Постанова № 15023699, 31.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 р. Справа № 2а-9555/10/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представників позивача Копченко І.В.

представника позивача Несміян В.Є.

представника відповідача Жданова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізовоної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2010р. по справі№2а-9555/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТВ»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ фірма «СТВ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після зміни та уточнення позовних вимог просив визнати недійсними податкові повідомленням-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000980848/3 від 13.02.08 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 18130,5 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4794,2 грн.; № 0000990848/0 від 06.07.07 р., № 0000990848/1 від 13.09.07 р., № 0000990848/2 від 04.12.07 р., № 0000990848/3 від 13.02.08 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 320373,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 160186,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.08 р. по справі № 2а-3480/08 адміністративний позов ТОВ фірми «СТВ»був задоволений.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.09 р. постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.08 р. була скасована і у задоволенні позову ТОВ фірми «СТВ»було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.10 р. постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.08 р. по справі № 2а-3480/08 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.09 р. по справі № 22-а-10319/09 були скасовані в частині позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000990848/0 від 06.07.07 р., № 0000990848/1 від 13.09.07 р., № 0000990848/2 від 04.12.07 р., № 0000990848/3 від 13.02.08 р. Справу в цій частині позовних вимог було направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.10 р. по справі № 2а-9555/10/2070 адміністративний позов ТОВ фірми «СТВ»був задоволений: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000990848/0 від 06.07.07 р., № 0000990848/1 від 13.09.07 р., № 0000990848/2 від 04.12.07 р., № 0000990848/3 від 13.02.08 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 320373,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 160186,5 грн.

Відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.10 р. по справі№2а-9555/10/2070 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000990848/0 від 06.07.07 р. є акт № 1773/48-0/23146249 від 21.06.07 р. виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 31.03.07 р.

Вказане податкове повідомлення-рішення платником податків було оскаржено в адміністративній процедурі і за її результатами були прийняті рішення, якими первинна та повторні скарги підприємства були залишені без задоволення. Проте відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000990848/1 від 13.09.07 р., № 0000990848/2 від 04.12.07 р., № 0000990848/3 від 13.02.08 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 320373,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 160186,5 грн., тобто які за змістом, обґрунтуванням та сумою податкових зобовязань та розміром штрафних санкцій не відрізняються від оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення встановлені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і дана норма не передбачає прийняття таких повідомлень в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків і без донарахування зобовязань та/або штрафних санкцій.

За таких підстав колегія суддів дійшла до висновку про те, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0000990848/1 від 13.09.07 р., № 0000990848/2 від 04.12.07 р., № 0000990848/3 від 13.02.08 р. відповідач діяв всупереч приписам спеціального законодавства, тобто за межами наданих повноважень та не у спосіб, встановлений законодавством. Дані обставини свідчать про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

В наданому до матеріалів справи акті перевірки від 21.06.07 р. вказано, що при її проведенні були виявлені порушення позивачем вимог п. 1.18 ст. 1, п. 4.1.4 ст. 4, п. 5.1.17 ст. 5, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», що призвело до заниження податкових зобов'язань за травень, вересень, жовтень, грудень 2006 р. на загальну суму 320272,0 грн.

За висновками перевіряючих виявлені порушення повязані з тим, що підприємство за договором купівлі-продажу № 666 від 20.05.06 р. через ТОВ «Біржа «Автотранс»реалізувало автомобіль Toyota «Avensis»за 1500,0 грн. і віднесла до складу податкового зобовязання по ПДВ суму 250,0 грн. Ціна на проданий автомобіль була сформована на підставі наказу керівника підприємства № 221 від 19.05.06 р., проте вона не відповідала справедливій ринковій ціні, що зумовило заниження податкового зобовязання по ПДВ на 3706,0 грн.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що правомірність формування валового доходу та податкових зобовязань по податку на прибуток по вказаній операції досліджена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.06.10 р. Оскільки висновки суду касаційної інстанції підтверджують те, що підприємством ціна продажу була занижена і не відповідає справедливій ринковій ціні, яка дорівнює ціні страхування автомобіля, то ці обставини, з урахуванням приписів ст. 72 КАС України, не підлягають доведенню при даному розгляді справи, а тому слід зробити висновок про те, що позивач занизив податкові зобовязання по ПДВ по цій операції на 3706,0 грн.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, судом вказані обставини не досліджувалися і не були взяті до уваги, що свідчить про неповне зясування фактичних обставин, що мають значення для даної справи.

В акті перевірки зафіксовано, що підприємство по операціям купівлі-продажу земельних ділянок, укладених з ТОВ «КВК-плюс», сформувало податковий кредит на підставі отриманих від продавця податкових накладних, в яких ПДВ визначений за ставкою 20%, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ за вересень та жовтень 2006 р. на загальну суму 200000,0 грн.

При цьому відповідач посилався на приписи п. 5.1.17 ст. 5 Закону України «Про ПДВ», де вказано, що звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень п. 5.1.19 ст. 5 цього Закону).

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам п. 7.2.2, п. 7.2.8 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт п. 5.1 чи пункт ст. 5. Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 цього Закону.

В п. 7.4.2 ст. 7 Закону записано, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

З урахуванням приписів наведених норм слід зробити висновок про те, що по операціям купівлі-продажу земельних ділянок позивач не мав права формувати податковий кредит по ПДВ в сумі 200000,0 грн.

