Ухвала суду № 15023521, 21.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 р.Справа № 2а-14949/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Подобайло А.В.

Представник відповідача - Долошко А.О. П

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі№2а-14949/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Промінком"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Промінком", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив суд: визнати незаконними дії відповідача Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) щодо неприйняття податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за квітень-серпень 2010 року; зобовязати відповідача прийняти податкові декларації позивача з податку на додану вартість за квітень-серпень 2010 року з моменту їх подання позивачем.

Відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проти позову заперечував та зазначив, що податкові декларації позивача не визнані податкової звітністю через відсутність подання електронних реєстрів, що є порушенням вимог ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а податкова декларація за серпень 2010 року взагалі не подавалась до ДПІ.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року адміністративний позов Приватного підприємства "Промінком" задоволено частково, а саме: визнано дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова по неприйняттю податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства "Промінком" за період з квітня 2010 року по липень 2010 року - незаконними; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова прийняти податкові декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства "Промінком" за період з квітня 2010 року по липень 2010 року моментом їх подання. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Промінком" (61124, м. Харків, вул. Вишнева, 27, код ЄДРПОУ 36819272) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) гривень 70 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 3, 259 ГК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки за період квітень серпень 2010 року від 26 жовтня 2010 року № 4700/15-409/36819272 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року.

Актом перевірки встановлено, що податковим деклараціям з податку на додану вартість позивача за квітень-серпень 2010 року відповідачем присвоєно статус «не визнано як податкова декларація» відповідно до абзацу 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», а саме у звязку з відсутністю реєстрів податкових накладних в електронному вигляді, що передбачено пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також в акті перевірки (стор. 15) відповідач зазначає, що право на формування податкового кредиту у позивача у квітні-серпні 2010 року на суму 1662959,26 грн. та податкових зобовязань на суму 2173350,62 грн. не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права виникнення обєкту оподаткування, що передбачено ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У висновку акту перевірки вказано, що по деклараціях з ПДВ за квітень-серпень 2010 року зменшується сума податкових зобовязань на суму 2173350,62 грн. та зменшується сума податкового кредиту на суму 1662959,26 грн..

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу наступні податкові декларації з ПДВ: за квітень 2010 року (вх. № 24688 від 19.05.10, вх. № 40457 від 28.07.10), за травень 2010 року (вх. № 40452 від 28.07.10, вх. № 47383 від 02.09.10, вх. № 48662 від 15.09.10), за червень 2010 року (вх. № 40700 від 29.07.10, вх. № 47385 від 02.09.10, вх. № 48664 від 15.09.10), за липень 2010 року (№ 47387 від 02.09.10, № 48665 від 15.09.10), доказів подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року до справи не надано.

У звязку з неподанням позивачем податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року на підставі вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з контрагентами за період квітень-серпень 2010 року. В ході здійснених заходів відповідачем встановлено відсутність позивача за місцезнаходженням.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові декларації з ПДВ позивача за квітень-липень 2010 року подані та отримані відповідачем до початку проведення позапланової виїзної перевірки та складення акту перевірки. Вказана податкова звітність в момент її надходження до податкового органу прийнята саме як податкові декларації. Жодних недоліків в момент подання позивачем податкової звітності відповідачем не виявлено. Відповідач має право не визнавати подану позивачем податкову декларацію в якості декларації лише в тих випадках, вичерпний перелік яких наведено у абзаці 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами». Невизнання відповідачем податкової декларації здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення, після прийняття якого відповідач має звернутись до позивача з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої). Під час розгляду справи відповідач не довів, що податкові декларації з ПДВ позивача за квітень-липень 2010 року не визнані ним в якості податкових декларацій у спосіб, визначений вказаною вище нормою закону. Відповідач не надав до суду відповідного письмового рішення та не надав доказів звернення до позивача з належними пропозиціями щодо подання нових декларацій. Також суд першої інстанції зазначив, що закон не передбачає оформлення рішення про невизнання податкової декларації шляхом складення акту перевірки платника податків - юридичної особи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача стосовно невизнання податкових декларацій позивача за квітень-липень 2010 року є тими, що не узгоджуються з приписами законодавства, а відтак є неправомірними.

При цьому, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобовязання відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за серпень 2010 року, оскільки позивач не надав до суду доказів подання вказаної декларації відповідачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачу наступні податкові декларації з ПДВ: за квітень 2010 року (вх. № 24688 від 19.05.10, вх. № 40457 від 28.07.10), за травень 2010 року (вх. № 40452 від 28.07.10, вх. № 47383 від 02.09.10, вх. № 48662 від 15.09.10), за червень 2010 року (вх. № 40700 від 29.07.10, вх. № 47385 від 02.09.10, вх. № 48664 від 15.09.10), за липень 2010 року (№ 47387 від 02.09.10, № 48665 від 15.09.10), доказів подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року до справи не надано.

