Ухвала суду № 15023563, 22.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р.Справа № 2а-4890/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16.11.2010р. по справі№2а-4890/10/1670

за позовом приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач), яким просив скасувати податкові повідомлення рішення № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року, № 0001031503/1/3341 від 11.10.2010 року, № 0003771503/1/3341 від 11.10.2010 року, якими позивачу було визначено податкові зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 89221,09 грн., а також скасувати першу податкову вимогу № 1/908/783 від 09.09.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від16.11.2010 р. по справі№2а-4890/10/1670 в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відмовлено.

Відповідач, приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит", не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Посилається на порушення порядку проведення перевірки, просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що - позивач приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" (код ЄДРПОУ 13932372) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 27.06.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №683261, довідкою з ЄДРПОУ № 09/2-2235. Позивач перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції. ПП "Приватна телекомпанія "Візит" є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договору оренди земельної ділянки від 20.02.2004 року (зареєстрований 09.04.2004 року за № 010454800136) та додаткових угод до зазначеного договору від 22.11.2007 року (зареєстрована 10.12.2007 року за № 040754800518) та від 26.11.2007 року (зареєстрована 10.12.2007 року за № 040754800518).

Позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік, у яких позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно із договором оренди земельної ділянки та додаткових угод до нього за 2008 рік в розмірі 22356 грн. 24 коп., за 2009 рік 25754 грн. 40 коп., за 2010 рік 27273 грн. 90 коп.

10 червня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено відносно позивача документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2008 рік та договору оренди земельних ділянок, додаткових угод до нього.

За результатами перевірки складено акт № 2908/15-227/13932372 від 10.06.2010 року, у якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами, внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на 22356,23 грн., в тому числі: січень 2008 року 1863,02 грн.; лютий 2008 року 1863,02 грн.; березень 2008 року 1863,02 грн.; квітень 2008 року 1863,02 грн.; травень 2008 року 1863,02 грн.; червень 2008 року 1863,02 грн.; липень 2008 року 1863,02 грн.; серпень 2008 року 1863,02 грн.; вересень 2008 року 1863,02 грн.; жовтень 2008 року 1863,02 грн.; листопад 2008 року 1863,02 грн.; грудень 2008 року 1863,02 грн. За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди земельних ділянок комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 2908/15-227/13932372 від 10.06.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 33543,35 грн., у тому числі за основним платежем 22356,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11178,12 грн.

05 липня 2010 року позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції первинну скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, яка рішенням відповідача від 01.09.2010 року була залишена без розгляду у зв'язку з порушенням позивачем встановленого законом строку для звернення з такою скаргою. 09 вересня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено першу податкову вимогу № 1/908/783 про сплату позивачем боргу за узгодженими зобов'язаннями з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 32968,38 грн., яка отримана відповідачем 17 вересня 2010 року, що підтверджується відповідним підписом на податковій вимозі.

13 липня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкових декларацій за 2009-2010 рік та договору оренди земельних ділянок, додаткових угод до нього. За результатами перевірки складено акт № 3627/15-227/13932372 від 13.07.2010 року, у якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами, внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю, в тому числі: за січень-грудень 2009 року - 25754,38 грн.; за січень-травень 2010 року - 11364,10 грн.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди земельних ділянок комунальної власності у 2009-2010 роках позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 3627/15-227/13932372 від 13.07.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 53404,88 грн., у тому числі за основним платежем 37118,49 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16286,39 грн.

Позивачем 05 серпня 2010 року було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції первинну скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої було прийнято рішення № 38646/10/25-010 від 01.10.2010 року, яким позивачу було збільшено на 2272,86 грн. розмір штрафної (фінансової) санкції, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року.

11 жовтня 2010 року відповідачем було винесено податкові повідомлення рішення № 0001031503/1/3341, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 53404,88 грн., у тому числі за основним платежем 37118,49 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16286,39 грн., та № 0003771503/1/3341, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2272,86 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діє з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505), порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно частини 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та пп. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005, № 327 (надалі - Порядок), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п. 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008, № 355, невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку. За наслідками невиїзної документальної перевірки складається акт (довідка) перевірки. Невиїзна документальна перевірка може бути проведена у присутності платника податків на підставі наданих ним документів.

З аналізу викладених норм вбачається, що податковий орган має право (а не обов'язок) запрошувати посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзних документальних перевірок, тому доводи позивача про те, що для проведення перевірок 10.06.2010 року і 13.07.2010 року керівника ПП "Приватна телекомпанія "Візит" не було запрошено, чим було порушено права та інтереси позивача, судом не приймаються .

