Ухвала суду № 15023056, 22.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р.Справа № 2а-7859/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі№2а-7859/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Державної податкової інспекції в м. Суми,

Головного управління Державного казначейства України в Сумській області в особі Управління Державного казначейства у м. Суми

про визнання протиправним рішення, стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумифітофармація” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області в особі Управління Державного казначейства у м. Суми, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0001682306/0/72233 від 20.09.2010р.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Сумифітофармація”суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 35873,04 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання протиправним рішення, стягнення суми задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001682306/0/72233 від 20.09.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України (м. Суми, вул. Воскресенська, 7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010р. в загальному розмірі 35 873,04грн. , а також 362грн. 13коп. в рахунок повернення сплаченого при подачі позову до суду судовий збір.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сумифітофармація» зареєстроване юридичною особою та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 31397624). Позивач взятий на податковий облік 22.06.2001 року в органах державної податкової служби, зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 24.12.2002р. за №25770834, про що зазначено в акті про результати невиїзної документальної перевірки від 13.09.2010р. №7257/23-6/31397624 (а.с.11).

ТОВ «Сумифітофармація» 22 березня 2010р. подало до ДПІ в м. Суми податкову декларацію з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2010р. (а.с.94-102). У рядку 25 декларації за лютий 2010р. зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 248 857,00грн.

ДПІ в м. Суми згідно вказаних вище норм було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010р., квітень 2010р.., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за січень 2010р. та березень 2010р. За підсумками перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 29.07.2010р. №5884/2306/31397624-191 (а.с.53-77), було зроблено висновок, яким підтверджено відображене ТОВ «Сумифітофармація» у декларації за лютий 2010р. бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 222 370,00грн. При цьому зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку субєкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

13.09.2010року службовими особами ДПІ в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в січні 2010р., за наслідками якої складено акт від 13.09.2010р. №7257/23-6/31397624 (а.с.11-14). Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.10.2 ст.10, п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010р. у розмірі 35 873грн. За результатами перевірки 20.09.2010р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0001682306/0/72233 (а.с.15), яким ДПІ в м. Суми було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 35 873грн. Підставою для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування стало не підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки в перевіреному підприємстві по ланцюгу постачання товарів позивачу, не виявлено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість. До вказаного висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що відносно безпосереднього контрагента позивача - ТОВ «Д.О.В.» порушено провадження у справі про банкрутство, а також у звязку з тим, що ТОВ «Д.О.В.» не подавало за 1 квартал 2010р. звітність по комунальному податку, декларацію з податку на прибуток, за 2010р. податкову декларацію по податку з власників транспортних засобів, у звязку з чим податковий орган робить висновок, що даний контрагент не має власних та орендованих складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а тому такі операції носять безтоварний характер.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді одним із постачальників товару позивачу було ТОВ «Д.О.В.», з яким ТОВ «Сумифітофармація» була укладена усна домовленість про купівлю-продаж лікарських рослин та плодів шиповника, що підтверджується поясненнями представника відповідача, та дослідженими матеріали справи (а.с.13,16-19,78,90-93). Варто зазначити, що ні під час перевірок (а.с.53-77,11-14), ні в письмових запереченнях (а.с.38-40) відповідачем не ставилось під сумнів форма укладеного договору між позивачем та контрагентом, більш того під час перевірки в липні 2010р. (а.с.53-77) дана сума по операції з ТОВ «Д.О.В.» була підтверджена ДПІ в м. Суми.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. В даному випадку, враховуючи наявність видаткових накладних, податкових накладних (а.с.16-21), доказів транспортування придбаного від ТОВ «Д.О.В.» товару (а.с.22,90-93), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем був направлений запит до Дніпропетровської МДПІ від 18.07.2010р. №54664/7/23-610, на який отримано відповідь від 31.08.2010р. за №20608/7/23-413 (а.с.52), в якій зазначено, що провести перевірку немає можливості, так як ТОВ «Д.О.В.» має стан платника 4 (порушено провадження у справі про банкрутство). При цьому як вбачається з вказаної відповіді (а.с.52) контрагент ТОВ «Д.О.В.» є зареєстрованим платником податку на додану вартість, з обліку в органах ДПІ не знімався, розбіжностей у січні 2010р. між ТОВ «Д.О.В.» та позивачем згідно пошукової системи ДПА встановлено не було.

Посилаючись на те, що за змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому колегія суддів зазначає, що згідно п. 1.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування є сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» існують декілька підстав для формування податкового кредиту, в тому числі наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що згідно усного договору, позивачем був придбаний товар «лікарські рослини та плоди шиповника» від ТОВ «Д.О.В.», що підтверджується податковими накладними №051 від 05.01.2010р. на суму ПДВ 21473,04грн., №0251 від 25.01.2010р. на суму ПДВ 14400,00грн. (а.с.16,18), видатковими накладними (а.с.17,19). Загальна сума ПДВ за даною операцією склала 35 873грн. 04коп. (а.с.13). Оплата за поставлений товар, з урахуванням податку на додану вартість, була здійснена позивачем у лютому 2010р., що підтверджується платіжним дорученням №451 від 16.02.2010р. (а.с.78). Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника перевізником ТОВ «Сумифітофармація», на підставі укладених договорів перевезення №09/01-09 від 09.01.2009р., за №10/01-26 від 26.01.2010р. (а.с.90-93), в лютому 2010р. (одночасно з транспортування партії товару придбаної згідно податкової накладної від 01.02.2010р. (а.с.20,21), за результатами чого складено акт виконаних робіт №01/02 від 01.02.2010р. (а.с.22).

Колегією суддів встановлено, що на виконання договору між ТОВ «Сумифітофармація» та ТОВ «Д.О.В.», відбулась поставка товару на підприємство позивача (сума ПДВ 35 873грн. 04коп.), товар був оприбуткований (а.с.13) та оплачений позивачем, крім того розбіжностей у даних за січень 2010р. між ТОВ «Д.О.В.» та позивачем згідно пошукової системи ДПА встановлено не було. Таким чином, операція по придбанню товару, на переконання суду, носила реальний характер, та була виконана сторонами належним чином. Із вказаного слідує, що суму податкового кредиту (до якого ввійшла сума ПДВ - 35 873,04грн.) та відповідно, суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару.

При цьому доводи відповідача про безтоварність операцій з підстав недекларування податкових зобовязань ТОВ «Д.О.В.», колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. Тобто відповідальність за правильність нарахування податку та обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», покладаються на самого платника податку та на відповідний податковий орган.

При цьому, та обставина, що в ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування, виявлено підприємство, щодо якого існують сумніви у дотриманні ним податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника податку бюджетного відшкодування. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування податку на додану вартість з бюджету, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається обовязкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Інших обставин, які б свідчили про порушення позивачем порядку визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідач не навів.

Колегія суддів вважає, що ДПІ в м. Суми безпідставно зменшила заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за лютий 2010р. у розмірі 35 873грн.

Відповідно до ст.48, ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 органи Державного казначейства здійснюють відшкодування податку на додану вартість з бюджету шляхом перерахування коштів на рахунок зазначений у висновку податкового органу або в рішенні суду.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001682306/0/72233 від 20.09.2010 року, суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі№2а-7859/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.

Судді(підпис)

(підпис)Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.