Постанова № 15023335, 24.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р. Справа № 2а-8092/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання- Верман А.М., Подобайло А.В.,

представників позивача - Гарбуз Л.П., ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Селянського (фермерського) господарства "Колос", Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-8092/08/2070

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Колос"

до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство “Колос” - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Богодухівському районі Харківської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати повністю податкові повідомлення-рішення відповідача: від 04.03.2008 року №0000152310/0 (від 23.05.2008 року №0000152310/1, від 08.08.2008 року №0000152310/2) про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83097, 00 грн.; та від 04.03.2008 року №0011961710/0 (від 23.05.2008 року №0011961710/1, від 08.08.2008 року №0011961710/2) про визначення податкового зобовязання по прибутковому податку з робітників та службовців з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 141390, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року позов Селянського (фермерського) господарства “Колос” до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області від 04.03.2008 року №0000152310/0 (від 23.05.2008 року №0000152310/1, від 08.08.2008 року №0000152310/2) про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83097,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач - Селянське (фермерське) господарство “Колос”, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Богодухівському районі Харківської області - не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі, апеляційну скаргу відповідача просили залишити без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що СФГ “Колос” зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа та знаходиться на обліку в ДПІ Богодухівського району Харківської області. (т.1 а.с.11)

Фахівцями ДПІ у Богодухівському районі Харківської області, на підставі направлень №13 від 28.02.2008 року (т.1 а.с.105) та №20 від 08.02.2008 року (т.1 а.с.107) була проведена планова документальна перевірка СФГ “Колос” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року, про що був складений Акт перевірки №67/10/233/21224005-ДСК від 20.02.2008 року (т.1 а.с.17-31).

У періоді, що перевірявся, суб'єкт господарювання був платником ПДВ, фіксованого сільськогосподарського податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, прибуткового податку, податку з власників транспортних засобів.

Підприємство не є консолідованим платником податку.

Дані про реєстрацію підприємства як платника ПДВ, свідоцтво від 23.07.1997 р. № 27694160 видане Богодухівсько -Краснокутською МДПІ. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ 212240020049 17.07.1997 року.

У періоді, що перевірявся, підприємство не заявляло до відшкодування з бюджету податок на додану вартість згідно даних загальної декларації.

Згідно Указу Президента України від 12.12.1998 року №1328/98 "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників" та Закону України від 18.02.1999 року № 442 СФГ "Колос" подає до ДПІ в Богодухівському районі дві податкові декларації:

Декларація №2 - (окрема або спеціальна декларація з ПДВ) по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, крім молока, худоби (в тому числі молока і м'яса в живій вазі, реалізованих переробним підприємствам, крім операцій з реалізації підакцизних товарів;

Декларація №3 - (загальна) податкова декларація з податку на додану вартість за результатами операцій з реалізації продукції невласного виробництва та реалізації підакцизних товарів, а також реалізації молока і м'яса живою вагою переробним підприємствам.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість не встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період.

Зазначеним актом перевірки були встановлені наступні порушення:

- п.11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та абз. 2 п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999 року №271 - залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з податку на додану не перераховано з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету в сумі 16208,0 грн.

- п. 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та абз. 1 п. 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999 року №271 кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, і придбанні матеріально-технічні ресурси використані не за цільовим призначенням в сумі 83097,01 грн.

- п.п.“д”п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року №889-IV, та відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1. ст..8 та п.п.19.2 (а) ст.19 вказаного Закону донараховано податку в сумі 47130,00 грн.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Богодухівському районі Харківської області №0000152310/0 від 04.03.2008 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 99305,00 грн. (т.1 а.с.15) та податкове повідомлення-рішення №0011961710/0 від 23.05.2008 року про визначення податкового зобовязання по прибутковому податку з робітників та службовців у розмірі 47130,00 грн. - за основним платежем та у розмірі 94260,00 грн. - за штрафними санкціями, а всього на суму - 141390,00 грн. (т.1 а.с.14).

12.03.2008 року позивачем було подано скаргу на вказані податкові повідомлення рішення (т.1 а.с.33-50), у звязку з розглядом якої, відповідачем було проведено з 15.04.2008 року по 16.04.2008 року позапланову документальну перевірку позивача та за результатами якої складено акт №198/15/17/21224005 від 18.04.2008 року (т.1 а.с.42-44).

За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення №3143/8/25-010 від 25.04.2008 року (т.1 а.с.49-54), яким скасовано податкове повідомлення-рішення №0000152310/0 від 04.03.2008 року в частині донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 16208,00 грн. (п.1 висновку Акту перевірки №67/10/233/21224005-ДСК від 20.02.2008 року), в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, також залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 04.03.2008 року №0011961710/0, а скаргу без задоволення.

