульовано 05.02.10 за заявою платника і того ж дня відповідачем видано нове свідоцтво № 100266684 за адресою, яка відповідала запису в ЄДР - м. Харків, вул. Рудика, буд. 8.

Отже, в періоді з 12.06.09 по 05.02.10 мали місце розбіжності між адресами позивача в Свідоцтві і в Єдиному державному реєстрі, внаслідок чого відповідач в акті перевірки прийшов до помилкового висновку про невідповідність адреси в податкових накладних від 31.12.09 №2399/634000 (ВАТ «Укртелеком») та від 29.01.10 №2901001 (ТОВ «Кроно-схід»), адже зазначалася адреса відповідно до даних ЄДР - м. Харків, вул. Рудика, буд. 8, що не суперечить вимогам закону.

Відповідачем не доведено відсутність позивача за адресою м. Харків, вул. Пожарського, буд 2/10 під час отримання ним податкових накладних від 15.02.10 №№22, 23, 24 та від 26.02.10 №98 від ДНВП «Об'єднання комунар». До того ж, позивачем надано до матеріалів справи дублікати цих податкових накладних, де правильно зазначено місце розташування м. Харків, вул. Рудика, буд. 8.

Таким чином, всі спірні податкові накладні на момент включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту містили всі обов'язкові реквізити, і порушень вимог ст. 7.2.1 д) статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача не має.

Стосовно податкових повідомлень - рішень від 17.06.10 №000229302/0 та від 13.08.10 №0002292302/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в 183896,00 гри та відповідних штрафних санкцій судом першої інстанції зазначено, що по епізоду порушення п.п.8.1.1 п.8.1., п.п.8.3.9. п.8.3. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні докази на підтвердження того, що за договором від 10.06.09 без номеру було створено та передано нематеріальний актив у вигляді об'єкту права інтелектуальної власності. Крім того, згідно з актом перевірки від 04.06.10 №3253/23-206/23470234 отримані за договором б/н від 10.06.09 послуги були передані позивачем, ТОВ «Сіріус» до ФКП «Тамбовський пороховий завод» за зовнішньоекономічним договором від 27.03.09 №0327/Т, що підтверджується і матеріалами справи. Отже, отримані від ФО-П ОСОБА_1 за договором від 10.06.09 послуги не були залишені у власності позивача, були передані ним іншому суб'єкту, що унеможливлює класифікацію послуг саме як нематеріального активу, який залишився у власності ТОВ «Сиріус» і підлягає подальшій амортизації.

Щодо порушень п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» суд першої інстанції прийшов до висновку про юридичну та фактичну неспроможність судження податкового органу стосовно вказаного порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо доводили відсутність у позивача економічної потреби в укладенні перелічених договорів з ФО-П та невикористання результатів виконання таких договорів у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

16.03.09р. між позивачем та третьою особою-1 (ФО-П ОСОБА_2) був укладений договір про консультаційне обслуговування, за яким позивач (замовник) доручає, а третя особа-1 (виконавець) приймає на себе зобов'язання по виконанню інформаційно-консультаційних робіт з обробки баз даних, що включає передачу у тимчасове користування позивачу (до 31.12.09) системи інформаційно-програмного продукту автоматизована система правових інформацій, що включає базу даних (БД); абонентське інформаційно-консультаційне обслуговування - передача позивачу Системи протоколу оновлення, інформаційно-консультаційні послуги по роботі з ОСОБА_3, передача позивачу у тимчасове користування нових версій забезпечення БД Системи. Згідно п. 3 договору вартість робіт складає 36600грн. Згідно акту приймання-передачі від 16.03.2009 ФО-П ОСОБА_2 передав представнику позивача Брюханову С. в тимчасове користування (до закінчення терміну дії договору) захисний ключ №ZR029 (RAINBOW Super Pro) в кількості 1 шт. для автоматизованої системи правових інформацій.

30 березня 2009 року сторони договору підписали акт про те, що виконавець здійснив інформаційно-консультаційні послуги з обробки БД. Вартість робіт склала 36600 грн. Зазначений акт за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Обов'язок підтвердження факту виконання робіт в інший спосіб на позивача законодавством не покладений.

Факт оплати цих робіт та включення їх третьою особою-1 до Книги обліку доходів і витрат підтверджується наявною банківською випискою, іншими матеріалами справи і також не заперечується відповідачем.

Крім того, з пояснень позивача випливає, що зазначена система необхідна підприємству в галузі патентування та міжнародного права стосовно товарів військового призначення у зв'язку із специфікою діяльності для швидкого доступу до законодавчих актів, отже, була необхідна позивачу для здійснення господарської діяльності, що не було спростовано відповідачем.