Також перевіряючими було зясовано, між позивачем та TOB OIL»був укладений договір № 06/2809 від 28.09.06 р. «Про виготовлення та узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту»та отримані від виконавця податкові накладні № 10/37 від 10.10.06 р. та № 11/2 від 03.11.06 р. на загальну суму 116667,0 грн. Проте за висновками відповідача вищезазначені податкові накладні є недійсними, оскільки при їх оформленні невірно визначена «номенклатура поставки»(графа 3), де зазначено «юридичні послуги»замість «виготовлення і узгодженні проектно-кошторисної документації та робочого проекту», тоді як у договорі № 06/2809 від 28.09.06 р. посилань на надання юридичних послуг немає.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що ним на підставі дослідженої в судовому засіданні копії статуту TOB »встановлено, що товариство має право здійснювати виконання проектних, технологічних дослідницько-конструкторських робіт. Факт наявності у TOB »права на здійснення проектних робіт підтверджується додатком до ліцензії «Будівельні роботи»серії AB № 31914С, виданої Харківською обласною державною адміністрацією 18.04.07 р.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновок відповідача про те, що установчими документами TOB SOIL»не визначено такого виду діяльності як виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту, не відповідають фактичним обставинам справи, що підтверджується наданими суду письмовими документами по справі. Проте які докази були досліджені і яка ним дана правова оцінка, суд першої інстанції не вказав.

В обґрунтування неприйняття доводів відповідача щодо недотримання виконавцем послуг порядку заповнення податкової накладної, суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника ПДВ на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Вимоги до оформлення податкової накладної визначені в п. 7.2.1 ст. 7 Закону, який визначає обов'язкові реквізити, що має містити у coбі податкова накладна, в тому числі: опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість обсяг, об'єм.

Із дослідженої в судовому засіданні копії договору № 06/2809 від 28.09.06 р. суд першої інстанції встановив, що предметом вказаного договору є надання допомоги у оформленні, підготовці та погодженні проектно-кошторисної документації та робочого проекту для будівництва офісної приміщення загальною площею 1200 м2 та складського приміщення загальною площею 7000 м2 за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Комунар згідно додатку 1 до вказаного договору (юридичний та інформаційний супровід).

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерським документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує здійснення. Господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог, визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми);- дату і місце складання;- назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вказано в постанові суду, на підтвердження факту виконання договорів позивачем надані акти виконаних робіт з TOB » (а.с.20-22 т.2), зі змісту яких вбачається, що позивачем отримані послуги, в тому числі із супроводу договорів, захисту інтересів користувачів прилеглих земельних ділянок тощо, а тому формулювання «юридичні послуги», зазначене у графі 3 податкової накладної, відповідає предмету договору № 06/2809 від 28.09.06 р.

Крім того, суд першої інстанції, з посиланням на п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»та п. 5 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р., вказав на те, що податкова накладна може вважатися недійсною і, відповідно, бути виключеною з суми податкового кредиту тільки у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку, або у разі відсутності одного з елементів, зазначеного відповідним рядком згідно п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». Тобто некоректність формулювання у графі 3 «Номенклатурна поставки товарів (послуг) продавця»податкової накладної не може слугувати підставою для визнання податкової накладної недійсною та, відповідно, виключення з суми податкового кредиту суми податкових платежів відображених в такій податковій накладній, оскільки на думку суду першої інстанції формулювання «юридичні послуги»відповідає суті договору № 06/2809 від 28.09.06 р. «Про виготовлення і узгодження проектно-кошторисної документації та робочого проекту», адже, виходячи із змісту зазначеної угоди, можна зробити висновок, що зазначені послуги базуються на юридичному забезпеченні (супроводі) процесу узгодження, оформлення і виготовлення проектно-кошторисної документації й робочого проекту.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідно приписам Закону України «Про соціальні послуги»юридичними послугами є надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо). Тоді як послуги по виготовленню і узгодженню проектно-кошторисної документації та робочого проекту надаються з урахуванням спеціальних нормативних документів, зокрема, Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України ДБН Д.1.1-7-2000, і по своїй суті є проектувальними послугами, які не уособлюють виключно юридичні консультації. При цьому слід взяти до уваги те, що проектна документація на будівництво розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови, що не передбачає лише юридичне супроводження.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції допустив вільне трактування і норм чинного законодавства, і фактичних обставин по вказаним господарським операціям.

Також слід відмітити, що посилання суду першої інстанції на положення п. 5 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р., як обґрунтування правомірності формування позивачем податкового кредиту по ПДВ по операціям з TOB RANSOIL», є безпідставним, оскільки висновки перевіряючих щодо цих документів ґрунтуються не на недійсності податкових накладних, а на тому, що податкові накладні заповнені з порушенням приписів п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», а тому не можуть формувати податковий кредит з урахуванням приписів п. 7.4.5 ст. 7 вказаного Закону.

Слід відмітити, що відповідач не заперечує проти того, що у позивача були в наявності проектні та кошторисні документи на будівництво, але порушення повязується не з фіктивністю операцій, а саме з виявленими вадами при заповненні податкових накладних.

За таких підстав колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач не мав законних підстав для включення до податкового кредиту податкових накладних № 10/37 від 10.10.06 р. та № 11/2 від 03.11.06 р. на загальну суму 116667,0 грн., а у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову в цій частині.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.10 р. по справі № 2а-9555/10/2070 була прийнята без зясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення даного спору, тобто з порушенням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, що є підставою для скасування даної постанови.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізовоної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2010р. по справі№2а-9555/10/2070 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2010р. по справі№2а-9555/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТВ»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000990848/0 від 06.07.07 р. і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Щодо вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000990848/1 від 13.09.07 р., № 0000990848/2 від 04.12.07 р., № 0000990848/3 від 13.02.08 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2010р. по справі№2а-9555/10/2070 змінити в частині мотивів та підстав для задоволення позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2010 р. по справі№2а-9555/10/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.04.2011 року.