23.05.2008 року відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення №0000152310/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83097,00 грн. (т.1 а.с.16) та №0011961710/1 про визначення податкового зобовязання по прибутковому податку з робітників та службовців з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 141390,00 грн. (т.1 а.с.14).

Позивачем 02.05.2008 року подано скаргу на рішення відповідача від 25.04.2008 року до ДПА в Харківській області (т.1 а.с.67-73), за результатами розгляду якої 30.07.2008 року було винесене рішення №2892/10/25-103 (т.1 а.с.75-79), яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення податкового органу - без змін.

08.08.2008 року відповідачем винесені податкові повідомлення рішення №0000152310/2 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83097,00 грн. (т.1 а.с.91) та №0011961710/2 про визначення податкового зобовязання по прибутковому податку з робітників та службовців з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 141390,00 грн. (т.1 а.с.92).

Не погодившись з рішеннями Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області від 04.03.2008 року №0000152310/0 (від 23.05.2008 року №0000152310/1, від 08.08.2008 року №0000152310/2) про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83097,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, в акті перевірки, не зазначені посилання на первинні документи, на підставі яких ним зроблено висновок про нецільове використання акумульованих коштів які підлягають стягненню до державного бюджету України в безспірному порядку, та не надані під час судового розгляду в суді першої інстанції жодних доказів, які підтверджують нецільове використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей не у господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР (далі Закон “Про ПДВ”), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, згідно якого зупинена дія п. 7.7. ст.7, п.10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу 3 п.11.29 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначено Постановою КМУ від 26.02.99 року №271 “Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками вартість платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” (далі Порядок).

Відповідно до п.5 даного Порядку - кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Згідно акту перевірки №67/10/233/21224005-ДСК від 20.02.2008 року СФГ “Колос” у 2007 році на окремий рахунок перерахувало кошти в сумі 119423,00 грн., із яких використало на придбання матеріально-технічних ресурсів 119249,00 грн., але господарством не надані первинні документи, які підтверджують використання придбаних матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та ін.) в господарській діяльності на суму 83097,01 грн., яка підлягає стягненню в безспірному порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем як під час перевірки, так і до суду першої інстанції, були надані податкові накладні (т.2 а.с.104-111, 113, 115-116, 118-127, 129-132, 135-139, 142-155, 158-166, 169-173, 182-191), що підтверджують придбання позивачем матеріально-технічних ресурсів за період з січня по вересень 2007 року. Крім того, позивачем надані й інші первинні документи: угоди, доручення, платіжні доручення, рахунки, регістри бухгалтерського обліку банківських операцій, виписки банку, що підтверджують підстави операцій та розрахунок по ним, на які були видані вказані податкові накладні.

Позивачем, як платником фіксованого сільськогосподарського податку, ведеться бухгалтерський облік відповідно до затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 02.07.2001 року №189 Методичних рекомендацій організації та веденню бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах що вміщають три форми: просту, спрощену та журнальну, із яких перші дві рекомендовані для невеликих фермерських господарств, які мають право відносити до матеріальних витрат вартість використаної сировини, палива, запасних частин, насіння, мінеральних добрив, послуг та інше, на підставі первинних банківських або касових документів.

Матеріалами справи підтверджується, що придбані позивачем матеріально технічні ресурси виробничого призначення за рахунок коштів із спеціального рахунку, використані за цільовим призначенням а саме - списані на витрати виробництва сільськогосподарської продукції, згідно внутрігосподарських накладних відповідно до п.п.5.1 п.5 Методичних рекомендацій, яким передбачено, що товарно-матеріальні цінності (насіння, корма, сировина, продукція, добрива, паливо, тощо), які надійшли в господарство протягом року зі сторони вважаються витраченими і їх списують на витрати виробництва (без ПДВ).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року, за клопотанням позивача, було призначено судово-економічну експертизу.

За висновками судово-економічної експертизи №5454 від 23.07.2010 року ХНДІІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса про порушення п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та абз.1 п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999 року №271 (із змінами та доповненнями постановою КМУ № 488 від 11.04.2002 року) використання коштів, перерахованих сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, використання придбаних матеріально-технічних ресурсів не за цільовим призначенням саме з підстав наведених в акті перевірки підтвердити не надається за можливе. (Т.3 а.с.98-103)

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в акті перевірки не зазначено, на підставі яких первинних документів ним зроблено висновок про нецільове використання акумульованих коштів, які підлягають стягненню до державного бюджету України в безспірному порядку, та не надані під час судового розгляду жодних доказів, які підтверджують використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей не у господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 83097 грн.