Таким чином, твердження щодо неможливості встановити факт виконання робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

24.04.09р. між позивачем та третьою особою-1 (ФО-П ОСОБА_2) був укладений договір про консультаційне обслуговування, за яким позивач (замовник) доручає, а третя особа-1 (виконавець) приймає на себе зобов'язання по виконанню консультаційних послуг з питань супроводу зовнішньоекономічного контракту.

Згідно з актом приймання-здачі робіт від 24.04.2009, підписаним сторонами договору, третя особа-1 надала зазначені послуги загальною вартістю 75400 грн.

Акт складений без порушень вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

В акті перевірки, запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі зауважень щодо ціни наданих послуг представники відповідача не висловили.

Факт оплати послуг та включення їх третьою особою-1 до Книги обліку доходів і витрат підтверджується матеріалами справи і відповідачем не заперечувався.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки первинних документів, які б підтверджували безпосередню участь третьої особи-1 у наданні вказаних послуг. Натомість, колегія суддів зазначає, що таких вимог як безпосереднє надання послуг виконавцем-фізичною особою як передумову для включення їх вартості до складу валових витрат закон не ставить, також відповідачем не зазначено ні якими саме первинними документами така обставина може бути підтверджена, ні вид, ні форма таких документів.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджувалися питання, чи має виконавець спеціальну освіту, необхідну для консультацій в сфері ЗЕД та в чому полягали ці консультації спростовується наявними в матеріалах справи дипломом про вищу освіту ПВ №755104 від 26.02.89, виданим Харківським політехнічним інститутом імені В.І. Леніна; довідкою про навчання в аспірантурі Українського науково-дослідного інституті металів №26 від 16.05.94; свідоцтвом про підвищення кваліфікації за спеціальністю «Бухгалтерський облік» № СТІК № 990713 від 30.07.99, яке видано Харківським регіональним центром соціальної адаптації та підприємництва, письмовою консультацією від 24.04.2009, тощо.

Виходячи з цього, по зазначеній операції позивач мав право на включення відповідної суми до складу валових витрат.

Стосовно послуг, які надавалися третьою-особою-2, ФО-П ОСОБА_1, колегією суддів встановлено, що громадянка ОСОБА_1 має вищу освіту за спеціальністю математика та вищу освіту за спеціальністю правознавство, кваліфікація юрист, що підтверджується дипломами НОМЕР_2 від 25.06.88, НОМЕР_3 від 02.02.96, має сертифікат аудитора № Серія НОМЕР_4 від 28.04.98.

Згідно з умовами договору від 12.01.09 та акту виконаних робіт від 06.02.09 третьою особою-2 позивачу надані консультаційні послуги з питань ЗЕД на загальну суму 3624 грн.

Згідно з умовами договору від 12.01.09 та з актом виконаних робіт від 06.02.09 третьою особою-2 позивачу надані консультаційні послуги з питань ЗЕД на загальну суму 3624 грн., а згідно з актами виконаних робіт від 14.04.09 на суму 5390,97 грн. та від 11.05.09 на суму 4326,00 грн. надавалися консультації з питань трудового законодавства.

Оплата коштів готівкою від 20.02.2009 та 02.06.09 підтверджується квитанціями, витягом з Книги обліку доходів і витрат і не заперечується відповідачем.

Згідно з умовами договору від 03.12.08 та з актом виконаних робіт від 10.12.08 третьою особою-2 позивачу надані консультаційні послуги з питань виконавчої служби України на суму 1472,00грн.

Оплата коштів готівкою від 29.12.08 підтверджується квитанцією, витягом з Книги обліку доходів і витрат і не заперечується відповідачем.

Згідно з умовами договору від 22.01.09 та з актом виконаних робіт від 10.06.09 третьою особою-2 позивачу надані консультаційні послуги з питань укладання договору № 0327/г від 27.03.09 з ФКП Тамбовський пороховий завод на суму 300 000,00 грн.

Свої обов'язки позивач за вказаним договором виконав частково сплатив ФО-П ОСОБА_1 152 378,00 грн. на рахунок підприємця, що підтверджується банківськими виписками від 19.11.09, 02.12.09, 07.12.09, витягом з Книги обліку доходів і витрат і не заперечується відповідачем.

Всі акти виконаних робіт з приводу зазначених вище спірних операцій належним чином оформлені, та містять передбачені законом реквізити первинних документів, що відповідачем не заперечується.

Відповідач також не оспорює реальність наданих послуг, їх ціну, обсяг, та пов'язаність з господарською діяльністю позивача.

Однак в акті перевірки та доводах апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано до перевірки первинних документів, які б підтверджували безпосередню участь третьої особи-2 у паданні цих послуг.

Колегія суддів не погоджується з цим твердженням відповідача, адже, як зазначалося вище, умова безпосередньої участі законом не ставиться, а форма і вид первинних документів, що підтверджують таку обставину, не встановлена жодним нормативним актом.

