Постанова № 15023366, 24.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р. Справа № 2-а-2187/10/1670

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Мухіна О.І.

представника відповідача Орлової М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Полтаві та Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від28.10.2010р. по справі№2-а-2187/10/1670

за позовомДочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000482310/0 від 23.07.07 р.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 14.10.08 р. позовні вимоги були задоволені частково: визнане нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000482310/0 від 23.07.07 р. в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 946694,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 473347,0 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.09 р. рішення суду першої інстанції було скасовано та у задоволенні позову було відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.10 р. рішення попередніх судових інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.10 р. № 2-а-2187/10/1670 адміністративний позов ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»був задоволений частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000482310/0 від 23.07.07 р. в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 2205,2 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1102,6 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.10 р. в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000482310/0 від 23.07.07 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 919889,5 грн. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого в ціні обладнання, придбаного за рахунок капітальних трансфертів, що мають цільове призначення, та застосованих штрафних санкцій в розмірі 459944,75 грн., а також в частині відмови у задоволені позову щодо визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 24599,26 грн., сплаченого ТОВ «Євроспецмаш Нагель» в ціні послуг по навантаженню та перевезенню піску, та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на викладені доводи та з підстави порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.10 р. по справі № 2-а-2187/10/1670 в частині задоволених позовних вимог позивача та ухвалити нове рушення, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні адміністративного позову ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є акт № 1281/23-8/32017261 від 09.07.07 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 р. по 31.12.06 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 7.2.1, п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в результаті чого були занижені податкові зобовязання по ПДВ у 2005 р. за квітень на 4435,0 грн., за травень на 3770,0 грн., за липень на 30,0 грн., за вересень на 1079,0 грн., за жовтень на 3420,0 грн., за листопад на 3583 грн., за грудень на 8,0 грн., у 2006 р. за липень на 223,0 грн., за вересень на 523,0 грн., за листопад на 2500,0 грн., за грудень на 944489,0 грн.

За даними перевіряючих виявлені порушення повязані з тим, що капітальні трансферти, отримані підприємством позивача із державного бюджету як цільове фінансування на виробниче будівництво, переоснащення, як участь у придбанні обладнання, не можуть вважатися власними коштами підприємства та не включаються до складу валового доходу, а суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів та послуг за рахунок капітальних трансфертів, не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Проте перевіряючими не було враховано те, що відповідно приписам ч. 4 ст. 9 Бюджетного кодексу України трансфертами є кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. В розясненні Державного казначейства України щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженому наказом № 194 від 04.11.04 р., яке було чинне на час виникнення правовідносин, вказано, що капітальні трансферти це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

З аналізу наведених положень випливає, що отримані позивачем кошти як капітальні трансферти не підлягали поверненню, а тому стали власністю підприємства. Особливістю капітальних трансфертів є їх виключно цільове використання і в разі недотримання такого порядку бенефіціар несе відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Але контроль за цільовим використанням трансфертів на органи ДПС не покладений.

Зважаючи на те, що висновки перевіряючих щодо неможливості включення понесених витрат до складу валових витрат виробництва і повязані з цим висновки про безпідставність формування податкового кредиту при придбанні товарів (робіт, послуг) за кошти трансферту зроблені при помилковому розумінні природи цього виду бюджетного фінансування та без врахування приписів бюджетного законодавства, прийняте на підставі таких хибних висновків податкове повідомлення-рішення є незаконним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Оскільки при ухваленні постанови в частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції також не врахував положення БК України та особливості трансфертних платежів, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.10 р. № 2-а-2187/10/1670 в цій частині.

Як вказано в акті перевірки, порушення позивачем вимог п. 7.2.1«е»ст. 7 Закону України «Про ПДВ»повязано із включенням до податкового кредиту за квітень 2005 р. ПДВ в сумі 2205,2 грн., сплаченого СПД ФО ОСОБА_3 за виконання робіт по реконструкції кімнати відпочинку, оскільки в податковій накладній № 3 від 31.03.05 р. не вказаний повністю опис виконаних робіт.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що між позивачем та СПД ФО ОСОБА_3 був укладений договір № 2 від 04.01.05 р., предметом якого була реконструкція кімнати відпочинку. Для виконання умов договору був складений дефектний акт, зведений кошторис, узгоджена ціна робіт. По виконанню робіт був складений акт приймання робіт за локальним кошторисом 2-1-1 за березень 2005 р., в який включені 71 позиція. Також виконавицею була видана підприємству податкова накладна № 3 від 31.03.05 р. на загальну суму 13231,2 грн., в т.ч. ПДВ 2205,2 грн. В графі «Номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) було зазначено «За виконані роботи».

