Ухвала суду № 15022952, 15.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р.Справа № 2а-14120/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Дінець" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від16.12.2010р. по справі№2а-14120/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дінець"

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Дінець", звернувся до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000531540/0 від 28 травня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання з орендної плати за землю на загальну суму 118462,50 коп. та № 0000101540/0 від 11 березня 2010 року про стягнення штрафних санкцій на суму 510,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від16.12.2010 р. по справі№2а-14120/10/2070 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Дінець” до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення відмовлено.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Дінець", не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ставки земельного податку відповідно до рішення Ізюмської міської ради від 27 лютого 2009 року № 2888 стосуються лише тих земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких проведено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. У відповідності до ч.2 ст. 7 Закону України "Про плату за землю", коли грошову оцінку земельних ділянок не встановлено середні ставки земельного податку встановлюються від чисельності населення у населених пунктах з урахуванням коефіцієнтів. Позивачем були надані до суду довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 січня 2008 року та 21 січня 2009 року, надані приватним підприємством "Геліос", які підтверджують існування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у відповідності до якої позивачем був зроблений розрахунок орендної плати за землю, яку він повинен був сплачувати.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дінець" користується земельною ділянкою площею 1,8 га., розташованою за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, 30, на підставі договору оренди землі від 08.04.2005 р., укладеного з Ізюмською міською радою. Фахівцями Ізюмської ОДПІ була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню орендної плати за землі державної та комунальної власності ТОВ "Дінець" на 2008-2009 роки за 1-й квартал 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 21.05.2010 р. за № 678/1540/32837235 та виявлені порушення ст.ст.14, 15 Закону України "Про плату за землю". На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення №0000531540/0 від 28 травня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання з орендної плати за землю на загальну суму 118462, 50 грн. та №0000101540/0 від 11 березня 2010 року про стягнення штрафних санкцій на суму 510,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в силу п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування", плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) належать до загальнодержавних податків та зборів, а відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України до податкових правовідносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Як встановлено з матеріалів справи, між Ізюмською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Дінець" укладено договір оренди земельної ділянки виробничого призначення за адресою площею 1,8 га, розташованою за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Калініна, 30. Згідно п.3 договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року - орендна плата за кожний рік користування земельною ділянкою встановлена в розмірі земельного податку по ставці для земель промисловості на поточний рік. Відповідно до п.4 договору розмір орендної плати змінюється у разі зміни ставки земельного податку в законодавчому порядку або її індексації та у випадку проведення і затвердження грошової оцінки земель міста або зазначеної у договорі земельної ділянки.

Рішенням Ізюмської міської ради від 28.05.2008 року №2261 затверджено ставку земельного податку на 2008 рік для юридичних осіб за земельні ділянки зайняті під виробництво в розмірі 1,95 грн. за 1 кв. м. Рішенням Ізюмської міської ради від 27.02.2009 року №2888 затверджено ставку земельного податку на 2009-2010 роки для юридичних осіб за земельні ділянки, зайняті під виробництво в розмірі 1,95 грн. за 1 кв. м.

Таким чином, сума орендної плати земельної ділянки ТОВ "Дінець", розміром 18000,0 кв. м., становить: за 2008 рік - 35100,00 грн., за 2009 рік - 35100,00 грн., за 1-й квартал 2010 року - 8775,00 грн., тобто, за вказаний період, на загальну суму - 78975,00 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку. Позивачем не було надано податкові декларації по орендній платі за земельну ділянку державної та комунальної власності за 2008, 2009, 1 квартал 2010 року, та відповідно, не було сплачено до бюджету плату за землю.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, є Закон України «Про плату за землю». Статтею 2 Закону визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно із частиною 1 статті 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”. Так, земельні ділянки можуть надаватися у власність, постійне користування та на умовах оренди (стаття 92 Земельного кодексу України).

А відповідно до статті 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки. В свою чергу, у статті 13 Закону України “Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно із частиною 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону яка діяла до 01.01.2008) було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 було внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі”, що набрали чинності з 01.01.2008, і відповідності до внесених змін річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Водночас, зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Проте, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” № 309-VI від 03.06.2008, частина 4 статті 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала, зокрема, мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності трикратний розмір земельного податку. У відповідності до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування , а саме: з 04.06.2008 та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” № 309- VI 03.06.2008 чи його окремі положення, неконституційними не визнавалися та є чинними і на даний час. Таким чином, з 01 січня 2008 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки. Отже, норми щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 по 21.05.2008 (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008), а також з 22.05.2008 (у відповідності до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” № 309- VI 03.06.2008), тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню. Таким чином, надані позивачем довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не спростовують висновків зазначених в акті перевірки від 21.05.2010 р. за №678/1540/32837235.

З огляду на те, що згідно із статтею 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, то розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на положення цивільно-правового договору оренди землі від 08.04.2005 р. з таких підстав.

Відповідно до статті 14 Закон України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обовязкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування») не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обовязок, а не зобовязання.

Отже, оскільки збіль шення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про плату за землю" податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітній) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, проте відповідач зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від16.12.2010р. по справі№2а-14120/10/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дінець" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від16.12.2010р. по справі№2а-14120/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2011 р.