До того ж, безпосередня участь ФО-П ОСОБА_1 в підготовці та укладанні договору позивача №0327/г від 27.03.09 з ФКП «Тамбовський пороховий завод» (Росія) та, як наслідок, виконання умов договору між нею та позивачем, спрямованість такої діяльності на отримання доходу підтверджується: листом від 15.11.2010 №15/11, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, ФКП «Тамбовський пороховий завод» Міністерства промисловості і торгівлі Російської Федерації за підписом директора заводу В.Ф. Харитонова; протоколом намірів від 2.03.2009 між позивачем та зазначеним російським підприємством, який за довіреністю №1 від 2.03.2009 підписаним з боку позивача саме ОСОБА_1; укладенням позивачем та виконанням договору №0327/г від 27.03.09 з ФКП «Тамбовський пороховий завод», за яким позивач отримав дохід 1199616 грн. та чистий прибуток 550 565,00 грн., про що в суді першої інстанції позивачем надавалася відповідна довідка-розрахунок.

Додатково до обставин, викладених в акті перевірки, відповідач з приводу послуг ФО-П ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що стосовно консультацій з питань виконавчої служби позивач не надав до перевірки рішення Господарського суду Харківської області.

Однак зазначене не є підставою для виключення витрат зі складу валових витрат.

До перевірки слід надавати лише ті документи, обов'язок ведення та зберігання яких передбачене правилами податкового обліку (п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного па день перевірки), а також документів, пов'язаних зі сплатою податків (зборів), обов'язкових платежів (ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції на день перевірки). Рішення господарського суду до кола таких документів не входить, а у відповідача відсутні докази того, що воно запитувалось.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області №47/285-08 від 08.10.08 стягнуто з ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» на користь позивача заборгованість у розмірі 1753963,23 грн., державного мита у розмірі 17539,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. Наявний наказ суду №47/285-08 від 21.10.08 є виконавчим документом та можливим приводом для консультацій з питань виконавчого провадження.

Хоча позивач і не заперечує той факт, що в ході самої судової справи в господарському суді його інтереси представляла не ФО-П ОСОБА_1, а інша особа.

Необхідність в цій та інших юридичних консультаціях, як наприклад, з питань трудового законодавства, в сфері ЗЕД, з інших питань визначається господарюючим суб'єктом самостійно.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп. 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Встановлено, що витрати з надання послуг, які були віднесені позивачем до складу валових, підтверджені відповідними документами, а саме, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями тощо.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про юридичну та фактичну неспроможність судження податкового органу стосовно вказаного порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо доводили відсутність у позивача економічної потреби в укладенні перелічених договорів з ФО-П та невикористання результатів виконання таких договорів у власній господарській діяльності.

За умовами договору між позивачем та третьою особою-2 від 10.06.2009 останньою було надано послуги з компіляції варіантів директивного технологічного процесу на ділянці розпорядження патронів; розробки програми натурних випробувань на ділянці розпорядження патронів; компіляції розробок методики натурних випробувань на ділянці розпорядження патронів; компіляції і розробки консультаційних матеріалів для підготовки викладачів з навчання випробувачів і промислово-виробничого персоналу по роботі на роторній лінії. Сума договору склала 156741,00 грн., результати робіт надані у вигляді опису робіт та методики, що містяться в матеріалах справи, що підтверджується актом б/н від 12.10.09.

Стосовно ціни робіт, реальності їх результатів, оплати та оформлення документів відповідач претензій не висловив. В акті перевірки також констатовано, що зазначена документація була використана для роботи спеціалістів позивача на ФКГІ «Тамбовський пороховий завод» (Росія), методичний матеріал був використаний позивачем, як основа для написання методики натурних випробувань роторної лінії типу ЛР-100/39, яка постачалася цьому російському покупцю.

Натомість, за висновками акту та в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що розроблена позивачем документація є об'єктом промислової та інтелектуальної власності, тому, на думку відповідача, її вартість повинна була включатися не до складу валових витрат, а до складу нематеріальних активів і підлягати амортизації відповідно до п.п.8.1.1 п.8.І., п.п.8.3.9. п.8.3. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача.

Згідно з п.1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

За визначеннями ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Відповідачем в акті перевірки та в ході судового розгляду справи не визначено до якої категорії цих або аналогічних прав належить створена на замовлення позивача технічна документація та не представлено доказів того, що остання визнана у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримані від ФО-П ОСОБА_1 за договором від 10.06.09 послуги не були залишені у власності позивача, були передані ним іншому суб'єкту права, що унеможливлює класифікацію послуг саме як нематеріального активу, який залишився у власності позивача і підлягає подальшій амортизації.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до вимог ст. 8 «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизація нематеріальних активів полягає в поступовому віднесенні витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку. Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

При цьому, відповідач, визначаючи технічну документацію в якості нематеріального активу не встановив яким, на його думку, є строк корисного використання такого активу і не розрахував частку вартості, яка шляхом амортизації повинна була віднесена на зменшення прибутку позивача за перевіряємий період, чим порушив саме ті норми закону, на які послався.