Оскільки вказана податкова накладна містила відомості про номенклатуру робіт, вимоги перевіряючих внесення до податкової накладної 71 позицію з акту виконаних робіт є безпідставним. За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи також приписи ч. 2 ст. 71 КАС України, які відповідачем не виконані.

Також висновки відповідача про порушення підприємством вимог податкового законодавства обумовлені встановленим фактом формування податкового кредиту по ПДВ на підставі податкової накладної № 0004/06 від 11.12.06 р., отриманої від ТОВ «Євроспецмаш Нагель», з тих підстав, що послуги по перевезенню піску на загальну суму 147595,56 грн., в т.ч. ПДВ 24599,2 грн., не отримувалися, а між позивачем та його контрагентом відсутні фактичні господарські відносини.

Ці висновки ґрунтуються на тому, що позивачем та ТОВ «Євроспецмаш Нагель»був укладений договір від 14.03.06 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, тоді як ТОВ «Євроспецмаш Нагель»зареєстроване як юридична особа лише 29.06.06 р., а статус платника ПДВ набрало з 27.07.06 р.

В акті перевірки вказано, що позивач отримав від ТОВ «Євроспецмаш -Нагель»послуги з навантаження піску екскаватором R942»із кар'єру та перевезенню його автосамоскидами марки МАЗ 5516 на піскобазу «Триби», «Супрунівка»та ДРП-8 «Чутово»на загальну суму 147595,58 грн., в т.ч. ПДВ - 24599,26 грн., тоді як за даними ДП «Полтавський лісгосп»кар'єр «Триб»на протязі 2005-2006 р.р. не використовувався для видобування сировини (пісок), оскільки був закритий для використання в 1995 р. і переданий ДП «Полтавський лісгосп»під заліснення, а ДП «Лісгосп»реалізації піску будь-яким суб'єктам господарювання не здійснювало.

Наведені обставини і також те, що керівнику філії «Полтавська ДЕД» Халамейдику С.В. від ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»було видано доручення № 01-15/07а від 10.01.06 р., яким на нього були покладені обовязки представництва інтересів головного підприємства по укладенню договору з ТОВ «Євроспецмаш - Нагель»на перевезення вантажів, перевіряючими був зроблений висновок про те, що неможливість включення до податкового кредиту вказаних в податковій накладній № 0004/06 від 11.12.06 р.

З цим висновком відповідача погодився суд першої інстанції.

Проте колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам п. 7.2.3, п. 7.2.4, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). з аналізу наведених норм випливає, що законодавець не повязував право платника податку формувати податковий кредит по ПДВ з датою укладання цивільно-правової угоди.

Оскільки в грудні 2006 р. контрагент позивача мав статус юридичної особи і був належним чином зареєстрований платником ПДВ, то він міг видати податкову накладну, а позивач сформувати по ній податковий кредит.

Також відповідач наполягає на тому, що позивач не міг придбати пісок у карєра, а тому не міг включати до податкового кредиту суму ПДВ. Але слід відмітити, що позивачем від контрагента були отримані послуги по навантаженню та перевезенню піску, а не сам пісок, що не є тотожними предметами цивільних правочинів. Оскільки отримання послуг по навантаженню та перевезенню піску підтверджені належними документами первинного бухгалтерського обліку, колегія суддів дійшла до висновку про те, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям з ТОВ «Євроспецмаш - Нагель»зроблені при помилковому розумінні характеру господарських операцій та при довільному їх тлумаченні, а тому є безпідставними.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції також не взяв до уваги вищевикладені обставини та не врахував приписи ст. 7 Закону України «Про ПДВ», колегія суддів дійшла до висновоку про те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.10 р. № 2-а-2187/10/1670 в цій частині підлягає скасуванню.

Проведені відповідачем нарахування податкового зобовязання по ПДВ в сумі 30,0 грн. повязані з тим, що підприємство включило до податкового кредиту вказану суму податку по податковій накладній № 12 від 15.07.05 р., отриманій від ПП «Будівельник», який на цей час не був платником ПДВ у звязку з анулюванням з 26.06.02 р. його свідоцтва платника ПДВ № 23631837 від 18.04.01 р.

Оскільки дані нарахуванням судом першої інстанції були визнані правомірними, а позивачем в апеляційній скарзі не оскаржені, колегія суддів не знаходить підстав для дослідження правомірності даних висновків відповідача та суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від28.10.2010 р. по справі№2-а-2187/10/1670 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000482310/0 від 23.07.07 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 944488,76 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 472244,38 грн. і в цій частині прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000482310/0 від 23.07.07 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 944488,76 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 472244,38 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від28.10.2010 р. по справі№2-а-2187/10/1670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.03.2011 року.