Постанова № 15022954, 15.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р. Справа № 2а-4794/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від22.12.2010р. по справі№2а-4794/10/1670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лазірківський елеватор"

до Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Лазірківський елеватор", звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2010 року №0000461503/0, від 11 серпня 2010 року №0000461503/1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від22.12.2010р. по справі№2а-4794/10/1670 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лазірківський елеватор" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 03 червня 2010 року №0000461503/0, від 11 серпня 2010 року № 0000461503/1, стягнуто з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лазірківський елеватор" (код ЄДРПОУ 32413217) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, Лубенська обєднана державна податкова інспекція Полтавської області, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", не містить підстав для коригування податку на додану вартість у разі визнання боргу покупця безнадійним або при проведенні процедури врегулювання сумнівної заборгованості і передбачає проведення коригування лише при зміні суми компенсації вартості товарів (послуг) після їх поставки, включаючи перегляд цін і повернення товарів. Враховуючи зазначене, позивачем завищено валові витрати в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік на 629000,0 грн. та відповідно занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню на 108756,0 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Оржицьким відділенням Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області 21 травня 2010 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, а саме податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік. Перевірка проводилася на підставі даних, зазначених в деклараціях з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року та за 2009 рік, документів, наданих позивачем на письмовий запит Оржицького відділення Лубенської ОДПІ від 13 квітня 2010 року №296/10/15-121. За результатами перевірки складений акт від 21 травня 2010 року №1477/15-32413217 за висновками якого встановлено про заниження позивачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток в декларації з податку на прибуток за 2009 рік (реєстраційний номер 10336 від 09 лютого 2010 року) на 27189,00 грн., у звязку із чим перевіркою проведене зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік з 520244,00 грн. в повному обсязі.

Лубенською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2010 року №0000461503/0, яким ТОВ "Лазірківський елеватор" визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 27189,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5438,00 грн., а всього на суму 32627,00 грн.

ТОВ "Лазірківський елеватор", не погодившись із визначенням Лубенською ОДПІ податкових зобов'язань, винесенням податкового повідомлення-рішення, оскаржило його в апеляційному порядку згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За наслідками розгляду первинна скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін, прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2010 року №0000461503/1.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "Лазірківський елеватор" та ВАТ "Решетилівський елеватор" був укладений договір від 12 вересня 2008 року №93-СХ, за умовами якого останній зобов'язався продати (поставити) позивачеві товар (насіння соняшника українського походження врожаю 2008 року). Ціна товару визначена сторонами договору в сумі 7378320,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, порядок здійснення розрахунків проведення попередньої оплати в розмірі 50% від суми договору та сплата залишку суми договору після поставки кожної наступної партії поставленого товару, в триденний термін.

На виконання вказаного, позивачем на користь ВАТ "Решетилівський елеватор" перераховано грошові кошти в сумі 3774000,00 грн. відповідно до платіжних доручень від 15 вересня 2008 року №688 на суму 1168220,00 грн., від 16 вересня 2008 року №697 на суму 2340425,00 грн., від 17 вересня 2008 року №708 на суму 265355,00 грн.

В податковому обліку ТОВ "Лазірківський елеватор" відображено валові витрати по першій події в сумі 3145000,00 грн., включено до складу рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року, Також відображений податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 629000,00 грн., визначено в рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Зобов'язання ВАТ "Решетилівський елеватор" перед позивачем виконані не були, у зв'язку із чим ТОВ "Лазірківський елеватор" на адресу боржника направлено претензію від 14 квітня 2009 року №9, на яку отримано відповідь про відсутність грошових коштів станом на 24 квітня 2009 року, у зв'язку із чим відсутня можливість їх повернення позивачеві. Крім того повідомлено про погашення боргу перед ТОВ "Лазірківський елеватор" шляхом постачання товару або повернення грошових коштів з 01 червня 2009 року. З оголошення, розміщеного в газеті "Голос України", позивач дізнався про визнання банкрутом ВАТ "Решетилівський елеватор" та відкриття стосовно підприємства ліквідаційної процедури, призначення арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича. З заявою про визнання кредитором позивач 31 серпня 2009 року звернувся до Господарського суду Полтавської області. Дану заяву було задоволено і ухвалою від 22 жовтня 2009 року грошові вимоги ТОВ "Лазірківський елеватор" в сумі 3774000,00 грн. визнано 4 чергою. Постановою господарського суду Полтавської області від 03 грудня 2009 року ВАТ "Решетилівський елеватор" визнано банкрутом. Листом від 25 грудня 2009 року арбітражним керуючим Васіним Є.Є. позивач повідомлений про те, що майна та інших активів, які належать банкруту, ліквідатором не виявлено і, відповідно, відсутня перспектива погашення заборгованості.

У зв'язку з вказаним, позивачем заборгованість була визнана безнадійною, відображено зменшення валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік (реєстраційний номер 10336 від 09 лютого 2010 року) на суму 3145000,00 грн. в рядку 04.1 декларації зі знаком "-", відображено збільшення валових витрат на суму 3774000,00 грн. в рядку 05.3 декларації. Крім того відображено зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (реєстраційний номер 9967 від 20 січня 2010 року) на суму 629000,00 грн. в рядку 16.4 декларації зі знаком "-".

