Ухвала суду № 15023055, 17.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 р.Справа № 2-а-6716/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

в присутності прокурора Тузова Є.Ю., представника позивача Мітіної Н.О., представників відповідача Лутай С.В., Купіна С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі№2-а-6716/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг"

до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області в особі Управління Державного казначейства у м. Харкові за участю Прокуратури Київського району м. Харкова

про визнання рішення недійсним і стягнення надмірно сплаченого ПДВ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

-скасувати Рішення Харківської митниці про визнання митної вартості товарів № 800000006/2010/001333/1 від 22.04.2010 року;

-скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000015/0/00305 від 22.04.2010 року;

-стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДИНГ" (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Чоботарська, 23, код ЄДРПОУ 31150404, п/р 26003010008786 в ПуАТ "СЕБ Банк", м. Київ, МФО 300175) надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 10159,80 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року в задоволенні адміністративного позову -відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей про їх затвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року, п.3 розділу 2 Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ № 828 від 02.12.2003 року, п.6 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ №602 від 24.06.2009 року, ст. 420 Цивільного Кодексу України, ч.4 ст. 267 Митного Кодексу України, п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. №574, ст. 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", ст.42 Господарського кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2010 року залучено Харківську обласну митницю до участі у справі в якості правонаступника Харківської митниці.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДИНГ" 22.04.2010 року було надано Харківській митниці ВМД № 800000015/0/324874, за якою декларувались товари, а саме: труби порожнисті безшовні круглого поперечного перерізу рівномірної товщини стінки з легованої сталі марки ШХ 15, які ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" придбало згідно контракту № 151/156-09 від 30.12.2009 р. у китайської фірми CHINA MUD AN JIANG TIANHE TRADE CO.LTD.

Митну вартість товару ТОВ "УПЕК Трейдинг" було визначено за ціною контракту № 151/156-09 від 30.12.2009 року, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час здійснення порівняння заявленої митної вартості труб з легованої сталі марки ШХ 15 з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось, інформація про: які міститься в Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, в підрозділі митного оформлення Харківської митниці виникли сумніви щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості товару. Так, заявлена позивачем митна вартість товару по ВМД становила 1,1727 дол. США/кг., а по попереднім фактам митного оформлення рівень митної вартості на труби порожнисті безшовні круглого поперечного перерізу з легованої сталі марки GСr-15 (ШХ 15), виготовленої в Китаї, коливався в межах 1,24 1,25 дол. США/кг. У зв'язку з чим підрозділом митного оформлення було направлено запит до відділу контролю митної вартості.

Харківською митницею була здійснена процедура консультацій з декларантом та запропоновано ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме:

-договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

-відповідна бухгалтерська документація;

-ліцензійний чи авторський договір (контракт);

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

-калькуляція фірми - виробника товару;

-копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

-сертифікат про походження товару;

-відомості про якісні характеристики товару;

-інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини;

-страховий поліс;:

-факти митних оформлень ідентичного або подібного товару;

-надати обґрунтоване пояснення зниження контрактної вартості ідентичних товарів.

У зв'язку з неподанням ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" додаткових документів, Харківською митницею було складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000015/0/00305 від 22.04.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що приводом для відмови у митному оформленні стало неправильне визначення позивачем митної вартості товару.

22.04.2010 року Харківською митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001333/1.

Митне оформлення здійснено за новою ВМД № 800000015/0/324874 від 22.04.2010 року, після сплати податків відповідно до визначеної митної вартості Харківською митницею.

Згідно Контракту від 30.12.2009 року № 151/156-09 позивачу поставлено товар на умовах FOB (франко-борт) м. Шанхай, Китай, у відповідності до офіційних Правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС, редакція 2000. Ціна контракту була визначена умовами FOB (франко-борт) м. Шанхай, Китай, і при митному оформленні товару його митну вартість позивач визначав за обумовленою ціною.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Харківська митниця, визначаючи митну вартість імпортованих товарів за п. 3 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого Харківською митницею Рішення про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001333/1 від 22.04.2010 p. та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000015/0/00305.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375.

Відповідно до зазначеного Порядку заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При виникненні потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Згідно статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Таким чином, у разі неможливості підтвердження декларантом заявленої митної вартості або коли у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих ним відомостей, митному органу надано право коригування митної вартості товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України визначено методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

Матеріалами справи встановлено, що при митному оформленні товару (труб призначених для виготовлення кілець підшипників) у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару значно вища ніж задекларована позивачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Також колегія суддів зазначає, що на даний час в ЄАІС ДМСУ розділ "Цінова інформація" є розділом з регламентованим доступом (регламентована інформація та сервіс, доступ до яких дозволено для користувачів, яким надано відповідні права.