Встановлено, що в 3 кварталі 2009 року позивач відкоригував (збільшив) показники балансової вартості 3 групи основних фондів на початок року на 686000 грн. та, відповідно, донарахував амортизацію в цілому за 2009 рік в сумі 144821 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 7207 грн.

Коригування вартості основних фондів зроблено на підставі акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 22.12.2008 №МНА00002 внаслідок планового ремонту (з 10.05.06 по 31.12.07) об'єкту основних засобів «Роторна лінія механічного розбирання боєприпасів», рахунок обліку 109. Вартість ремонту (модернізації) склала 686 003,00 грн.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що до перевірки не були надані первинні документи, які б підтверджували витрати, пов'язані з зазначеним ремонтом, в сумі 686000 грн. на збільшення вартості основних фондів. На думку відповідача, це призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань за 9 місяців 2009 року в сумі 113143 грн., за 2009 рік в сумі 144821 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 7207 грн.

Дослідивши зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку про правомірність збільшення позивачем вартості основних фондів, відповідне нарахування сум амортизації і відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься інформація та первинні документи з придбанням матеріалів використаних для модернізації основного засобу, а саме накладна №78 від 04.05.06 на суму 29761,00грн, накладна №79 від 05.05.06 на суму 229 393,00 грн., накладна №11 від 04.05.06 на суму 92297,33 грн., товарний чек №38 від 26.06.06, накладна №34 від 17.07.06, накладна №31 від 28.07.06. на загальну суму 527,17грн, накладна № 1684 від 02.10.06, накладна № 1604 від 29.09.06 на загальну суму 8 780,00грн, накладна № 23 від 20.08.07 на суму 11 877,44 грн., накладна № 112 від 01.11.07, накладна від 15.11.07 на суму 23 861,54 грн., накладна від 27.11.07 на суму 59697,25 грн., накладна від 05.12.07 на суму 143496,85 грн., накладна від 10.12.07 на суму 52 078,00 грн., акти виконаних робіт ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» на суму більшу ніж 8729,54 грн., що увійшла до вартості основного засобу та акти списання матеріалів на ремонт основного засобу.

Як вбачається з письмових пояснень, та доданих до них документів, документально підтвердженні витрати на придбання матеріалів на суму 677274,20 грн. та послуг в сумі 8729,54 грн. раніше не включалися позивачем до складу валових витрат. Це підтверджується, зокрема, декларацією за 2006 рік, в якій сума валових витрат рядок 04.1 склала 604895,00 грн., розрахунком валових витрат в який не увійшли витрати за накладними №78 від 04.05.06, №79 від 05.05.06, №11 від 04.05.06, товарний чек № 38 від 26.06.06, накладна № 34 від 17.07.06, № 31 від 28.07.06, № 1684 від 02.10.06, № 1604 від 29.09.06, декларацією за 2007 рік, в якій сума валових витрат рядок 04.1 склала 273090,00 грн., розрахунком валових витрат в який не увійшли витрати за накладними №23 від 20.08.07, накладна № 112 від 01.11.07, б/н від 15.11.07, б/н від 27.11.07, б/н від 05.12.07, б/н від 10.12.07.

Таким чином висновки акту перевірки про безпідставність збільшення вартості основних засобів та відповідних амортизаційних відрахувань за 2009 рік в сумі 144821 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 7207 грн., всього 152028,00 грн. не відповідають фактичним обставинам.

Всього за перелічені вище порушення позивачу було зменшено валові витрати (сума амортизації) та збільшено податок на прибуток: по ФО-П ОСОБА_2 36600 грн., податок 25% - 9150 грн. по ФО-П ОСОБА_2 75400 грн., податок 25% - 18850 грн. по ФО-П ОСОБА_1 314812,97 грн., податок 25% - 78703 грн. по ФО-П ОСОБА_1 (нематеріальні активи) 156741 грн., податок 25% - 39185 грн., амортизація основних засобів 152028 грн.,, податок 25% - 38008 грн. Загальна сума визначеного податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням склала 183896 - суму перелічених донарахувань. Відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначав, що позивач помилково двічі подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік, де в 3 рядку розрахунку зазначив суму амортизаційних відрахувань в розмірі 326 108,00 грн. Як вбачається з уточнюючого розрахунку від 20.04.2010 ця помилка була виправлена позивачем самостійно до початку перевірки. При цьому, факт подання уточнюючого розрахунку щодо виправлення подвійного уточнення відображений в акті перевірки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010р. по справі№2а-13271/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяМельнікова Л.В.

Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.