Разом з тим, згідно з п.6.5 статті 6 Закону України №2181-111 від 21.12.2000р., у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом.

З урахуванням зазначених вимог Закону, податкове повідомлення-рішення №00000152310/0 від 04.03.2008р. є відкликаним з дня отримання платником податків нового податкового повідомлення - рішення від 23.05.2008 року №0000152310/1 із зменшеною сумою податкового зобов'язання, у зв'язку з чим не може бути повторно скасованим у судовому порядку, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Виходячи з приписів ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог СФГ «Колос»про скасування податкових повідомлень рішень ДПІ в Богодухівському районі Харківської області №0000152310/1 від 23. 05.2008 року та №0000152310/2 від 08.08.2008 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними ( фінансовими) санкціями в сумі 83097 грн.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 04.03.2008 року №0011961710/0 (від 23.05.2008 року № 0011961710/1, від 08.08.2008 року №0011961710/2) про визначене податкове зобов'язання по прибутковому податку з робітників та службовців із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 141390,00 грн. висновки суду першої інстанції обґрунтовані наступним.

Відповідно до доручення №1 від 01.01.2005 року Голова СФГ «Колос» ОСОБА_2 доручає ОСОБА_6 представництво інтересів СФГ «Колос» Богодухівського району Харківської області в усіх державних, кооперативних і суспільних установах з усіх питань, повязаних з укладенням договорів з юридичними та фізичними особами.

Як вбачається із умов договору №1 від 01.01.2005 року, укладеного між Селянським фермерським господарством «Колос» в особі ОСОБА_6 (Кредитор) та фізичною особою - членом СФГ «Колос» ОСОБА_2 (Позичальник), Кредитор зобовязується надати Позичальнику поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а останній зобовязується використати її для особистих потреб і повернути поворотну безпроцентну фінансову допомогу у визначений даним договором строк. Загальна сума поворотної безпроцентної фінансової допомоги становить за даним договором 500000 (пятсот тисяч) гривень (п.3.1 договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договору №1 від 01.01.2005 року, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте, у будь якому випадку - до 31 грудня 2009 року.

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що зі змісту доручення №1 від 01.01.2005 року вбачається, що Голова СФГ «Колос» ОСОБА_2 доручає ОСОБА_6 укладати усі дозволені законом угоди, у тому числі, але не виключно і вищезазначені.

Пославшись на положення статті 244, ч.2 ст.1000, ч.1 ст.1003 Цивільного кодексу України, вимоги п.35 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, суд дійшов до висновку, що зазначене доручення повинно бути нотаріально посвідченим.

Згідно вимог ст.ст.219, 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

При цьому колегія суддів зазначає, що за таких обставин правочин та договір є нікчемним за законом, а не за рішенням суду, тоді як на думку позивача нікчемність встановлюється виключно за рішенням суду.

Суд першої інстанції погодився з висновками акту перевірки пославшись на той факт, що отримані ОСОБА_2 грошові кошти є його доходом, отриманим від працедавця (СФГ «Колос») як додаткове благо. На підставі вимог п. «д» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність донараховання відповідачем прибуткового податку у сумі 47130,00 грн.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки №67/10/233/21224005-ДСК від 20.02.2008 року, та не заперечується сторонами по справі, за період з 01.01.2005 року по 30.09.2007 року головою СФГ «Колос» ОСОБА_2 отримано з каси господарства по видатковим касовим ордерам готівкових коштів на суму 376 207,56 грн., сума повернутих коштів складає 39 412,00 грн., різниця становить - 336 795, 56 грн. Як встановлено судом першої інстанції, видача вказаної суми готівкових коштів ОСОБА_2 здійснювалась на підставі Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №1 від 01.01.2005 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики). Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей.

Згідно норм статті 1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Вимогами статті 208 ЦК України передбачено, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до статті 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги №1 від 01.01.2005 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством «Колос», в особі члена СФГ «Колос» ОСОБА_6 та фізичною особою - членом СФГ «Колос» ОСОБА_2 в простій письмовій формі, при цьому вимогами цивільного законодавства не передбачено обовязку сторін щодо нотаріального посвідчення зазначеного правочину.

Посилання суду першої інстанції на положення ст.244, ч.2 ст.1000, ч.1 ст.1003 Цивільного кодексу України, вимоги п.35 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, у звязку з чим доручення на представництво інтересів СФГ «Колос» повинно бути нотаріально посвідченим, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Згідно статті 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до норм ч.1 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій, відповідно до закону, має вчинитися правочин.

