Ухвала суду № 15023648, 31.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 р.Справа № 2-а-6402/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника відповідача Кіптенко Г.В.

представника позивача Сімоненко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2010р. по справі№2-а-6402/10/1870

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення і стягнення бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту перший відповідач), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (надалі по тексту другий відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 18.06.2010 р. № 0000962306/0/45881;

-стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 106400,00 грн.;

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 р. позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми від 18.06.2010 року № 0000962306/0/45881 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2010 року на 106400 грн. Дочірньому підприємству «Завод обважнених бурильних та ведучих труб».

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 106400 грн.

Перший відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 р. та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги перший відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перший відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що позивачем неправомірно завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року, оскільки право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість і ціні товару. Надходження суми податку на додану вартість до бюджету від ТОВ «Торговий будинок «Металлотрейд», яке було постачальником сировини, яку позивач отримав від ТОВ «Меркурій і Компанія», встановити неможливо, оскільки ТОВ «Торговий будинок «Металлотрейд» на момент проведення перевірки було визнано банкрутом.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки від 11.06.2010 р. № 4639/23-6/30991664 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962306/0/45881 від 18.06.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 106400 грн. за січень 2010 р.

Судом першої інстанції також встановлено, що реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Меркурій і компанія", за якими ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у січні 2010 р., підтверджується копією договору № 79/9-97-08 від 10.09.2008 р. (а.с. 24-27), копією видаткових накладних № рн-0000514 від 07.12.2009 р., № рн-0000223 від 15.12.2009 р., № рн-0000532 від 22.12.209 р., № рн-0000548 від 29.12.2009 (а.с.30-31), копіями платіжних доручень № 119,120 від 05.03.2010 р., № 554,555 від 15.03.2010 (а.с.46), копіями податкових накладних № 539 від 07.12.2009 р., № 547 від 15.12.2009 р., № 559 від 22.12.209 р., № 577 від 29.12.2009 (а.с.28-29), копією подорожнього листа (а.с.74), копіями товарно-транспортних накладних. (а.с.32-35).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року відповідач здійснив без достатніх на те підстав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Меркурій і Компанія» 10.09.2008 року було укладено договір поставки товару, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Меркурій і Компанія» (Постачальник) зобов'язується передати у власність ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» ( Покупцеві), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар, на умовах, у порядку та строки, обумовлені цим договором.

Характеристика товару та умови поставки визначені у специфікації, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Фактичне виконання договору поставки підтверджується видатковими накладними № рн-0000514 від 07.12.2009 р., № рн-0000523 від 15.12.2009 р., № рн-0000532 від 22.12.209 р., № рн-0000548 від 29.12.2009, податковими накладними № 539 від 07.12.2009 р., № 547 від 15.12.2009 р., № 559 від 22.12.209 р., № 577 від 29.12.2009 р., товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт перевезення та отримання позивачем товару.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що поставка товару за договором поставки від 10.09.2008 року № 79/9-97-08, укладеного між позивачем та ТОВ «Меркурій і Компанія» відбулася.

Таким чином, договір про постачання товару носив реальний характер, що також не оспорювалось відповідачем.

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Представник відповідача не заперечував в судовому засіданні, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товару.

Товар, отриманий позивачем за спірним договором поставки, був ним оприбуткований, що підтверджується матеріалами справи (а.с.81-82).

Факт використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності відповідачем не оспорювався.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні видані контрагентом позивача у грудні 2009 року та включені до податкового кредиту грудня 2009 року, оформлені належним чином.

Отже, позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, отриманого у ТОВ «Меркурій і Компанія», яке, в свою чергу, виконало вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість"- видало позивачеві, належним чином оформлені податкові накладні.

Таким чином, позивачем правомірно було включено до податкового кредиту за грудень 2009 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Меркурій і компанія".

Як вбачається з матеріалів справи, неправомірність заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ відповідач обгрунтовує тим, що на суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1053825 грн., що була заявлена позивачем до відшкодування за січень 2010 року та виникла у рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2009 року та включеного до податкового кредиту січня 2010 року вплинула сума податку на додану вартість по податковим накладним ТОВ "Меркурій і компанія", надмірну сплату якої, на думку відповідача, встановити неможливо в зв'язку з визнанням банкрутом ТОВ "Торговий будинок "Металлотрейд".

Між тим, відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування є сплата отримувачем товару ПДВ в ціні товарів (послуг) постачальникам таких товарів, а не сплата контрагентами постачальника товару податку до бюджету.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача або контрагент постачальника товару не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку постачальником товару, або контрагентом постачальника товару (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої постачальнику товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.11.2010р. по справі№2-а-6402/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 05.04.2011 р.