Відповідно до п. 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Підписання акта у разі здійснення невиїзних документальних перевірок відповідно до п. 4.3 Порядку здійснюється у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта. Відповідно до п. 4.4 Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Згідно п. 4.11 Порядку податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Судом встановлено, що акти перевірок від 10.06.2010 року № 2908/15-227-13932372 та від 13.07.2010 року № 3627/15-227/13932372 були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, керівник ПП "Приватна телекомпанія "Візит" для підписання зазначених актів до податкового органу не запрошувався.

На зазначені акти позивачем у встановлений п. 4.4 Порядку строк направлялися заперечення № 50 від 17.06.2010 року та № 66 від 20.07.2010 року відповідно, за результатами розгляду яких податковим органом позивачу було направлено листи № 24116/10/15-238 від 23.06.2010 року та № 28560/10/15 від 26.07.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0005811503/0/2002 та № 0007031503/0/2402 було прийнято відповідачем 21.06.2010 року та 26.07.2010 року з порушенням порядку урахування висновків розгляду заперечень позивача до актів перевірки, але наявність вказаних порушень не впливає на правомірність висновків податкового органу про наявність порушень Закону України “Про оренду землі” з огляду на таке.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, є Закон України «Про плату за землю». Статтею 2 Закону визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно із частиною 1 статті 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”. Так, земельні ділянки можуть надаватися у власність, постійне користування та на умовах оренди (стаття 92 Земельного кодексу України).

А відповідно до статті 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки. В свою чергу, у статті 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно із частиною 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону яка діяла до 01.01.2008) було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 було внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі”, що набрали чинності з 01.01.2008, і відповідності до внесених змін річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Водночас, зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Проте, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” № 309-VI від 03.06.2008, частина 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала, зокрема, мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності трикратний розмір земельного податку. У відповідності до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування , а саме: з 04.06.2008 та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” № 309- VI 03.06.2008 чи його окремі положення неконституційними не визнавалися та є чинними і на даний час. Таким чином, з 01 січня 2008 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Отже, норми щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 по 21.05.2008 (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008), а також з 22.05.2008 (у відповідності до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” № 309- VI 03.06.2008), тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню.

Перевірками позивача встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що договір оренди землі та додаткові угоди до нього, укладені позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачають розмір орендної плати в сумі 1,5 % грошової оцінки землі, а саме: додаткові угоди від 10.12.2007 року до договору оренди земельної ділянки від 09.04.2004 року для розташування телевежі в 3-му планувальному районі у м. Кременчуці Полтавської області .

Таким чином, зміст вказаного договору і додаткових угод в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 -2010 роках, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Зміни до вищезазначених договорів в частині розміру орендної плати у 2008 - 2010 роках не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2008 2010 роки у податкових деклараціях виходив із розміру орендної плати по цим договорам 1,5 % грошової оцінки землі.

З огляду на те, що у податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008, 2009, 2010 роки, поданих позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельних ділянок, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі, в сумах: за 2008 рік - 22356 грн. 24 коп., за 2009 рік 25754 грн. 40 коп., за 2010 рік 27273 грн. 90 коп., замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, перевіркою констатовано факт заниження розміру орендної плати за 2008 рік в розмірі 22356,23 грн., за 2009 рік та січень-травень 2010 року в загальному розмірі 37118,48 (детальні розрахунки сум заниження орендної плати наявні в актах перевірок від 10.06.2010 року № 2908/15-227-13932372 та від 13.07.2010 року № 3627/15-227/13932372).

Відповідно до статті 14 Закон України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обовязкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування») не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обовязок, а не зобовязання. Отже, оскільки збіль шення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач у 2008, 2009, січні травні 2010 року в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договорам оренди землі в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених Законом 3 % від грошової оцінки, і висновки перевірок про заниження позивачем у зазначених періодах суми орендної плати за землю є законними та обґрунтованими.

Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, № 0007031503/0/2402 від 26.07.2010 року, № 0001031503/1/3341 від 11.10.2010 року, № 0003771503/1/3341 від 11.10.2010 року, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з орендної плати за землю, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування першої податкової вимоги № 1/908/783 від 09.09.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року отримано позивачем 23.06.2010 року, що не заперечується сторонами. Разом з тим, первинну скаргу на зазначене рішення було подано позивачем до податкового органу 05.07.2010 року, тобто із порушенням встановленого Законом десятиденного строку оскарження в порядку апеляційного узгодження. Таким чином, податкове зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 33543,35 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням № 0005811503/0/2002 від 21.06.2010 року, вважається узгодженим з моменту спливу десятиденного строку з дня отримання позивачем зазначеного повідомлення-рішення. Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Таким чином, при прийнятті першої податкової вимоги № 1/908/783 від 09.09.2010 року, відповідач діяв на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від16.11.2010р. по справі№2а-4890/10/1670 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16.11.2010р. по справі№2а-4890/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2011 р.