В ході перевірки показників декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, Лубенською ОДПІ встановлено неправомірність дій позивача по збільшенню суми валових витрат підприємства на 3774000,00 грн. безнадійної заборгованості, адже дана сума не є такою у зв'язку із тим, що процедуру банкрутства ВАТ "Решетилівський елеватор" не завершено, а тому немає підстав вважати заходи, вжиті ТОВ "Лазірківський елеватор" такими, що призвели чи не призвели до позитивного наслідку. Крім того, відповідачем вказано, що в порушення вимог підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем включено до складу валових витрат суму в розмірі 629000,00 грн., адже не включаються до складу валових витрат підприємства витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень пп. 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат підприємства включається сума безнадійної заборгованості у частині, що не була віднесена до валових витрат. Тобто Законом визначене право віднесення безнадійної заборгованості до валових витрат в повному обсязі. Виключень та приписів щодо виключення зі загального розміру безнадійної заборгованості сум податку на додану вартість, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить. Крім того, норма підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону передбачає віднесення заборгованості в тій частині, що раніше не була віднесена до складу валових витрат підприємства. Суми податку на додану вартість, відповідно до положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при придбанні товарів (робіт, послуг) включаються саме до податкового кредиту і не включаються до складу валових витрат підприємства в момент здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Відповідно до підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Таким чином, необхідною умовою включення суми безнадійної заборгованості до валових витрат є вжиття платником заходів по стягненню відповідної дебіторської заборгованості. Втім, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було здійснено усіх необхідних заходів, які б могли гарантувати повернення позивачеві ВАТ "Решетилівський елеватор" коштів в сумі 7378320,00 грн.

Так, як досліджено з договору від 12 вересня 2008 року №93-СХ між ТОВ "Лазірківський елеватор" та ВАТ "Решетилівський елеватор", відповідно до п. 2.1 договору товар повинен бути поставлений покупцю у термін з 10 жовтня 2008 року по 10 листопада 2008 року. Порядок розрахунків за договором визначений таким чином, що оплата товару покупцем здійснюється в термін до 10 жовтня 2008 року у вигляді передплати в розмірі не менше 50% від суми договору. Залишок суми договору сплачується покупцем після поставки товару. Договором встановлена відповідальність продавця в разі прострочення поставки товару на строк до 5 днів штраф в розмірі 20 % вартості несвоєчасно поставленого товару, а в разі прострочення більш, ніж на 5 днів, крім того штрафні санкції в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.

На виконання умов договору позивачем перераховано грошові кошти в сумі 3774000,00 грн. відповідно до платіжних доручень від 15 вересня 2008 року №688 на суму 1168220,00 грн., від 16 вересня 2008 року №697 на суму 2340425,00 грн., від 17 вересня 2008 року №708 на суму 265355,00 грн. на користь ВАТ "Решетилівський елеватор"

Поставка товару продавцем повинна бути здійснена до 10 листопада 2008 року. Отже з після спливу 5 днів строку від кінцевого строку здійснення поставки товару позивач мав право вживати заходи щодо стягнення відповідної дебіторської заборгованості.

Разом з тим, 14 квітня 2009 року №9 ТОВ "Лазірківський елеватор" на адресу боржника направлено претензію від, на яку отримано відповідь про відсутність грошових коштів станом на 24 квітня 2009 року, у зв'язку із чим відсутня можливість їх повернення позивачеві. Зі змісту претензії встановлено, що позивач зазначив про необхідність звернення до Господарського суду в разі невиконання протягом 5 днів вимог даної претензії. ВАТ "Решетилівський елеватор" повідомлено про погашення боргу перед ТОВ "Лазірківський елеватор" шляхом постачання товару або повернення грошових коштів з 01 червня 2009 року. Втім, позивач не звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ВАТ "Решетилівський елеватор".

З оголошення, розміщеного в газеті "Голос України", позивач дізнався про визнання банкрутом ВАТ "Решетилівський елеватор" та відкриття стосовно підприємства ліквідаційної процедури, призначення арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича. З заявою про визнання кредитором позивач 31 серпня 2009 року звернувся до Господарського суду Полтавської області. Дану заяву було задоволено і ухвалою від 22 жовтня 2009 року грошові вимоги ТОВ "Лазірківський елеватор" в сумі 3774000,00 грн. визнано 4 чергою. Постановою господарського суду Полтавської області від 03 грудня 2009 року ВАТ "Решетилівський елеватор" визнано банкрутом.

Листом від 25 грудня 2009 року арбітражним керуючим Васіним Є.Є. позивач повідомлений про те, що майна та інших активів, які належать банкруту, ліквідатором не виявлено і, відповідно, відсутня перспектива погашення заборгованості.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що направлення однієї претензії до контрагента не можна вважати достатніми заходами позивача щодо стягнення боргу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що лист від 25 грудня 2009 року арбітражного керуючого Васіна Є.Є. про те, що майна та інших активів, які належать банкруту, ліквідатором не виявлено, не можна вважати належним доказом відсутності майна, оскільки відповідно до статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.07.2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВАТ "Решетилівський елеватор", ліквідовано ВАТ "Решетилівський елеватор", вимоги всіх кредиторів не задоволені у звязку з відсутністю майна, вважаються погашеними. Зі змісту вказаної ухвали встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які затверджені ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.10.2009 року задовольнити не має можливості, у звязку з відсутністю у банкрута власності, транспортних засобів та грошових коштів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом обґрунтовано встановлено завищення позивачем валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік на 629000,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає оподаткуванню на 108756,0 грн.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що оскаржувані рішення прийняті обґрунтовано та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог у звязку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від22.12.2010р. по справі№2а-4794/10/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лазірківський елеватор" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 21.03.2011 р.