Судом першої інстанції не враховані норми ст.246 ЦК України, якою передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно вимог пункту 4 статті 4 Закону України «Про фермерське господарство» голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Суд зазначає, що п.п.9.2 пункту 9 Статуту Селянського (фермерського) господарства «Колос» передбачено, що голова господарства має право доручати (письмово) виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів Господарства або особі, яка працює за контрактом.

Згідно п.п.9.3 пункту 9 статуту СФГ «Колос» голова або особа, якій доручено виконання обов'язків і використання прав голови: представляє інтереси Господарства перед підприємствами, установами, і організаціями, окремими громадянами як на території України , та і за її межами; організовує роботу Господарства, розпоряджається майном і коштами, підписує відповідні фінансові документи, приймає і звільняє з роботи працівників, встановлює правила трудової і виробничої дисциплін; укладає від імені Господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що укладення головою СФГ «Колос» ОСОБА_2 в простій письмовій формі Доручення №1 від 01 січня 2005 року, яким доручено ОСОБА_6 представництво інтересів СФГ «Колос», відповідає вимогам частини 1 статті 245, ст.246 ЦК України, у звязку з чим зазначена довіреність не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, посилання суду першої інстанції на нікчемність правочину про надання поворотної фінансової допомоги у звязку з недотримання вимог ст.ст.219, 220 ЦК України, є необґрунтованим та неправомірним.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків суб'єкта владних повноважень, а відтак і відповідність винесеного на їх підставі спірного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд першої інстанції послався на положення підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. відповідно до якого до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме - у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Положеннями пункту 1.21 Закону України №889-IV від 22.05.2003р. передбачено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

Визначення «поворотної фінансової допомоги» надано в пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями), відповідно до якої, поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податків у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що об'єктом оподаткування платника податку - резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого, зокрема, включаються додаткові блага, надані працедавцем своєму працівнику (статті 1, 3, 4 Закону). При цьому, податковим агентом щодо сум (вартості) наданих платником податку додаткових благ є підприємство, яке надало (виплатило) такі додаткові блага.

Виходячи із зазначених вимог Закону, підприємство - податковий агент у податковому періоді (місяці), коли провадиться анулювання неповернутої суми позики, наданої платнику податку, має утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою п.7.1 ст.7 Закону з суми анульованого боргу та повідомити про це податковий орган у податковому розрахунку ф. N1ДФ.

Аналогічну позицію викладено в листі Державної податкової адміністрації України №13011/6/17-3116 від 29.12.2005 року.

Разом з цим суд зазначає, що згідно пункту 7.1 Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги №1 від 01.01.2005 року діє до моменту його остаточного виконання, проте, у будь якому випадку до 31 грудня 2009 року. Відповідно до акту перевірки №67/10/233/21224005-ДСК від 20.02.2008 року перевіряємий періодом - з 01.10.2004р. по 30.09.2007р.

На час проведення перевірки зазначений Договір був чинним та не припинив свою дію, сума поворотної фінансової позики не анульована кредитором за його самостійним рішенням, у звязку з чим зазначена сума не є доходом, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, на підставі п.п. «д» п.п.4.2.9 п.4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також суми виплат, погашення яких не відбулося.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поворотна фінансова допомога, що надається фізичній особі її працедавцем, протягом дії договору про її надання, не є доходом, отриманим платником податку від його працедавця, як додаткове благо, не підлягає обкладенню податком з фізичних осіб на підставі норм п.п.4.3.23 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Із викладеного випливає, що суд не застосував вищезазначені правові норми, які повинні бути застосовані при вирішенні спору щодо правомірності податкового повідомлення рішення №0011961710/0 від 04.03.2008 року (№0011961710/1 від 23.05.2008 року, та №0011961710/2 від 08.08.2008р.), чим допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення №0011961710/0 від 04.03.2008 року (№0011961710/1 від 23.05.2008 року, та №0011961710/2 від 08.08.2008р.), з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Колос" задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-8092/08/2070 скасувати в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області №0011961710/0 від 04.03.2008 року, №0011961710/1 від 23.05.2008 року, №0011961710/2 від 08.08.2008 року про визначення податкового зобовязання по прибутковому податку з робітників та службовців з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 141390, 00 грн.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року скасувати в частині щодо задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0000152310/0 від 04.03.2008 року, відмовивши в цій частині позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 29.03.2011 р.