У звязку з неподанням позивачем податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року на підставі вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з контрагентами за період квітень-серпень 2010 року. В ході здійснених заходів відповідачем встановлено відсутність позивача за місцезнаходженням.

Таким чином, податкові декларації з ПДВ позивача за квітень-липень 2010 року подані та отримані відповідачем до початку проведення позапланової виїзної перевірки та складення акту перевірки. Вказана податкова звітність в момент її надходження до податкового органу прийнята саме як податкові декларації. Жодних недоліків в момент подання позивачем податкової звітності відповідачем не виявлено.

Згідно пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто відповідач має право не визнавати подану позивачем податкову декларацію в якості декларації лише в тих випадках, вичерпний перелік яких наведено у абзаці 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами». Невизнання відповідачем податкової декларації здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення, після прийняття якого відповідач має звернутись до позивача з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Під час розгляду справи відповідач не довів, що податкові декларації з ПДВ позивача за квітень-липень 2010 року не визнані ним в якості податкових декларацій у спосіб, визначений вказаною вище нормою закону. Відповідач не надав до суду відповідного письмового рішення та не надав доказів звернення до позивача з належними пропозиціями щодо подання нових декларацій.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що закон не передбачає оформлення рішення про невизнання податкової декларації шляхом складення акту перевірки платника податків - юридичної особи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що дії відповідача стосовно невизнання податкових декларацій позивача за квітень-липень 2010 року є такими, що не узгоджуються з приписами законодавства, а відтак є неправомірними.

За викладених обставин висновок відповідача про наявність порушень позивачем ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, а позивач має право на формування податкового кредиту у квітні-липні 2010 року на суму 1662959,26 грн. та податкових зобовязань на суму 2173350,62 грн. відповідно з переліком контрагентів, наведених в додатках № 5 до податкових декларацій з ПДВ позивача за квітень-липень 2010 року, а саме за індивідуальними податковими номерами за квітень 2010 року: 226983220338, 033616820234, 010749505096, 002360220394, 215607626656, 339001120317, 364566720387323371020381, 352678604620, 314421813071, 329544813236, 312159513504, 010726020392, 137605811232, 304305720380, 342016911015, 211887420320, 340133918196, 329520320326, 360362320341, 336075420329, 356203226580, 320309920301, 2188100055, 212376520318, 322354820363; за травень 2010 року: 033616820234, 002360220394, 001318116310, 215607626656, 323371020381, 352678604620, 226983220338, 314421813071, 329544813236, 325659020342, 011257021190, 010726020392, 304305720380, 211887420320, 325429314022, 326529104178, 329520320326, 367858764178, 360362320341, 336075420329, 356203226580, 359347804651, 320309920301, 323131026572, 212376520318; за червень 2010 року: 360362320341, 2708411759, 002360220394, 001318116310, 215607626656, 35345920311, 231801605154, 314421813071, 226983220338, 212376520318, 329544813236, 304305720380, 342016911015, 211887420320, 310603020353, 358765020110, 326529104178, 352472220381, 349313715514, 336075420329, 323371020381, 338146720326, 320309920301, 331215220325, 323131026572, 137605811232, 2606813199, 2188100055, 339001120317, 365142111238, 350804817057, 367858704178; за липень 2010 року: 002360220394, 033512015015, 215607626656, 010749505096, 226983220338, 212376520318, 365142111238, 310838005928, 304305720380, 342016911015, 211887420320, 358765020110, 211266618190, 350804817057, 347281926558, 361290612360, 367858704178, 351423326552, 346934826550, 360362320341, 336075420329, 338146720326, 320309920301, 366158405641, 331215220325, 323131026572, 2606813199, 2188100055.

Відповідачем 16.09.2010 року за № 16612/10/28-214 на адресу позивача направлено лист про невизнання як податкової звітності декларацій з ПДВ за період з квітня 2010 року по липень 2010 року, оскільки декларації надано без реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, надісланий магнітний носії читався з помилками.

В судовому засіданні представником відповідача не надано доказів неможливості скопіювати зазначену інформацію, зазначена обставина не підтверджена жодним документом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, подаючи податкові декларації з ПДВ за квітень-липень 2010 року, позивачем дотримано вимоги законодавства щодо їх оформлення, а обовязок позивача стосовно надання реєстрів податкових накладних в електронному вигляді, що передбачено вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», не впливає на спірні правовідносини, тому що вказані реєстри є окремим звітним документом. За таких обставин, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача прийняти податкові декларації позивача з податку на додану вартість за квітень-липень 2010 року з моменту їх подання позивачем підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобовязання відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за серпень 2010 року відсутні, оскільки позивач не надав до суду доказів подання вказаної декларації відповідачу.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 94 КАС України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі№2а-14949/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі №2а-14949/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2011 р.