При цьому порядок реєстрації користувачів, надання прав доступу та правила аутентифікації в ЄАІС Держмитслужби регулюються Наказами Держмитслужби від 20.08.2002 року № 453 ДСК) та складаються з програмою інформаційних комплексів:

-ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" введеного в постійну експлуатацію наказом Державної митної служби України від 29.08.2000 року №476 "Про впровадження до дослідної експлуатації І черги програмно-інформаційного комплексу "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України".

-ПІК "Рівні митної вартості митних оформлень у порівнянні з довідковими цінами на товари", введеного в постійну експлуатацію наказом Державної митної служби України від 07.11.2008 №1260 "Про введення в експлуатацію програмно-інформаційного комплексу "Рівні митної вартості митних оформлень у порівнянні з довідковими цінами на товари" на виконання наказу Державної митної служби України від 19.05.2008 року № 520 "Про забезпечення контролю". До цієї системи заноситься офіційна повна інформація про всі митні оформлення на території України. Факти митного оформлення подібних товарів свідчили про заниження позивачем митної вартості на товар.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції"), використовується в разі, якщо:

1)немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а)встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б)обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в)не впливають значною мірою на вартість товару;

2)стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3)жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

Частинами 2 та 3 ст.265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п. 11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митого органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на вимогу митного органу не надав документів, що були витребувані, без обґрунтувань та мотивації.

Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі, ненадання додаткових документів.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 6 наказу Держмитслужби України № 602 від 24 червня 2009 року "Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 р. за N 669/16685 у разі потреби в наданні додаткових документів посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, у графі "Для відміток митного органу" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів відповідно до пункту 11 Порядку декларування, та підтверджують митну вартість товарів, затвердженого ПКМУ № 1766 від 20.12.2006 року із складення переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис.

Як свідчить копія додатку до декларації митної вартості від 22.04.2010 року № 800000015/0/324874 Харківською митницею було проведено процедуру консультації з декларантом та витребування у нього додаткових документів.

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неможливістю здійснення завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Харківською митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МК України і п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Колегія суддів зазначає, що неподання ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" запитуваних документів виключило можливість визначення митної вартості за п. 1 (вартість операції) та п. 4 (віднімання вартості), п. 5 (додавання вартості) частини 1 статті 266 Митного кодексу України.

Незастосування Харківською митницею методу визначення митної вартості товарів передбачених п.2 (за ціною на ідентичні товари) ч. 1 ст.266 Митного кодексу України обґрунтовується відсутністю інформації щодо митних оформлень ідентичних товарів.

Згідно зі ст.269 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1)якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;

2)країна походження;

3) виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ст.270 Митного кодексу України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише в разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконано в Україні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням третього методу - за ціною договору щодо подібних/аналогічних товарів у відповідності до ст. 269 МК України, митне оформлення яких відбувалося в березні-квітні 2010 року за ціною, значно вищою ніж задекларована позивачем (а.с.77).

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно враховані доводи Харківської митниці про можливість декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори, згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, оскільки зазначена можливість передбачена статтею 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом.

Згідно Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України № 230 від 17.03.2008 року строк дії гарантійних зобов'язань досягає 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Протягом цього терміну декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. За такий період позивач мав змогу отримати усі документи, необхідні для підтвердження митної вартості, від виробника та постачальника продукції. У разі прийнятні митним органом рішення про застосування митної вартості товарів заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством. Для оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів вільний обіг, уносяться відповідні зміни.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що висновок експертного товарознавчого дослідження від 25.05.2010 року № 68 викликає сумніви в обєктивності та складений після того, як було здійснено митне оформлення товару і останній був випущений у вільний обіг.

Крім того, з пояснень експерта ОСОБА_4, яка проводила експертне товарознавче дослідження 25.05.2010 № 68, даних під час розгляду справи в суді першої інстанції вбачається, що вона не змогла пояснити яка сировина (трубні заготовки) використовується для виготовлення кінцевої продукції - труб порожнистих безшовних круглого поперечного перерізу рівномірної товщини стінки з легованої сталі марки ШХ 15, та не змогла вказати, як під час проведення дослідження враховані коливання ціни на сировину (згідно зазначеного у висновку графіку) для виробництва товару за період грудень 2009 травень 2010.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Харківська митниця, визначаючи митну вартість імпортованих товарів за п. 3 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року по справі№2-а-6716/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК Трейдинг" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі№2-а-6716/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С. Повний текст ухвали виготовлений 22.03.2011 р.