Ухвала суду № 15023491, 22.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р.Справа № 2а-11089/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від17.12.2010р. по справі№2а-11089/10/2070

за позовом відкритого акціонерного товариства "Автрамат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, відкрите акціонерне товариство “Автрамат”,звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Харкові, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2829,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від17.12.2010р. по справі№2а-11089/10/2070 адміністративний позов відкритого акціонерного товариства “Автрамат” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2829,00 грн. задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Харкові про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Відкритому акціонерному товариству “Автрамат” на суму 2829,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Автрамат” витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що у звязку з тим, що контрагентом ВАТ "Автрамат" не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з податку на додану вартість, операції, проведені ВАТ "Автрамат", не створюють правових наслідків, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення об'єкту оподаткування та формуванню податкового кредиту податкових зобов'язань у її сторін.

Від позивача письмових заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, але представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” фахівцями спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові в період з 16.08.2010 року по 18.08.2010 року була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ “Автрамат” за червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №3572/40-028/00236027 від 17.09.2010 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року на рахунок платника у банку у розмірі 234241,00 грн. (від 19.07.2010 року №9002647383), яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у травні 2010 року.

Під час проведення перевірки встановлено порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, підприємством в декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року (вх. СДПІ №9002176215 від 18.06.2010 року) було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 234241,00 грн., однак при цьому відбулось завищення суми податкового кредиту за травень 2010 року на суму 2829,00 грн. за рахунок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що виявлені в результаті співставлення даних податкової звітності, та стали результатом розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ВАТ "Автрамат" та даними податкових зобов'язань ПП "Промінком", ТОВ "Техноенергоресурс" та ТОВ "Юридична компанія "Лекс Контакт".

За наслідками вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000240840/0 від 30.08.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2829,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість, не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами позивача, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися.

З матеріалів справи встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що ВАТ “Автрамат” до складу податкового кредиту у травні 2010 року включено суми ПДВ:

- 380,00 грн. по контрагенту ПП “Промінком”, код 36819272, що знаходиться на обліку ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова, зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва №100258804 від 10.12.2009, податковій декларації якого з ПДВ за травень 2010 року від 28.07.2010 №40452 згідно даних бази “Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” присвоєно статус “Не визнано як податкова декларація”;

- 1449,0 грн. по контрагенту ТОВ “Техенергоресурс”, код 34566972, що знаходиться на обліку ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва №100265047 від 29.10.2010, податковій декларації якого з ПДВ за травень 2010 року від 18.06.2010 №9002210181 згідно даних бази “Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” присвоєно статус “Не визнано як податкова декларація”;

- 1000,0 грн. по контрагенту ТОВ “ЮК “Лекс консалт”, код 34616538, що знаходиться на обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва, зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва №100001852 від 27.11.2006, яке згідно даних бази “Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” не надало податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, суми ПДВ, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виданими ТОВ “ЮК “Лекс консалт”, ТОВ “Техенергоресурс”, ПП “Промінком”. Податкові накладні відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали справи свідчать про наявність підстав у позивача для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого в ціні робіт за податковими накладними, отриманими від ТОВ “ЮК “Лекс консалт”, ТОВ “Техенергоресурс”, ПП “Промінком”.

Крім того, до матеріалів справи надані документи на підтвердження укладання та виконання договорів, а саме договір № 07/05-10 про надання юридичних послуг ТОВ “ЮК “Лекс консалт”, акт здачі прийняття робіт № ОУ-0000043, податкова накладна № 40 від 31.05.2010 року, платіжне доручення № 2181 від 28.05.2010 року, договір підряду № 05-138/0410 з ПП “Промінком”, податкова накладна № 040501 від 04.05.2010 року, платіжне доручення № 1358 від 16.06.2010 р., договір підряду № 03-148/0510 з ТОВ “Техенергоресурс”, податкові накладні № 430 від 17.05.2010 року, № 462 від 27.05.2010 року, платіжні доручення № 1352 від 16.06.2010 року, № 1148 від 17.05.2010 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку, що зазначений Закон не містить прямої заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. При цьому Закону України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від17.12.2010р. по справі№2а-11089/10/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від17.12.2010р. по справі№2а-11089/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2011 р.