Ухвала суду № 15023771, 29.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р.Справа № 2а-4664/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м. Полтава на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі№2а-4664/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м. Полтава

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м. Полтава (далі ВАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ВАТ "Укртелеком") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ВАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ВАТ "Укртелеком" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити, а саме: скасуватиподаткове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21 червня 2010 року № 0006231503/0/2044.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності нарахування податковим органом суми податкового зобовязання за платежем орендна плата за землю, оскільки розмір орендної плати за землю визначається виходячи із договору оренди. Між позивачем та Кременчуцькою міською радою було укладено договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких розмір орендної плати складає 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно. Позивач умови зазначеного договору виконував належним чином та своєчасно вносив плату за оренду землі відповідно до його умов. Посилання ж відповідача на порушення позивачем вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року №309-VІ є помилковими, оскільки після укладення договору оренди землі законодавством України встановлюватимуться інші правила, ніж ті, що передбачені договором, то до внесення відповідних змін до договору, чи прийняття відповідного рішення суду повинні діяти саме умови договору оренди. Виходячи із наведеного, у позивача відсутній обовязок сплачувати орендну плату в іншому, ніж встановленому договором оренди.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов до правомірного висновку про факт заниження позивачем розміру орендної плати за 2008 рік в загальному розмірі 11232,20 грн. оскільки позивачем у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, поданої позивачем до Кременчуцької ОДПІ, самостійно в порушення вимог діючого законодавства нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 07 червня 2010 року по 10 червня 2010 року співробітниками Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що перебувають в користуванні ВАТ "Укртелеком" поданій у 2008 рік, з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За результатами перевірки складено акт № 2941/15-227/21560766 від 11 червня 2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем положень статті 21 Закону України “Про оренду землі”.

На підставі вище зазначеного акту начальником Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006231503/0/2044 від 21 червня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 16848,30 грн., в т.ч. за основним платежем 11232,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5616,10 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 11 червня 2010 року висновок податкового органу про те, що орендна плата за договором оренди земельної ділянки комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3 % від грошової оцінки землі.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини повязані із нарахуванням та сплатою орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності регулюються положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону «Про систему оподаткування» сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України “Про плату за землю” визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно із ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

01.01.2008 року набрали чинності зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, які були внесені відповідно до п.п 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Разом з тим, положення п.п 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” якими було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Однак Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309-VI частина 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, які діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорах оренди земельних ділянок між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ВАТ "Укртелеком" (як орендарем) розмір орендної плати складає 1,5 % ставок земельного податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актим цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про те, що розмір орендної плати за даним договором оренди не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Статтею 27 Закону України “Про плату за землю” визначено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Згідно підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та цільовими фондами”у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Виходячи з того, що у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, поданої позивачем до Кременчуцької ОДПІ, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем розміру орендної плати за січень-грудень 2008 року на 11232,20 грн.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, відносно того, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть бути застосовані.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м. Полтава залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі№2а-4664/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 р.